Постанова

від 06.11.2008 по справі 14/617

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/617

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 листопада 2008 р.                                                                                    № 14/617  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.07.2008р.

у справігосподарського суду№ 14/617міста Києва

за скаргоюдержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на дії

боржниктретя особавідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої службиГоловне управління юстиції м. КиєваГоловне управління Державного казначейства у м. Києві

проза участю  представників сторін:скаржника -відповідача -боржника -третьої особи -

стягнення 1 495 820,18грн.

Тарасенко О.М. дов. № 2375-НЮ від 27.06.2008Нахамко В.І. дов. № 25-32/980 від 28.10.2008не з'явився Купріянов Б.В. дов. № 05-04/299-3116 від 19.09.2008

Розпорядженням № 2-12.2/506 від 05.11.2008р. у зв'язку із виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки змінено склад  колегії суддів у справі № 14/617 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2008 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" звернулося до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ( далі –ВДВС), в якій просило визнати бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2007 по справі № 14/617 неправомірною, визнати постанову від 28.12.2007 № 4794087 про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірною, зобов'язати ВДВС виконати рішення Господарського суду м. Києва  від 16.01.2007 по справі № 14/617 у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2008, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 10.07.2008 скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на дії ВДВС задоволена частково, визнано бездіяльність державного виконавця щодо  виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2007 по справі № 14/617 неправомірною; визнано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2007 № 4794087 неправомірною, в іншій частині в задоволенні скарги на дії ВДВС відмовлено.

Судові Ухвала та Постанова вмотивовані посиланням на ст.124 Конституції України, Закон України "Про виконавче провадження", ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язковість виконання судових рішень, ухвалених іменем України.

Не погоджуючись із судовими Ухвалою та Постановою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на те, що відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом Департаменту державної виконавчої служби, тому вважає, що в якості суб'єкта оскарження повинно бути зазначено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

По суті касаційної скарги Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилається на відсутність у боржника –Головного управління юстиції м. Києва майна на праві власності, на яке можливо було звернути стягнення , та на мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариства, встановлену Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", що давало право ВДВС повернути стягувачеві виконавчий документ без виконання.

Заявник касаційної скарги вважає, що майном бюджетної установи, на яке може бути звернуто стягнення для виконання судового рішення, є лише кошти, виділені державою для погашення заборгованості за судовим рішенням, а за відсутності виділення таких бюджетних коштів вважає  повернення стягувачеві виконавчого документа правомірним.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  не  підлягає  задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що  Рішенням господарського суду м. Києва від 16.01.2007 по справі № 14/617, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2007, позов  було задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ДТГО "Південно-західна залізниця" шкоду, завдану незаконними діями Державної виконавчої служби м. Києва,  в розмірі 1449111,71 грн. безпідставно стягнутого з залізниці виконавчого збору та  витрати по сплаті державного мита в сумі 14490,83 грн. і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

На виконання судового рішення 21.06.2007 було видано відповідні накази зі строком пред'явлення до виконання до 21.06.2010., які було пред'явлено до примусового виконання, і 17.09.2007 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження.

Однак, 28.12.2007 Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову № 4794087, якою виконавчий документ повернуто стягувачеві на тих підставах, що у  боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, що підтверджується листом  Бюро технічної інвентаризації м. Києва про відсутність реєстрації нерухомого майна за Головним управлінням юстиції м. Києва, та листом Державної податкової адміністрації у м. Києві про те, що Головне управління юстиції м. Києва не перебуває на податковому обліку.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом оскарження є невиконання Державною виконавчою службою судового рішення господарського суду про стягнення з бюджетної організації - Головного управління юстиції м. Києва державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії. Відповідно до ст.85 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця  або начальника органу державної виконавчої служби подається  до суду, який видав виконавчий документ.

Стаття 124 Конституції України встановила, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, в тому числі кошти на рахунках боржника в установах банку та інших кредитних організаціях і тільки у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно.

Згідно із ст.7 вищевказаного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Судами встановлено, що боржник - Головне управління юстиції м. Києва  є бюджетною організацією, кошти якого обліковуються у Головному управління державного казначейства у м. Києві, і за таких обставин у державного виконавця ВДВС  не було необхідності звертатись із запитами до Бюро технічної інвентаризації м. Києва за відомостями про нерухоме майно, зареєстроване за Головним управлінням юстиції м. Києва на праві власності  та до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Суди встановили, що державним виконавцем було виставлено платіжні вимоги про безспірне списання коштів з рахунку боржника, що зазначений у виконавчому документі, але листом від 07.12.2007  за вих. № 12-28-2/11899 Головне управління державного казначейства у м. Києві повернуло без виконання платіжні вимоги, оскільки не вірно вказано код ЄДРПОУ та рахунок платника.

Однак, у Постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2007 № 4794087 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби послався як на підставу повернення виконавчого документа на те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судами визнано, що заявник Південно-західна залізниця довела порушення своїх прав  на виконання судового рішення, а ВДВС не спростував обставин, викладених у скарзі на дії чи бездіяльність ВДВС.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із частковою відмовою в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ВДВС виконати в повному обсязі рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2007 по справі № 14/617, оскільки згідно із Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Господарським процесуальним кодексом судові рішення підлягають безумовному виконанню.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно розглянуто скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм процесуального права , що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008р. у справі № 14/617 залишити без змін.

Головуючий                                                                  Є. Першиков

Судді                                                                            Т. Данилова   

                                                                                         І. Ходаківська