Постанова

від 10.07.2008 по справі 14/617

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/617

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.07.2008                                                                                           № 14/617

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            Синиці  О.Ф.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2008

 у справі № 14/617  

 за позовом                               Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 до                                                   Державна виконавча служба м. Києва

 третя особа відповідача           Головне управління Державного казначейства України у м. Києві

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 1495820,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою господарського суду від 19.03.2008 у справі № 14/617 скарга ДТГО „Південно-західна залізниця” на дії Відділу примусового виконання рішень ДВС задоволена частково: визнано бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС щодо виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.01.07 неправомірною, визнано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.07 № 4794087 неправомірною.

Не погоджуючись з ухвалою, Департамент ДВС звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм  матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову ДТГО „ПЗЗ” у задоволенні скарги.

Представник ДТГО „ПЗЗ”  проти вимог, викладених  у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, ухвалу  господарського суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІV Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи,  16.01.2007 у справі № 14/617 частково задоволений позов ДТГО „Південно-західна залізниця” до Державної виконавчої служби м. Києва, третя особа Державне казначейство України про стягнення 1495820,18 грн., з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 1449111,71 грн. шкоди, завданої незаконними діями ДВС м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.07 рішення місцевого суду залишено без змін. У касаційному порядку справа не переглядалася. Господарським судом виданий наказ.

28.12.2007 відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС, постановою ВП № 4794087 повернув виконавчий документ стягувачеві без виконання, мотивуючи тим що, відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а заходи, здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.

Заперечуючи проти ухвали суду, скаржник зазначає, що  відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом Департаменту ДВС, тому в якості суб'єкта оскарження повинно було зазначити Департамент ДВС; в даному випадку майном бюджетної установи, на яке може бути звернено стягнення для виконання судового рішення, є лише кошти, виділені державою для погашення заборгованості за судовими рішеннями, так як закон не допускає можливості звернення стягнення на інше майно або інші кошти бюджетної установи, таким чином дії державного виконавця здійснені у рамках наданих йому повноважень і  у відповідності до Закону „Про виконавче провадження”

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

         Згідно ст. 1212 ГПК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, ст. 3 Закону України „Про державну виконавчу службу” передбачено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства  юстиції України; відділи державної   виконавчої  служби  Головного  управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних,   Київського   та  Севастопольського  міських  управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення),  районні в  містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

          Таким чином, суд відхиляє доводи скаржника про те, що стороною у справі, за скаргою на дії, місцевим судом встановлений відділ примусового виконання рішень, а не Департамент ДВС.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до органу ДВС за місцем знаходження боржника чи  майна, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.

Матеріали справи не містять вказаних доказів, а на вимогу господарського суду, виконавче провадження для огляду в судовому засіданні надано не було, що свідчить про здійснення  державним виконавцем обов'язків не в повному обсязі.

Щодо посилань на те, що у бюджетної установи відсутні кошті на які може бути звернено стягнення та повернення Державним казначейством платіжних вимог, то колегія суддів звертає увагу на рішення Конституційного суду України, який вказав на його преюдиціальність, № 12-рп/2001 від 03.10.2001 року у справі № 1-36/2001, де встановлено що, матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави ( ст. 56 Конституції України), а відсутність у бюджеті сум на відшкодування, не є конституційним.

 Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 19.03.2008 року у справі № 14/617 залишити без змін.

2.          Матеріали справи  повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Синиця  О.Ф.

 16.07.08 (відправлено)