Рішення

від 01.09.2011 по справі 56/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

56/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/131

01.09.11

Господарський суд міста Києва, у складі колегії суддів: головуюча суддя: Джарти В.В., судді Гулевець О.В., Літвінова М.Є. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш -Україна"

до1) Закритого акціонерного товариства "АКЗ"2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект -2007"

простягнення  125000,00 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  Євстегнєєв А.С. - представник;

від відповідачів1) Чиж В.А., Бойкініч Р.С. –представники;2) не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш -Україна" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "АКЗ"  заборгованість у розмірі 123650,00 грн.; про солідарне  стягнення з Закритого акціонерного товариства "АКЗ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект -2007" 1350,00 грн.

Позивач заявою від 03.06.2011 року відмовився від позовних вимог в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект -2007" та уточнив позовні вимоги, просить стягнути з Закритого акціонерного товариства "АКЗ"  заборгованість у розмірі 125000,00 грн.

Судом прийнято відмову позивача від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомплект -2007" та заяву про уточнення позовних вимог.

Крім того, 05.08.2011 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути основний борг у розмірі 125000,00 грн., 3% у розмірі 1181,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 2625,00 грн.

Згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 № 02-5/289 зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

У п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"  від 02.06.2006 № 01-8/1228 Вищий господарський суд України відповів, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Оскільки у поданій позовній заяві, позивач просив стягнути тільки суму основного боргу, а у поданій до суду заяві про збільшення позовних вимог позивачем заявлено додаткові вимоги та змінено матеріально-правові вимоги і правові підстави, на яких ґрунтуються вимоги, то заява позивача про збільшення позовних вимог не підлягає задоволенню судом.

Крім того, на момент подання заяви про збільшення позовних вимог справа №56/131 по суті вже розглядалась.

Разом з тим, з вимогами викладеними у вищевказаній заяві, позивач може звернутись до суду, подавши  відповідний окремий позов.

Таким чином, спір вирішується судом в рамках уточнених заявою від 03.06.2011 року позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем на підставі накладної № РН-00044/2/139 навантажувача. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути солідарно  з відповідачів суму боргу у розмірі 1350,00 грн. на підставі договору надання послуг та встановлення поруки від 15.10.2010 укладеного між позивачем та відповідачем -2.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що поставка навантажувача була здійснена позивачем на виконання умов договору укладеного між позивачем та відповідачем 04.09.2007 № 08/07. Вартість навантажувачу складала 370000,00грн., відповідачем сплачено 245000,00 грн. Решту коштів відповідачем не було перераховано у зв‘язку з тим, що відповідачем були виявлені істотні недоліки навантажувача, які позивачем не були усунені. Крім того, відповідач просить застосувати строки позовної давності, оскільки відповідно до п.3.2 договору, відповідач повинен був розрахуватись до 25.12.2007 року, а звернувся з позовом тільки 14.04.2011 року.  

Також відповідачем -1 подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов‘язаної з нею справи № 38/238. Клопотання мотивовано тим, що в рамках справи № 38/238 вирішується питання дійсності договору про надання послуг та встановлення поруки, укладеного 15.10.2010 між позивачем та відповідачем -2, на підставі якого здійснюється стягнення з відповідачів боргу у розмірі 1350,00 грн.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивачем уточнені позовні вимоги, згідно яких позивач просить стягнути борг з основного боржника, а тому справа № 38/238 не є пов‘язаною зі справою № 56/131.

Відповідач –2 проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що зобов‘язання поручителя сплатити суму боргу виникне лише тоді коли основний боржник  не погасить борг.  

Представники позивача та відповідачів клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані  позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з поданих позивачем документів до матеріалів справи, 04.09.2007 року позивач виставив відповідачу-1 рахунок –фактуру № СФ-009/269 на загальну суму 180000,00 грн. за навантажувач XZ -656П.

14.09.2007 року позивач передав, а відповідач-1 (особа, яка діяла на підставі довіреності від 14.09.2007 серія ЯНУ № 659079) прийняв навантажувач XZ -656П у кількості 1 шт. на загальну суму 370 000,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач-1 оплатив вартість поставленого обладнання тільки частково на суму 245000,00 грн., в підтвердження чого надає копію рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2009 № 15/313/09, яке набрало законної сили та є чинним, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш - Україна" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "АКЗ" 186388,13 грн., яким у задоволенні позову було відмовлено.

Відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 22.12.2009 №15/313/09, суд розглянувши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

"…Як видно з накладної  №РН-00044/2/139 від 14.09.2007, позивачем передано, а відповідачем отримано навантажувач XZ-656П.

На отримання зазначеного товару підприємством відповідача видано довіреність серії ЯНУ №659079 від 14.09.2007.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №5685 від 12.11.2009, призначеної господарським судом в даній справі, підписи особи, уповноваженої на отримання товару зазначеною довіреністю та підпис особи, яка отримала товар у відповідності до накладної від 14.09.2007 здійснені однією особою.

Таким чином, товар за накладною від 14.09.2007 отримано уповноваженим представником підприємства відповідача.

Наведене свідчить про обґрунтованість доводів позивача стосовно отримання відповідачем у справі навантажувача за накладеною №РН-00044/2/139 від 14.09.2007 та спростовує протилежні твердження відповідача, викладені у відзивах.

При цьому, висновок експерта, відповідно до якого підпис в накладній виконано не громадянином Козлюк М.Л.,  зазначених висновків не спростовує, оскільки встановлення обставин, пов'язаних з правильністю оформлення довіреності серії ЯНУ №659079 від 14.09.2007р., достовірністю зазначених в ній відомостей, в тому числі стосовно відомостей про уповноважену особу, та іншими обставинами відносин представництва підприємства відповідача до компетенції господарського суду не відноситься.

На підставі зазначених вище обставин та наведених норм закону, господарський суд дійшов висновку про існування між сторонами у справі договірних відносин стосовно купівлі-продажу навантажувача XZ-656П, підтвердженням чого є накладна №РН-00044/2/139 від 14.09.2007, яка містить умови про предмет та ціну договору та свідчить про досягнення сторонами згоди з зазначених істотних умов, з чого витікає наявність обставин, з якими ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України пов'язує факт укладення договору.

Крім того, матеріали справи свідчать про схвалення відповідачем зазначеного договору, а саме, як видно з наданої позивачем карти рахунку, відповідачем здійснено часткову сплату за отриманий товар в сумі 245000,00грн.

Разом з тим, позивачем належним чином не доведено обставин, пов'язаних зі строком виконання боржником зобов'язання зі сплати за отриманий товар, оскільки накладна №РН-00044/2/139 від 14.09.2007 відповідних умов не містить.

Таким чином, враховуючи, що строк виконання відповідачем у справі обов'язку сплатити за отриманий товар договором не встановлений, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про дотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу  України, законні підстави для задоволення позову відсутні…".

Враховуючи встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області обставини, позивач вважає, що факт поставки обладнання на підставі накладної  №РН-00044/2/139 від 14.09.2007 на загальну суму 370 000,00 грн., факт отримання його відповідачем та здійснення відповідачем часткової оплати на суму 245000,00 грн., не підлягають доведенню знову в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Єдина обставина, на думку позивача, яка підлягає доведенню в процесі розгляду справи є тільки факт звернення позивача до відповідача з вимогою про оплату вартості отриманого від позивача обладнання. В підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи, вимогу від 29.03.2011 № 1, в якій позивач вимагав від відповідача-1 здійснити оплату вартості отриманого навантажувача за накладною № РН-00044/2/139 протягом 7 днів з дня отримання вимоги; копію поштового повідомлення про вручення відповідачу вимоги - 05.04.2011 року.       

Відповідач-1 у своїх запереченнях вказує на те, що поставка навантажувача XZ-656П відбулась на підставі договору укладеного між позивачем та відповідачем-1 від 04.09.2007 №08/07, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов‘язався відвантажити навантажувач XZ-656П, а відповідач-1 (покупець) зобов‘язався прийняти навантажувач та здійснити оплату поетапно: 10000,00 грн. –попередня оплата, 180000,00 грн.  протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту прийому –передачі, решту – рівними частками протягом 3 місяців по 60000,00 грн. не пізніше 25 числа кожного місяця.

Як зазначає відповідач-1, саме на виконання договору від 04.09.2007 № 08/07 позивач на підставі накладної №РН-00044/2/139 від 14.09.2007, в якій зазначено, що замовленням є рахунок –фактура від 04.09.2007 № СФ-009/269,  передав відповідачу-1 навантажувач XZ-656П на загальну суму 370 000,00 грн.

Крім того, вирішуючи даний спір, судом було витребувані від позивача докази в підтвердження часткової оплати вартості отриманого товару. Позивачем до матеріалів справи надано копії виписок з банківського рахунку, відповідно до яких відповідач перераховував кошти позивача згідно рахунку від 04.09.2007 № 218, згідно договору від 23.07.2007, згідно рахунку від 04.09.2007 № СФ-0009/269, СФ-269, згідно договору № 08/07 від 04.09.2007.    

Відповідно до банківських виписок відповідачем протягом вересня –жовтня 2007 року перераховано позивачу згідно  рахунку від 04.09.2007 № 218 кошти на загальну суму 10000,00 грн., згідно договору 9 від 23.07.2007 на загальну суму 120000,00 грн., згідно договору від 04.09.2007 №08/07 на загальну суму 60000,00 грн., згідно рахунку від 04.09.2007 № СФ-269 на загальну суму 40000,00 грн., згідно рахунку від 04.09.2007 № СФ-009/269 на загальну суму 135000,00 грн.  

Суд розглядаючи спір між сторонами стосовно того, на виконання якого договору позивач передав відповідачу навантажувач XZ-656П на загальну суму 370 000,00 грн., виходить з положень частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу та фактів встановлених рішенням господарського суду Миколаївської області під час вирішення справи № 15/313/09, оскільки спір щодо поставки товару за накладною від 14.09.2007 №РН-00044/2/139 та довіреністю серія ЯНУ № 659079 від 14.09.2007 вже вирішувався в процесі розгляду вказаної справи, а факти встановлені під час розгляду справи господарським судом Миколаївської області не доводяться знову при вирішенні спору в межах справи № 56/131.

Отже, оскільки господарським судом Миколаївської області під час вирішення справи № 15/313/09, в процесі розгляду якої також брав участь представник відповідача-1, встановлено, що між сторонами у справі виникли договірні відносини стосовно купівлі-продажу навантажувача XZ-656П, підтвердженням чого є накладна №РН-00044/2/139 від 14.09.2007, яка містить умови про предмет та ціну договору та свідчить про досягнення сторонами згоди з зазначених істотних умов, з чого витікає наявність обставин, з якими ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України пов'язує факт укладення договору, то судом відхиляються доводи відповідача -1 про те, що поставка товару відбувалась на підставі договору від 04.09.2007 №08/07.

За таких обставин,  у зв‘язку з  тим, що судом відхилені доводи відповідача про те, що поставка  навантажувача XZ-656П відбулась на виконання умов договору від 04.09.2007 №08/07, то відповідно судом не досліджується питання щодо застосування строків давності, які відповідачем-1 обчислюються виходячи зі строків оплати встановлених вказаним договором.

Отже, як свідчать матеріали справи, згідно досягнутих між позивачем та відповідачем-1 домовленостей з приводу поставки товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш -Україна" здійснило на користь Закритого акціонерного товариства "АКЗ" поставку навантажувача XZ-656П за накладною від 14.09.2007 № РН-00044/2/139 на загальну суму 370000,00 грн.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується накладною, наявною в матеріалах справи.

Оплата, за отриманий в товар, відповідачем проведена була не у повному обсязі, як зазначає позивач та встановлено Господарським судом Миколаївської області, відповідач перерахував позивачу 245000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім та часткова оплата свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті  612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт наявності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані  наявністю у відповідача зобов‘язання оплатити отриманий ним товар на суму 125000,00 грн.,  судом було витребувано від позивача відомості щодо звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за поставлений товар на суму 125000,00 грн., в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України; вимогу, з доказами направлення на адресу відповідача зобов‘язано надати в копії до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість товару отриманого на підставі накладної від 14.09.2007 № РН- 00044/2/139, яка була надіслана відповідачу 30.03.2011 та отримана останнім 05.04.2011, належні докази чого є в матеріалах справи. За таких обставин, відповідач -1 зобов‘язаний був оплатити вартість товару у повному обсязі до 11.04.2011 року.

Судом не приймаються доводи відповідача -1 щодо правомірного затримання оплати товару у зв‘язку з ненаданням позивачем необхідних документів та у зв‘язку з ухиленням позивача у здійсненні гарантійного ремонту, оскільки вказані обставини не виключають обов‘язку відповідача -1 у здійсненні оплати повної вартості товару, таки умови не були погоджені сторонами. Крім того, відповідачем -1 надано до матеріалів справи копію листа від 23.07.2008 № 348 про здійснення позивачем гарантійного ремонту, однак не додано жодних доказів надіслання його на адресу позивача.

Вирішуючи даний спір, судом було витребувані від позивача та відповідача-1 докази в підтвердження часткової оплати вартості отриманого товару. Позивачем до матеріалів справи надано копії вищевказаних виписок з банківського рахунку. Відповідачем -1 надано копії платіжних доручень від 30.10.2007 № 597 на суму 60000,00 грн. (призначення платежу –за навантажувач згідно договору № 08/07 від 04.09.2007), від 07.09.2007 № 510 на суму 10000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку від 04.09.2007 № 218), від 02.10.2007 №272 на суму 40000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку № 269), від 02.10.2007 №534 на суму 35000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку №009/269), від 18.09.2007 №487 на суму 100000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку №009/269).  Всього сплачено коштів на суму 245000,00 грн. Інших доказів сторонами до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, оскільки позивачем до матеріалів справи надано копію видаткової накладної,  копію вимоги про сплату заборгованості, яка 30.03.2011 була надіслана відповідачу -1, та залишена останнім без відповіді та виконання.

Крім того з урахуванням положень ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача -1 про застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 15.04.2011 року, а відповідач порушив свої  зобов‘язання з 12.04.2011, тобто позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності.

Отже, заборгованість відповідача-1, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, становить 125000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 125000,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату послуг адвоката, які підтверджуються належними доказами, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "АКЗ" ( 54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 6-Б, кв. 133, код 31268743 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш -Україна" ( 03148, м. Київ, проспект Л. Курбача, буд 1-Б, кв. 198, код 33062158) основну суму заборгованості у розмірі 125000 (сто двадцять п‘ять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1250 (одна тисяча двісті п‘ятдесят) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12500 (дванадцять тисяч п‘ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді                                                В.В.  Джарти

                   О.В. Гулевець

                   М.Є. Літвінова

Дата складення повного рішення 05.09.2011