Рішення

від 17.08.2011 по справі 57/209-51/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

57/209-51/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  57/209-51/290

17.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп"

до                 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж"

про                   стягнення  60 529, 56 грн.

                                        Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Стадний Ю.В.

Обставини  справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Енд Беверідж»заборгованість за договором № 34 від 06.10.2009 р. у розмірі 50 283, 36 грн. та 10 246, 20 грн. –пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати обладнання відповідно до договору № 34 від 06.10.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2010 р. порушено провадження у справі № 57/209, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Відповідач проти позову заперечував з підстав неврахування позивачем курсу Євро при розрахунку суми позову, а також з огляду на сплив позовної давності щодо нарахування пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" 28 083 грн. 43 коп. основного боргу, 9 264 грн. 40 коп. –пені, 373 грн. 48 коп. державного мита та 145 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. від залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. у справі № 57/209 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

12.07.2011 р. матеріали справи № 57/209 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 57/209 прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 57/209-51/290 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. відповідачем за участю представників сторін.

Позивач уточнював свої вимоги та відповідно до останньої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 34 від 06.10.2009 р. у розмірі 168 053, 23 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Тож, враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийти її до розгляду.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відповідачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені з пропущенням позовної давності у зв'язку з чим відповідачем здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором відповідно до якого розмір пені становить 6 782, 00 грн. № 34 від 06.10.2009 р.

У судовому засіданні 01.08.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.08.2011 р.

У даному судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.08.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" укладено договір № 34, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідача –оплатити та прийняти обладнання, наведене в додатках до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

У відповідності до додатку № 1 до договору № 34 від 06.10.2009 р. позивач зобов'язався поставити паро-конвекційну електричну шафу SelfCooking Center, виробник –Rational у кількості 1 шт. вартістю –87 956, 15 грн., льодогенератор, модель - GM1100W, виробник - NTF кількістю 1 шт. вартість –33 704, 14 грн., ємність для зберігання льоду, модель - Т-260, виробник - NTF кількістю 1 шт. вартістю –5 623, 14 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість товару згідно додатку № 1 складає 127 283,  грн. в тому числі податок на додану вартість.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата товару здійснюється частинами: 1-ша частина у розмірі 10 000, 00 грн. з податком на додану вартість від загальної вартості товару –до 23.10.2009 р.; 2- га частина у розмірі 10 000, 00 грн. з податком на додану вартість –до 06.11.2009 р., 3-тя частина в розмірі 23 696, 35 грн. з податком на додану вартість –до 28.11.2009 р.; 4-та частина у розмірі 30 000, 00 грн. з податком на додану вартість –до 28.12.2009 р.; 5-та частина у розмірі 25 000, 00 грн. з податком на додану вартість –до 28.01.2011 р.; 6-та частина у розміні 10 000, 00 грн. з податком на додану вартість –25.02.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 34 від 06.10.2009 р., позивач передав, а відповідач –прийняв товар на загальну суму 127 283, 43 грн., яка включає в себе також податок на додану вартість 20 % (21 213, 89 грн.) згідно видаткових накладних № 80357478 та № 80357479 від 08.10.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що на виконання договору № 34 від 06.10.2009 р. відповідач перерахував на рахунок позивача 99 200, 00 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору № 34 від 06.10.2009 р. та вимог ст. 526 Цивільного кодексу України за отриманий товар розрахувався не у повному обсязі у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 168 053, 23 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 246, 20 грн. –пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати отриманого обладнання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 р. у справі № 57/209, Вищий господарський суд України відзначив, що суди не врахували, що вимогами пункту 2.2. договору, відповідно до якого в шість етапів підлягала сплаті сума, яка дорівнює 108 696, 35 грн. з урахуванням податку на додану вартість та не встановлено порядок сплати решти вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Разом з тим, суд відзначає, що позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" з листами № 570/01 від 21.01.2010 р. та № 70/03 від 19.03.2010 р., у яких просив сплатити заборгованість за поставлений товар, в тому числі, за договором № 34 від 06.10.2009 р.

Тож, враховуючи, що термін останнього (шостого) етапу платежу за договором № 34 від 06.10.2009 р. настав 25.02.2009 р., решта суми вартості товару, отриманого відповідачем на виконання умов вказаного договору, мала бути у будь-якому випадку сплачена ним після отримання вимоги позивача.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору № 34 від 06.10.2009 р. ним було здійснено поставку обладнання на суму 262 253, 23 грн., за яких неоплаченими залишились 168 043, 23 грн.

Однак, суд відхиляє такі твердження позивача, оскільки договором № 34 від 06.10.2009 р. передбачено, що ціна товару за вказаним договором складає 127 283, 89 грн. та матеріалами справи підтверджується поставка товару саме за договором № 34 від 06.10.2009 р. на суму 127 283, 89 грн.

При цьому, позивачем не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла з інших підстав, ніж неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" договору № 34 від 06.10.2009 р.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів повної оплати вартості обладнання, отриманого за договором № 34 від 06.10.2009 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 34 від 06.10.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 34 від 06.10.2009 р. обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 28 083, 36 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого обладнання у розмірі 10 246, 20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору у разі несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання з оплати, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тож, з огляду на вищенаведене, беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку пені у межах позовної давності, в саме –з 29.11.2009 р. до 29.11.2010 р., тобто в межах одного року до звернення позивача до суду з позовом.

Разом з тим, суд відзначає, що згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку суду, здійсненного з дотримання вимог чинного законодавства України, розмір пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати обладнання, отриманого за договором № 34 від 06.10.2009 р. становить 3 764, 57 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості обладнання отриманого за договором № 34 від 06.10.2009 р на суму 3 764, 57 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: сума основного боргу у розмірі 28 083, 36 грн. та 3 764, 57 грн. –пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, оф. 716, код ЄДРПОУ 36375961), з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (01004, м. Київ, площа Бессарабська, буд. 7, літера А, код ЄДРПОУ 34980420) 28 083, 43 (двадцять вісім тисяч вісімдесят три 43 коп.) грн. основного боргу, 3 764, 57 (три тисячі сімсот шістдесят чотири грн. 57 коп.) грн. –пені, 318, 48 (триста вісімнадцять грн. 48 коп.) грн. - державного мита та 124, 17 (сто двадцять чотири грн. 17 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                      Пригунова А.Б.

                                                                                                                                                                                                              Повне рішення складено: 05.09.2011 р.