Постанова

від 07.09.2011 по справі 41/148

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2011                                                                                           № 41/148

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва  А.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників

позивача:                     ОСОБА_1 – дов. б/н від 04.01.2011р.;

відповідача:           ОСОБА_2 – дов. №108 від 01.02.2011р.;

третьої особи:          не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»

на Рішення                     Господарського суду міста Києва

від                               06.06.2011 р.

у справі                     №41/148 (суддя Спичак О. М.)

за позовом                        Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до                                  Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»

третя особа                     ОСОБА_3

про                               стягнення 144 874,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (далі – відповідач) страхового відшкодування у розмірі 144 874,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з виплати страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту №206-05446-08 від 28.02.2008р.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, у зв’язку з чим Господарський суд міста Києва розглядав справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2011р. до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ОСОБА_3 (далі – третя особа).

Третя особа у судові засідання не з’являлась, але через Відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва подала витребувані судом документи і заяву про розгляд справи без участі третьої особи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. у справі №41/148 позовні вимоги задоволені повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 144874 грн., державного мита у сумі 1 448,74 грн. та 236,00 грн. витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. у справі №41/148 змінити частково і прийняти нове рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо визначення розміру страхового відшкодування, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні на 17.08.2011р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Дзюбко П.О., Суліма В.В.

Представник третьої особи у судове засідання 17.08.2011р. не з’явився, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2011р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, оскільки позивач не отримував копії апеляційної скарги.

Представник відповідача не заперечував проти заявленого клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р., на підставі   ст. 77  Господарського процесуального кодексу України, усне клопотання представника позивача було задоволено, розгляд справи відкладено на 07.09.2011р., відповідача зобов’язано надати додаткові докази по справі.

02.09.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість доводів апеляційної скарги та просив суд залишити скаргу без задоволення.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Зубець Л.П.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2011р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. у справі №41/148 змінити частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 114 628,96 грн. страхового відшкодування, в іншій частині в позові відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2011р. заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване судове рішення без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.02.2008р. між третьою особою, як страхувальником, та відповідачем, як страховиком, було укладено договір страхування наземного транспорту №206-05446-08, за яким застраховано автомобіль Mitsubishi Outlander (д.р.н. НОМЕР_1). Вигодонабувачем за договором виступив АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є позивач.

Згідно з умовами вищевказаного Договору (розділи 1-4) об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, зазначеним в Договорі. Страховим випадком  визнається подія, передбачена пунктом 7 «Страхові випадки» частини І Договору, що сталася із застрахованим транспортним засобом після набуття чинності Договором, внаслідок якої заподіяна шкода застрахованому транспортному засобу (та/або додатковому обладнанню) страхувальника, із настанням якої виникає обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) на умовах Договору. Страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку скласти страховий акт та здійснити виплату страхового відшкодування або повідомити страхувальника про відмову у виплаті у строки, передбачені цим Договором.

В розділі 7 Договору страхування наземного транспорту №206-05446-08 від 28.02.2008р. передбачено, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі заяви на виплату страхового відшкодування страхувальника (вигодонабувача) і страхового акта, який складається страховиком. Після одержання всіх необхідних документів, що підтверджуються настання страхового випадку та розмір збитків, страховик протягом десяти робочих днів складає страховий акт та у випадку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, здійснює її протягом п’яти робочих днів після складання страхового акту. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик впродовж п’яти робочих днів з дня прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника (вигодонабувача) в письмовій формі в обґрунтування причини відмови. Страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку, але не більше страхової суми, встановленої для відповідного періоду страхування, з відрахуванням франшизи, якщо вона передбачена в Договорі. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми, зазначеної в Договорі страхування. Страхове відшкодування виплачується страховиком страхувальнику (вигодонабувачу), якщо його розмір погоджений зі страховиком та сплачений за рахунок страхувальника.

27.12.2008р. відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю застрахованого у відповідача автомобіля Mitsubishi Outlander (д.р.н. НОМЕР_1), власником якого є третя особа.

Внаслідок ДТП автомобіль Mitsubishi Outlander (д.р.н. НОМЕР_1) зазнав пошкоджень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач визнав ДТП страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у сумі              144 874,00 грн., що підтверджується листом №1/09 від 12.01.2009р.

16.01.2009р. позивач надіслав відповідачу листа №134-156/39/1, в якому повідомив про прийняте ним рішення щодо перерахування усіє суми нарахованого відповідачем страхового відшкодування по автомобілю Mitsubishi Outlander (д.р.н. НОМЕР_1), який є предметом застави по кредитному договору №11307744000 від 29.02.2008р., по страховому випадку (ДТП), що мав місце 27.12.2008р., на рахунок позивача.

Однак у встановлені договором страхування наземного транспорту №206-05446-08 від 28.02.2008р. порядку та строки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування.

11.02.2011р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом №4045/30-31, в якому просив виконати свої зобов’язання за договором страхування наземного транспорту №206-05446-08 від 28.02.2008р.

24.01.2011р. третя особа звернулась до відповідача із заявою, в якій просила пояснити причини затримки у виплаті страхового відшкодування та визначити дату перерахування позивачу, як вигодонабувачу, грошових коштів.

Натомість, звернення позивача та третьої особи були залишені відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку виплатити всю суму страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченого відповідачем страхового відшкодування.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Відповідно п.3 ч.1 ст. 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування (ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що із застрахованим відповідачем транспортним засобом (автомобіль Mitsubishi Outlander) стався страховий випадок (ДТП), внаслідок якого автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Дані обставини сторонами не заперечуються.

Місцевий господарський суд в своєму рішенні визнав обґрунтованими твердження позивача про те, що розмір страхового відшкодування становить 144 874,00 грн., пославшись при цьому на лист відповідача №1/09 від 12.01.2009р. Однак, жодних документів, які б свідчили про те, яким чином і на підставі яких саме документів відповідачем здійснювався розрахунок страхового відшкодування суд першої інстанції не витребував та не досліджував, тобто фактично не перевіряв правильність визначення суми страхового відшкодування, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі, що свідчить про неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для правильності вирішення спору.

Вказані процесуальні порушення підлягають виправленню судом апеляційної інстанції.

Відносини у сфері страхування врегульовані Законом України «Про страхування», який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.         

Згідно зі ст. 9 названого Закону страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.   

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано звіт №6 від 20.01.2009р. про вартість відновлювального ремонту застрахованого відповідачем транспортного засобу, згідно з яким розмір матеріального збитку, завданого третій особі, як власнику транспортного засобу, становить 114 533,96 грн.

Колегією суддів враховано, що в листі №1/09 від 12.01.2009р. відповідач вказав суму страхового відшкодування саме у розмірі 144 874,00 грн. Однак, страхове відшкодування виплачується не на підставі листування, а на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та документів, які підтверджують факт настання страхового випадку та розміру завданих збитків. Тобто, сума страхового відшкодування, вказана у вищезгаданому листі, є орієнтовною, оскільки автотоварознавче дослідження та встановлення експертом оцінювачем розміру завданої майнової шкоди відбулось вже після надіслання цього листа.   Натомість вказані обставини місцевим господарським судом взагалі не з’ясовувались. Надані відповідачем нові докази по справі по справі, які не подавались суду першої інстанції, приймаються Київським апеляційним господарським судом, оскільки відповідач не приймав участі у розгляді справи місцевим господарським судом, а отже об’єктивно не міг їх надати раніше.

Згідно з п.7.3 договору страхування наземного транспорту №206-05446-08 від 28.02.2008р. розмір страхового відшкодування визначається наступним чином: до вартості ремонтно-відновлювальних робіт додається вартість необхідних для ремонту матеріалів та складових частин, що підлягають заміні під час ремонту, вираховується франшиза, несплачені страхувальником суми чергових страхових платежів (такі платежі вважаються сплаченими страхувальником) та ін. Розмір суми страхового відшкодування не може перевищувати суми, що дорівнює різниці страхової суми та раніше сплачених страхових відшкодувань.

Колегія суддів погоджується з розрахунком страхового відшкодування, наведеним відповідачем, оскільки він відповідає умовам договору страхування наземного транспорту №206-05446-08 від 28.02.2008р.

Сума страхового відшкодування визначається за такою формулою: В = Свр х Кп – Ф + Вд + Вд1, де «В» - страхове відшкодування, «Свр» - розмір матеріального збитку, «Кп» - коефіцієнт пропорційності страхових виплат, «Ф» - безумовна франшиза, «Вд» - дефектування, «Вд1» - евакуатор.

Судом було встановлено, що розмір матеріального збитку становить 114 533,96 грн., коефіцієнт пропорційності страхових виплат – 1, безумовна франшиза – 505,00 грн., послуги евакуатора – 600,00 грн., дефектування – відсутні.

Таким чином, застосувавши вищевказану формулу розрахунку страхового відшкодування, яке підлягає виплаті відповідачем на користь позивача, як вигодонабувача, колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 114 628,96 грн. (114 533,96 х 1 – 505,00 + 600,00 = 114 628,96).  

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення у встановлені умовами договору страхування наземного транспорту №206-05446-08 від 28.02.2008р. порядку та строки виплату страхового відшкодування, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 114 628,96 грн. є обґрунтованими, документально та нормативно підтвердженими, а отже підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги позивача спростовуються зібраними у справі доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. у справі №41/148 має бути змінено в частині визначення суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на сторони відповідно до розміру задоволених вимог.

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті державного мита за її подання покладаються на позивача. При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач оскаржує Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. у справі №41/148 частково, визнавши наявність заборгованості перед позивачем у сумі 114 628,96 грн., тобто розмір оспорюваних відповідачем майнових вимог становить 30 245,04 грн. (144 874,00 – 114 628,96 = 30 245,04).

Відповідно до пп. “г” п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, за подання апеляційної скарги на рішення судів сплачується державне мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з  оспорюваної суми.

Зважаючи на фактично оспорювані відповідачем вимоги майнового характеру у загальному розмірі 30 245,04 грн., за подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити державне мито у розмірі 151,23 грн. (302,45 (1% від 30 245,04) / 50%), але з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №274 від 20.06.2011р. вбачається, що відповідач сплатив державне мито у сумі 724,37 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.

У відповідності до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, зайво сплачене державне мито у сумі 573,14 грн. (724,37 – 151,23 = 573,14) має бути повернуто з Державного бюджету України на користь позивача (апелянта). Решта державного мита у сумі 151,23 грн., з огляду на задоволення апеляційної скарги відповідача, підлягає відшкодуванню останньому за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. у справі №41/148 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (01001, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код ЄДРПОУ 33831166, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, р/р №29090000000113 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005) 114 628,96 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот двадцять вісім гривень 96 копійок) - страхового відшкодування, 1 146,29 грн. (одну тисячу сто сорок шість гривень 29 копійок) – державного мита, 186,72 грн. (сто вісімдесят шість гривень 72 копійки) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, р/р №29090000000113 в Управлінні НБУ в Харківській області, МФО 351005) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (01001, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код ЄДРПОУ 33831166) 151,23 грн. (сто п’ятдесят одну гривню 2 копійки) державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (01001, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код ЄДРПОУ 33831166) з Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК в Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) надмірно сплачене державне мито у розмірі 573,14 грн. (п’ятсот сімдесят три гривні 14 копійок), перераховане згідно з платіжним дорученням №274 від 20.06.2011р. Оригінал платіжного доручення №274 від 20.06.2011р. знаходиться в матеріалах справи №41/148.

6. Матеріали справи №41/148 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя

  Судді

 12.09.11 (відправлено)