Постанова

від 12.09.2011 по справі 21/5007/15/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/5007/15/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р.                                                           Справа № 21/5007/15/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" на  рішення  господарського суду Житомирської області від 24.05.11 р. у справі № 21/5007/15/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терапостаченерго"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд"

про стягнення в сумі 844 866 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Гарбара К.Г.

У судовому засіданні 06.09.2011 року оголошено перерву до 12.09.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терапостаченерго" звернулось з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Райагрошляхбуд" з урахуванням уточнених позовних вимог про стягнення 799510,50грн. з яких: 186561,58грн. основного боргу, 59805,78грн. інфляційних, 470503,82 грн. 3% за користування чужими коштами, 22385,89 грн. пені, 5611,85 грн. штрафу та 54641,58 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.05.2011 року (суддя Вельмакіна Т.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ТзОВ "Райагрошляхбуд" на користь ТзОВ "Терапостаченерго" 186561,58грн. основного боргу; 18828,32грн. пені; 5611,85грн.; штрафу; 12885,29грн. 3% річних; 55647,56грн. інфляційних.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст.ст. 509, 525, 526, 530, ч.2 ст. 551, п.3 ст.611,  ч. 1 ст. 712, ст. 23, ч.  1 ст. 1167  ЦК України, ч.6 ст. 232 ГК України, вказавши при цьому, що в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо здійснення своєчасних розрахунках виконав частково, сплативши 225270,92грн., тому заборгованість відповідача, на дату звернення позивача до суду становить 186591,58грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що її нарахування здійснено по кожній накладній за шість місяців, однак не з першого дня виникнення заборгованості,  як це передбачено ч.6 ст. 232 ГК України, тому, згідно здійснив перерахунок пені та дійшов висновку про стягнення 18828,32грн. Суд також погодився з нарахуванням позивачем штрафу в сумі 5611,85грн. Окрім того, на підставі аналізу правової природи штрафу і процентів за користування чужими грошовими коштами, прийнявши до уваги, що порядок нарахування вказаної у договорі санкції аналогічний порядку нарахування пені, який не може бути застосований ні до річних відсотків, ні до передбачених ч. 3 ст. 692 ЦК України процентів, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення 457618,52 грн. штрафу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,3 відсотка від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочення та прийняв до уваги посилання позивача в цій частині на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнувши з відповідача 12885,29 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд також встановив, що позивачем не було враховано дефляційні процеси, які мали місце в липні - серпні 2009 року та квітні - жовтні 2010 року, а тому на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив перерахунок інфляційних та стягнув з відповідача 55647,56грн. При вирішенні позову в частині моральної шкоди, суд вказав на недоведеність останньої та відсутність обґрунтованого розрахунку моральної шкоди.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати в частині стягнення 108040 грн. основного боргу, 9276,66 грн. пені, 3256,21 грн. штрафу, 27536,84 грн. інфляційних та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення вказаних сум –відмовити. Не заперечував щодо стягнення 3% річних в сумі 12885,29 грн.. Окрім того вказав, що товар за накладними № 0000016 від 14.05.2008 року та № 0000021 від 01.06.2008 року не отримував, а директор ТОВ "Райагрошляхбуд" підписав акти звірки без їх перевірки директором товариства.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в  апеляційній скарзі.

Представник позивача на розгляд справи до суду не з'явився, хоча про місце, дату та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення слухання справи, оскільки до ДПА у Житомирській області був надісланий запит, відповідь на який очікується.

Клопотання позивача судом відхилене як необгрунтоване, оскільки позивач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання. Окрім того, позивач не сформував у поданому клопотанні будь-яких причин неможливості явки до суду. Тому, з урахуванням також положення ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 31.03.08р. між ТОВ "Терапостаченерго" (постачальник) та ТОВ "Райагрошляхбуд" (покупець) укладено договір №3 (а.с. 13-15), за умовами якого, постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів - мазуту, пічного палива та бітуму (п.1.1).

Указаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У виконання зобов'язань за договором, позивач поставив відповідачу товар на суму 411862,5 грн., який відповідач прийняв, проте внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань (п. 1.1., 3.3.), в порушення вимог ч. 1 ст. 525, ст.ст.526, 629, ЦК України, ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, через проведення часткової оплати поставленого товару лише в сумі 225270,92 грн., у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на час подачі позову до суду складала 186591,58 грн..

Указані обставини підтверджуються підписаними сторонами видатковими накладними (№РН-0000003 від 11.04.08р., №РН-0000009 від 17.04.08р., №РН-0000016 від 14.05.08р., №РН-0000017 від 24.05.08р., № РН-0000021 від 01.06.08р., НР-0000028 від 10.07.08р.; №НР-0000010 від 09.06.09р.) (а.с. 17-20, 121, 136-137), що узгоджується з положенням п. 2.1. договору, податковою накладною №21 від 01.06.2008 року на суму 48840 грн. та актами звірки взаєморозрахунків ( а.с.31, 98), відповідними виписками банку по рахунку позивача (а.с. 23-30, 135).

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду при оцінці наведених доказів у сукупності, з урахуванням висловленої відповідачем позицій в суді першої інстанції щодо фактичного визнання суми основного боргу (а.с.131-133), вважає належним доказом у підтвердження наведеного вище висновку про суму заборгованості за договором –податкову накладну № 21 від 01.06.2008 року на суму 48840 грн., яка відповідно до наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. № 233/2037, є звітним розрахунковим податковим документом.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта й на те, що судом не було досліджено оригінал накладної № 0000016 від 14.05.2008 року, оскільки таке твердження спростовується відміткою суду на копії вказаного доказу про дослідження його оригіналу (а.с.18), а твердження апелянта про підписання директором актів звірки без їх перевірки бухгалтером товариства в силу положення ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" колегія суддів оцінює критично.

Судом вірно враховано, що у актах звірки (а.с. 17-20, 31, 98, 121, 136-137) за накладною №РН-0000010 від 09.06.09р. сторонами погоджено заборгованість у сумі 45621,00грн., в той час, як фактична вартість товару, поставленого за вказаною накладною, становить 45620,92грн. (а.с. 136), тому з урахуванням викладеного заборгованість відповідача, на дату звернення до суду становить 186591,58грн.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору, відповідно до якого, покупець сплачує постачальнику : пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за порушення строків оплати, передбачених п.3.2 або 3.3 договору ; штрафну неустойку (штраф) у розмірі 3 відсотків від суми, яку покупець своєчасно не оплатив, протягом строку, передбаченого п.3.3. даного договору ; штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 відсотка від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочки, у разі порушення строків оплати, передбачених п.3.3. даного договору.

Колегія суддів з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України погоджується із здійсненим судом першої інстанції перерахунком пені в сумі 4807,62 грн. та визначеним позивачем на підставі ч. 2 ст. 549, ч. 2 ст. 551 ЦК України штрафом в сумі 5611,85 грн..

Окрім того, на підставі аналізу правової природи штрафу і процентів за користування чужими грошовими коштами, прийнявши до уваги, що порядок нарахування вказаної у договорі санкції аналогічний порядку нарахування пені, який не може бути застосований ні до річних відсотків, ні до передбачених ч. 3 ст. 692 ЦК України процентів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення 457618,52 грн. штрафу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,3 відсотка від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочення та вірно прийняв до уваги посилання позивача в цій частині на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнувши з відповідача 12885,29 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вірним є також проведений місцевим господарським судом перерахунок суми інфляційних втрат, з урахуванням дефляції та висновок про обґрунтованість стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 55647,56 грн..

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, позивач належних, допустимих та достатніх доказів у підтвердження заподіяння йому моральної шкоди внаслідок приниження його ділової репутації суду не надав, так як і не надав обґрунтованого розрахунку заподіяної моральної шкоди, а тому з урахуванням положень ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, правової позиції, сформованої в п. 3, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику  в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в указаній частині.    

Не спростовують наведених висновків апеляційного суду і посилання відповідача на положення спільного наказу Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, оскільки пункт 5.4.3 затвердженої таким наказом Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, на який посилається відповідач містить положення що врегульовує прийняття нафтопродуктів внаслідок їх поставки автомобільним транспортом.

Поряд з тим, згідно з п. 4.1. договору, поставка товару, за домовленістю сторін може здійснюватись на умовах передачі на складі постачальника або на умовах оплати перевезення до місця, вказаного покупцем.

Із досліджених судом доказів у справі не було встановлено останнього, а тому посилання відповідача на необхідність наявності акту про прийнятий нафтопродуктів, складеного матеріально-відповідальною особою відповідача в даному разі не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ :

1.  Рішення господарського суду Житомирської області від 24.05.2011 року у справі № 21/5007/15/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.  

01-12/12423/11