Ухвала

від 23.08.2011 по справі 1/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/196

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                              У Х В А Л А  

23.08.11 р.                                                                                     Справа № 1/196           

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

Скаржник (відповідач по справі) Товариство з обмеженою відповідальністю  „Бердагро”, м.Бердянськ

до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби  ГУЮ в Донецькій області, м. Донецьк                      

Позивач по справі Відкрите акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”в особі Донецької обласної Дирекції м. Донецьк

про визнання незаконними дій ВДВС  

Представники сторін:

Від скаржника: не прибув.

Від позивача по справі: Дем'янко Р.О.

Від ВДВС: не прибув.

          26.05.2011р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга Товариство з обмеженою відповідальністю „Бердагро”, м. Бердянськ (який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю „Донагро-2007” в зв'язку зі зміною найменування)   про визнання дій старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби ГУЮ в Донецькій області, м.Донецьк Матвієнко Д.С. такими, які не відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження”; визнання незаконною постанову старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби  ГУЮ в Донецькій області, м. Донецьк Матвієнко Д.С. від 04.04.2011р., якою було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №1/196, виданого 12.10.2009р. господарським судом Донецької області про стягнення з ТОВ „Донагро-2007” на користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” коштів в розмірі 3 130 641,94 грн.                       

      Ухвалою від 26.05.2011р. змінено назву відповідача (боржника) по справі на Товариство з обмеженою відповідальністю „Бердагро”, м. Бердянськ та прийнято вказану скаргу до провадження в межах справи №1/196.

      Представник Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби ГУЮ в Донецькій області, м. Донецьк вимоги ухвал суду не виконав, документи виконавчого провадження не надав, у судове засідання свого представника не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.            

        Позивач по справі письмових пояснень на скаргу не надав, однак в судових засіданнях заперечував проти задоволення скарги.

        Скаржник протягом розгляду скарги надавав пояснення по суті скарги, відповідно до яких останній наполягає на своїй правовій позиції.

        Розгляд скарги відкладався.

        Розглянувши вказану скаргу, господарським судом встановлено наступне:

 30.09.2009р. господарським судом Донецької області прийнято рішення, яким стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Донагро-2007”, Донецька область, м. Макіївка, на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Донецької обласної Дирекції, м. Донецьк, заборгованість за кредитом у сумі  2 977 877 грн. 16 коп., за відсотками  у сумі 117 157 грн. 06 коп., пеню у сумі 9 989 грн. 72 коп., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

На виконання рішення судом виданий наказ від 12.10.2009р.

        Постановою від 04.04.2011р. головним старшим виконавцем  Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби  ГУЮ в Донецькій області, м.Донецьк  було відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 12.10.2009р. по справі  №1/196 за № 25624362.

        Скаржник (боржник) вважає, що дії старшого виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби ГУЮ в Донецькій області, м.Донецьк щодо відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним наказом № 1/196 протиправними, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме наказ №1/196 від 12.10.2009р. не містить ідентифікаційний код боржника; виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа строк пред'явлення якого закінчився, що суперечить ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження”; виконавчий документ пред'явлений в порушення територіальної підсудності відділу державної виконавчої служби, що суперечить ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження”.

       Розглянувши матеріали, надані сторонами для розгляду скарги, заслухавши  учасників процесу  суд дійшов висновку, що скарга заявника підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

За приписами ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (надалі - в редакції закону, що діяла на момент здійснення виконавчих дій), виконавче провадження як   завершальна   стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому  Законі,  спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших  органів  (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб  та  в  межах  повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими  актами,  виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

   Відповідно до ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення на підставі наказу суду.  Статтею 25 Закону встановлено, що  державний  виконавець  зобов'язаний  прийняти до виконання виконавчий документ і  відкрити виконавче провадження,  якщо  не закінчився  строк пред'явлення такого документа до виконання,  він відповідає вимогам,  передбаченим цим Законом,  і пред'явлений  до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

       Державний  виконавець  відмовляє  у  відкритті виконавчого провадження, в тому числі,  у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення  документів  до виконання;  пред'явлення виконавчого  документа  до  органу  державної виконавчої  служби  не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;  невідповідності     виконавчого     документа     вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.   Про  відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих  днів,  а  за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не  пізніше наступного   дня   надсилає   її  заявникові  разом  з  виконавчим документом (ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

        Скаржник зазначає, що  виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа строк пред'явлення якого закінчився, що суперечить ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження”, однак це твердження є помилковим на підставі наступного.

       Відповідно до ст. 21 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції, що діла станом на дату видачі виконавчого документу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

        Наказ був виданий  господарським судом Донецької області  12.10.2009 року по справі № 1/196, та дійсний для пред'явлення до 12.10.2012р.

       Виконавче провадження відкрито  04.04.2011 року,  таким чином, судом визнаються необґрунтованими доводи боржника щодо порушення державним виконавцем вимог законодавства щодо строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.

        Статтею 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

         Як вбачається з матеріалів справи, у резолютивній частині рішення Господарського суду Донецької області та у наказі Господарського суду Донецької області по даній справі вказано адресу відповідача ТОВ "Донагро-2007": 86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Антропова.

          Доказів того, що державний виконавець знав або  міг знати, що боржник змінив свою назву  та місцезнаходження суду не надано.

         Таким чином, судом не приймаються твердження відповідача про те, що  при відкритті виконавчого провадження виконавчою службою порушена підвідомчість виконання рішення.

        Разом з цим, вимоги до виконавчого документа передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.  Так згідно положень наведеної норми, у виконавчому документі повинні бути зазначені назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;  найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

         Тобто, статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження” визначено, що обов'язковими реквізитами, які повинен містити виконавчий документ про примусове виконання рішення суду, є, зокрема, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника.

         Проте, як вбачається з наказу господарського суду Донецької області від 12.10.2009 року про примусове виконання рішення суду від 30.09.2009 року по справі № 1/196, він не містить у собі  реквізитів, обов'язкова наявність яких передбачена статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме –ідентифікаційний код боржника.

         Згідно зі ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження”, державний  виконавець  відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого     документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.  Про  відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих  днів,  а  за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не  пізніше наступного   дня   надсилає   її  заявникові  разом  з  виконавчим документом.

         Суд зазначає, що за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. При чому така відмова є обов'язком, а не правом державного виконавця.

         Також, суд звертає  увагу на те, що стягувач не позбавлений права звернутись до суду з заявою для приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" в порядку, передбаченому статтею 117 Господарського процесуального кодексу України .

         З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що виконавчий документ, на підставі якого 04.04.2011 року старшим виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби ГУЮ в Донецькій області, м. Донецьк було відкрито виконавче провадження №25624362, є таким, що не відповідає вимогам, передбаченим Законом України „Про виконавче провадження”.

       Таким чином, суд робить висновок про те, що постанова від 04.04.2011 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документу № 1/196 від 12.10.2009 року, виданого господарським судом Донецької області, є незаконною, оскільки  не відповідає положенням Закону України „Про виконавче провадження”.

Суд звертає увагу скаржника на те, що в силу ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди України розглядають скарги на дії (бездіяльність) органу Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про державну виконавчу службу”, зокрема, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

        Отже, державний виконавець є посадовою особою Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби  ГУЮ в Донецькій області, м. Донецьк та не є органом державної виконавчої служби в розумінні ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим у суду відсутні права визнавати дії старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби  ГУЮ в Донецькій області, м.Донецьк Матвієнко Д.С. такими, які не відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження”.   

        Скарги на  дії  чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень,  ухвал, постанов господарських судів можуть  бути подані стягувачем,  боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення  оскаржуваної  дії,  або  з  дня,  коли зазначеним особам стало про неї відомо,  або з дня,  коли дія мала бути вчинена (ст. 121-2 ГПК України).

        На момент відкриття виконавчого провадження боржник Товариство з обмеженою відповідальністю „Донагро-2007” змінив адресу та найменування, що підтверджується матеріалами справи, доказів повідомлення скаржника про відкриття виконавчого провадження виконавчою службою не надано, тобто суд погоджується з тим, що скаржнику стало відомо про постанову про відкриття виконавчого провадження 17.05.2011р.     

         З врахуванням вказаного, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  „Бердагро”, м. Бердянськ, підлягають задоволенню частково.

         На підставі Закону України “Про виконавче провадження” та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                   У Х В А Л И В :

       Задовольнити скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю  „Бердагро”, м. Бердянськ, частково.

       Визнати незаконною постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби  ГУЮ в Донецькій області, м. Донецьк від 04.04.2011р., якою було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №1/196, виданого 12.10.2009р. господарським судом Донецької області про стягнення з ТОВ „Донагро-2007” на користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” коштів в розмірі 3 130 641,94 грн.

         В іншій частині вимог відмовити.

       Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя                                                               Курило Г.Є.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >