Постанова

від 23.11.2011 по справі 41/148

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "23" листопада 2011 р.                                                                                    

Справа № 41/148  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

головуючого судді

Прокопанич Г.К.

суддів

Новікової Р.Г.,

Попікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від 07.09.2011

у справі

№ 41/148 господарського суду міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до

Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_4

про

стягнення 144 874, 00 грн.

за участю представників:

від позивача:

ОСОБА_5 –дов. від 30.12.2010

від відповідача:

не з’явились

від 3-ої особи:

не з’явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі: ПАТ "УкрСиббанк") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі: ТДВ "Страхова компанія "Індіго") страхового відшкодування у розмірі 144874, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. (суддя: Спичак О.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТДВ "Страхова компанія "Індіго" 144874, 00 грн. основного боргу, 1448, 74 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 (судді: Лосєв А.М. - головуючий, Разіна Т.І., Зубець Л.П.) рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ "Страхова компанія "Індіго" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 114 628,96 грн. - страхового відшкодування, 1 146,29 грн.–державного мита, 186,72 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційна інстанція встановивши наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, посилаючись на вимоги статті 9 Закону України "Про страхування" та беручи до уваги звіт №6 від 20.01.2009р. про вартість відновлювального ремонту застрахованого відповідачем транспортного засобу, дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення матеріального збитку у розмірі 114 533,96 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до Вищого господарського суду України з  касаційною скаргою і просить її скасувати, залишити в силі рішення першої інстанції. Заявник у касаційній скарзі наголошує на порушення апеляційним судом вимог статей 979,  985, 990 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що апеляційним судом взято до уваги лише звіт №6 від 20.01.2009р. про вартість відновлювального ремонту застрахованого відповідачем транспортного засобу та не надано правової оцінки пунктам 6.1, 7.3 договору страхування, оригіналу ремонтної  калькуляції та листу № 1/09 від 12.01.2009, де передбачено розмір збитків в сумі 140557 грн.

Учасники судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, що передбачено ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно п.3 ч.1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.    

Господарськими судами встановлено, що 28.02.2008 ОСОБА_4 (страхувальник) та ТОВ "Страхова компанія "Індіго" (страховик) уклали договір страхування наземного транспорту № 206-05446-08, вигодонабувачем визначено АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", відповідно до умов якого об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням ТЗ, зазначеним в договорі.

Пунктом  2 договору передбачено, що страховим випадком визнається подія, що сталася з застрахованим ТЗ після набуття чинності договором, внаслідок якої заподіяна шкода застрахованому ТЗ (та/або додатковому обладнанню) страхувальника із настанням якої виникає обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) на умовах договору.

Згідно з пунктом 4.1.4 договору страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку скласти страховий акт та здійснити виплату страхового відшкодування або повідомити страхувальника про відмову у виплаті у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 7.1 договору сторони узгодили, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі заяви на виплату страхового відшкодування страхувальника (вигодонабувача) і страхового акта, який складається страховиком.

Відповідно до пункту 7.2 договору після одержання всіх необхідних документів, що підтверджуються настання страхового випадку та розмір збитків, страховик протягом 10 (десяти) робочих днів складає страховий акт та у випадку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, здійснює її протягом 5 (п’яти) робочих днів після складання страхового акту. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик впродовж 5 (п’яти) робочих днів з дня прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника (вигодонабувача) в письмовій формі в обґрунтування причини відмови.

Згідно з пунктом 7.6 договору страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку, але не більше страхової суми, встановленої для відповідного періоду страхування, з відрахуванням франшизи, якщо вона передбачена в договорі. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми, зазначеної в Договорі страхування.

У пункті 7.7.1 договору сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується страховиком страхувальнику (вигодонабувачу), якщо його розмір погоджений зі страховиком та сплачений за рахунок страхувальника.

Господарськими судами встановлено, що 27.12.2008 р. стався страховий випадок, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль ОСОБА_4. Відповідач листом №1/09 від 12.01.2009р. запропонував позивачу страхове відшкодування у розмірі 144 874,00 грн.

Господарський суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що страхове відшкодування виплачується не на підставі листування, а на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та документів, які підтверджують факт настання страхового випадку та розміру завданих збитків. Отже, сума страхового відшкодування у листі є орієнтовною і не підтвердженою відповідними експертами, а автотоварознавче дослідження та встановлення експертом оцінювачем розміру завданої майнової шкоди відбулось вже після направлення даного листа.   Отже, висновки першої інстанції є передчасними та не підтверджені належними доказами.

Згідно з п.7.3 договору страхування наземного транспорту №206-05446-08 від 28.02.2008р. розмір страхового відшкодування визначається наступним чином: до вартості ремонтно-відновлювальних робіт додається вартість необхідних для ремонту матеріалів та складових частин, що підлягають заміні під час ремонту, вираховується франшиза, несплачені страхувальником суми чергових страхових платежів (такі платежі вважаються сплаченими страхувальником) та ін. Розмір суми страхового відшкодування не може перевищувати суми, що дорівнює різниці страхової суми та раніше сплачених страхових відшкодувань.  

Відповідно до звіту №6 від 20.01.2009р. щодо вартості відновлювального ремонту застрахованого відповідачем транспортного засобу, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого третій особі, як власнику транспортного засобу, становить 114 533,96 грн.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що розмір матеріального збитку становить 114 533,96 грн., коефіцієнт пропорційності страхових виплат –1, безумовна франшиза –505,00 грн., послуги евакуатора –600,00 грн., дефектування –відсутні. Тобто, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 114 628,96 грн., оскільки дана сума підтверджується належними у справі доказами та відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційною інстанцією на підставі правової оцінки умов договору страхування, страхового акта, звіту про незалежну оцінку вартості відновлювального ремонту та інших наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено обґрунтованість стягнення страхового відшкодування у сумі 114 628,96 грн.

Наявні ж заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку апеляційним господарським судом доказів та до намагань надати перевагу певним доказам (листу №1/09 від 12.01.2009р., калькуляції, рахунку на ремонт), проте, згідно імперативних приписів ч.2 статті1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно змінив рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. у справі №41/148 в частині визначення суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статтей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України,  розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого висновки за наслідками розгляду апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.  

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 р. у справі №41/148  –без змін.

Головуючий суддя                                                          Г.К.Прокопанич

Судді:                                                                                  Р.Г. Новікова         

                                                                                                О.В. Попікова