Постанова

від 07.06.2011 по справі 14/453

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011                                                                                           № 14/453

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1. (представник за довіреністю);

від відповідача – ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

від прокуратури – не з‘явився

розглянувши апеляційну скаргу

Заступника військового прокурора Київського гарнізону       

на рішення  

господарського суду

міста Києва  

від

14.02.2011 року

у справі

№ 14/453 (суддя – Омельченко Л.В.)

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім»

до

Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»

про

стягнення 1 678 238,61 грн.

за зустрічним позовом

Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»

до

Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім»

про

визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 1 668 183,80 грн. за первісним позовом. В іншій частині первісний  позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім»  10 054,81 пені, 16 782,39 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06 листопада 2009 року було здійснено правонаступництво Позивача: Акціонерний банк «Кліринговий дім» замінено Публічним акціонерним товариством «Банк «Кліринговий дім».  

          Суд першої інстанції припинив провадження у частині стягнення основного боргу у сумі 1 668 183,80 грн. за відсутність предмету спору – п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку із сплатою, що підтверджується банківською випискою.  

          В частині стягнення пені рішення суду мотивоване тим, що Відповідачем порушено строки оплати, а тому в порядку п. 3.2. Договору, ст.ст. 611, 549 Цивільного кодексу України нарахування та стягнення пені є обґрунтованим.

          Щодо зустрічних позовних вимог про визнання договору недійсним, то в цій частині господарський суд міста Києва відмовив з посиланням на ст.ст. 177, 179, 194 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 207 Господарського кодексу України та роз‘яснення пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».    

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року та прийняти нове, яким у задоволені первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.              

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом першої інстанції при розгляді первісного позову було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.ч. 3, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України , ст.ст. 4-2, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, неповно встановлені фактичні обставини справи, що в сукупності призвело до неправильного вирішення спору.

Щодо зустрічних позовних вимог, то Апелянт стверджує, що цінні папери є товаром в розумінні Положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», а тому укладення спірного Договору мало бути із дотриманням процедур встановлених законодавством України про здійснення державних закупівель, зокрема, чинної на момент укладання Договору Постанови Кабінету Міністрів України № 921 від 17.08.2008 року «Про затвердження положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти».

Стосовно рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2010 року у справі № 14/568-34/492, то, на думку Заступника військового прокурора Київського гарнізону, посилання суду першої інстанції на зазначене рішення є неправомірним, оскільки в межах зазначеної справи не досліджувались підстави недійсності договору у зв‘язку з порушенням процедури державних закупівель.      

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року відновлено Заступнику військового прокурора Київського гарнізону строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 14/453.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий дім» заперечує проти апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволені, посилаючись на те, що за умовами Договору чітко зазначений порядок виконання сторонами зобов‘язань.

Вартість облігацій згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 17Д-О від 22.10.2008 року була визначена виходячи з номінальної вартості облігацій та номінальної ставки доходності, визначеної емітентом Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» відповідно до умов випуску цінних паперів. Тому твердження Апелянта про застосування процедури закупівель до договору купівлі-продажу є абсурдним та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Позивач зазначає, що погашенням Відповідачем заборгованості дає підстави вважати про визнання ним порушення зобов‘язань за спірним Договором.   

Заступник військового прокурора Київського гарнізону свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.   

Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року та прийняти нове, яким у задоволені первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» зазначає, що підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні. При цьому Позивач посилається на лист ВГСУ від 13.02.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».

Відповідач стверджує, що твердження Позивача стосовно ціни облігації (ціна однієї облігації складалася з номінальної ціни облігації – 1 000,00 грн. та накопиченого процентного доходу за період з 20 по 30 липня 2009 року, тобто 10 днів 12 процентного періоду) є фактично новим доказом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2010 року по справі № 38/408-54/70 за позовом Банку «Кліринговий дім» до Відповідача, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року, було стягнуто з Відповідача заборгованість з виплати накопиченого процентного доходу за дванадцятий процентний період, в т.ч. за період з 20 по 30 липня 2009 року, у повному обсязі.   

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Від військової прокуратура Київського гарнізону надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.   

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

           Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.10.2008 року між Акціонерним банком «Кліринговий Дім», з 15.10.2009 року назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий Дім», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом /т.1, а.с. 65-84/ - Продавець та Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» - Покупець укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 17Д-0 за умовами якого Покупець зобов’язується купити, а Продавець - передати у власність покупця іменні відсоткові облігації у бездокументарній формі з наступними характеристиками (далі –облігації): вид – облігації іменні відсоткові; емітент облігацій –ДП «Українська авіаційна транспортна компанія»; форма існування облігацій –бездокументарна, свідоцтво про реєстрацію випуску - № 886/2/07-з від 19.11.2007 року; серія облігацій – А; міжнародний ідентифікаційний номер облігацій UA 102665АА08; номінальна вартість однієї облігації – 1 000,00 грн.; ціна однієї облігації – 1 004,93 грн.; кількість облігацій –1 660,00 штук; загальна ціна –1 668 183,80 грн. /т. 1, а.с. 9-11/.

Згідно п. 2.2.1. Договору Покупець взяв на себе зобов‘язання забезпечити оплату цінних паперів за Договором у строк, не пізніше 13-00 за київським часом 30.07.2009 року.

Згідно п. 2.3. Договору Продавець зобов‘язався не пізніше 18-00 за київським часом 30.07.2009 року, після виконання Покупцем п. 2.2.1 Договору, надати розпорядження зберігачу про списання з рахунку у цінних паперах продавця № 001071 на рахунок у цінних паперах Покупця № 301919 у депозитарії ВАТ «МФС».

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами зобов‘язань – п. 7.1. Договору.

Судом першої інстанції було встановлено, що в порушення умов Договору Відповідач оплату у встановлений строк не провів.  

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів – це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом права власності і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 7 «Про цінні папери і фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов‘язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

В силу п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов‘язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (п. 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов‘язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Положення ст. 538 Цивільного кодексу України регулюють правовідносини з зустрічного виконання зобов’язань, та пов’язують виконання обов’язку однією із сторін з проведеним належним чином виконанням свого обов’язку іншою стороною.

Належність виконання взятих на себе зобов’язань за Договором Позивачем щодо обов’язку передати на рахунок Відповідача цінні папери поставлена в залежність від своєчасного та повного виконання своїх зобов’язань за Договором Відповідачем в частині здійснення оплати таких, які, в свою чергу, є першочерговими.

Згідно з ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України при зустрічному виконанні зобов‘язання сторони повинні виконувати свої обов‘язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов‘язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов‘язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

          Якщо зустрічне виконання обов‘язку здійснено однією із сторін, не зважаючи на невиконання другою стороною свого обов‘язку, друга сторонам повинна виконати свій обов‘язок (п. 4 ст. 538 ЦК України).  

          Під час розгляду справи Відповідач в добровільному порядку повністю оплатив вартість цінних паперів, що підтверджується випискою по особовому рахунку, оплата відбулась 14.05.2010 року, тобто вже після провадження у справі /т.1, а.с. 134/.  

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          Господарський суд припиняє провадження у справі у зв‘язку з відсутністю предмета спору, зокрема спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.   

          Таким чином, господарський суд правомірно застосував положення п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Відмова в задоволені позовних вимог має місце у випадку погашення заборгованості до моменту звернення із позовом до суду.   

Разом з цим, відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов‘язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з п. 3.2 Договору за порушення строків, встановлених п. 2.2.1 останнього, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду нарахування пені, від неоплаченої вартості цінних паперів за Договором, за кожний день прострочення понад термін, встановлений Договором.

          Відповідно до п. 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов‘язання.

          Тобто погашення Боржником основного зобов‘язання не звільняє останнього від відповідальності.

          Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

          Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, щл зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

          Господарське зобов‘язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб‘єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (п. 1 ст. 207 ГК України).

Згідно роз‘яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об‘єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов‘язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Як вже зазначалось, Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів – це вчинення правочинів, пов’язаних з переходом права власності і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 7 «Про цінні папери і фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов‘язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Відмовляючи в задоволені вимог по зустрічному позову, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що цінні папери, зокрема облігації, є об’єктом цивільних прав щодо яких можуть реалізовуватися права з володіння, користування і розпорядження, але з огляду на їх особливу правову природу їх не слід вважати товаром в розумінні Положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».    

          Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.08.2008 року «Про затвердження положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» (чинної на момент спірних правовідносин) визначено, що товари – це продукція, об‘єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов‘язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих товарів – п.п. 22 п. 1. Положення.      

За положеннями ч. 2 ст. 198 Цивільного кодексу України відмова від виконання зобов‘язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов‘язання або на його недійсність не допускається.

Правова природа зобов’язання покупця сплатити вартість придбаних цінних паперів, що виникає у правовідносинах купівлі-продажу цінних паперів, є тотожною зобов’язанню емітента повернути номінальну вартість облігацій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім цього, зважаючи на п. 7.1. Договору та оплату, строк дії Договору закінчився.  

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва області від 14.02.2011 року у справі № 14/453.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2011 року у справі № 14/453 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2.  Матеріали справи № 14/453 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі та Заступнику військового прокурора Київського гарнізону.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.06.11 (відправлено)