Постанова

від 03.08.2011 по справі 5008/112/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2011 р. Справа № 5008/112/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,

суддіКондратової І.Д.,

суддіСтратієнко Л.В.,

за участю представників сторін від позивачане з'явились;

від відповідача не з'явились;

від третьої особине з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "Шутак"

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р.

у справі№ 5008/112/2011 Господарського суду Закарпатської області

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень

доПриватного підприємства "Шутак"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області

простягнення 3 801,83 грн. боргу та пені

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "Шутак" про стягнення 3211,87 грн. заборгованості з орендної плати згідно договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 348 від 26.12.2005р. та 231,03 грн. пені (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.04.2011 р.).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2011 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р., позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Шутак" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень 3211,87 грн. -заборгованість з орендної плати та 231,03 грн. пені.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати та припинити провадження.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення та постанову з порушенням норм процесуального та матеріального права. На думку заявника суди безпідставно не прийняли до уваги, що в силу приписів пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а факт неможливості користування приміщенням підтверджується рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2010 р. у справі № 3/14.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга Приватного підприємства "Шутак" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 348 від 26.12.2005 року (з додатковими угодами №№1-5), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (орендодавець), Приватним підприємством "Шутак" (орендар) та Івано-Франківською дирекцією залізничних перевезень Львівської залізниці (балансоутримувач) орендодавець передав в строкове платне користування орендарю нерухоме майно -частину нежитлових приміщень на першому поверсі вокзалу станції Рахів площею 199,3м2, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Рахів, вул. Привокзальна, 4, з метою розміщення кафе та громадського харчування, строком на 5 років з 26.12.2005 р. по 26.12.2010 р. Термін дії договору оренди відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 5 продовжено на 1 рік - з 26.12.2010р. - до 24.12.2011р. включно.

Судами встановлено, що факт передачі орендованого майна підтверджується актом прийому-передачі від 26.12.2005 р.

У зв'язку з несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за період лютий -грудень 2010 р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спростовуючи вимоги позивача, відповідач вказав на неможливість використання об"єкта оренди та, відповідно, звільнення його від сплати орендних платежів.

Як правильно визначили суди попередніх інстанцій, за своєю правовою природою договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно п. 1 ст. 286 Господарського кодексу (надалі -ГК) України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі у строки, визначені у договорі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, за приписами цих норм, обов'язок внесення орендної плати безумовно пов'язаний з фактичним отриманням послуги з користування визначеним договором майном.

За змістом ч. ст. 762 ЦК України обов'язок доведення неможливості користування майном наймачем через обставини, за які він не відповідає, покладається на нього.

Відповідач стверджує, що судовими рішеннями у справі № 3/14 встановлений факт позбавлення відповідача можливості користуватися об'єктом оренди протягом всього часу з моменту укладення договору до моменту його розірвання, що на думку відповідача, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняє його від сплати орендної плати за весь час прострочення.

Враховуючи те, що періоди стягнення заборгованості з орендної плати у справі № 3/14 та у даній справі є різними, колегія суддів зауважує, що обставини справи про те, що орендар з незалежних від нього причин протягом спірного періоду був позбавлений можливості користуватися орендованим майном, підлягають доведенню на загальних підставах за правилами ст.ст. 32-34 ГПК України, а відтак посилання відповідача на рішення суду від 20.05.2010 р. у справі № 3/14, як на підставу для звільнення від сплати орендної плати за період лютий -грудень 2010 р., правомірно відхилені судами попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено обставин неможливості використання орендованих приміщень за спірний період з незалежних від орендаря причин.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 3 ст. 84 ГПК України доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, вказуються в мотивувальній частині рішення суду.

З дотриманням вищенаведених вимог чинного законодавства суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення суду навів доводи, за якими відхилив докази відповідача. Зокрема, акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 22.03.2011 р. та акт від 04.03.2011р., підписаний депутатом міської ради Мартином Є.М., директором ПП "Шутак" Шутаком Г.І., помічником лікаря СЕС ОСОБА_1 суд не прийняв, як належні докази на підтвердження неможливості використання орендарем приміщення, оскільки період виникнення заборгованості по орендній платі, який є предметом даної справи, є 01.02.2010 р. - 31.12.2010 р., а акти складені лише в березні 2011 р.

Доводи скаржника з цього приводу колегією суддів не приймаються, оскільки зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів та до намагань надати перевагу певним доказам, проте, згідно імперативних приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди, додаткових угод до нього, акту прийому-передачі від 26.12.2005 р. та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достовірно встановлено, а скаржником не спростовано недоведеність неможливості використання орендованих приміщень протягом лютого - грудня 2010 р. з незалежних від нього причин та обумовлену цим відсутність передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України підстав для звільнення орендаря від сплати орендної плати в спірний період.

Відповідно до розділу 3 договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995р., і становить без ПДВ за базовий місяць оренди червень 2009 р. -1429, 15 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору орендар сплачує орендну плату таким чином: 30% орендної плати перераховує на розрахунковий рахунок балансоутримувача та 70% до державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним. При цьому, орендар зобов'язаний надавати орендодавцю та балансоутримувачу щомісячно до 12 числа наступного за звітним копії платіжних доручень про сплату відповідних частин орендної плати (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.6 договору передачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується у визначеному п.3.3 договору співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно статей 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином у встановлені строки, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, натомість, відповідач в порушення ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України своєчасно та в повному обсязі орендну плату позивачеві не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3211,87 грн. за період з 01.02.2010р. по 31.12.2010 включно. Відтак, враховуючи встановлені обставини справи щодо прострочення виконання грошового зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3211,87 грн. боргу та 231,03 грн. пені.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої й апеляційної інстанцій, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Шутак" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. у справі № 5008/112/2011 -без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І.

Суддя Кондратова І.Д.

СуддяСтратієнко Л.В.