Рішення

від 26.08.2011 по справі 56/02-12/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/02-12/44

26.08.11

За позовом          Приватного підприємства "Охоронна компанія "Пересвіт"

До                    Товариства з обмеженою відповідаьністю "Аутсорсінгова компанія "СОВА"

Про                    стягнення заборгованості  в розмірі    6 655,61грн.

               Суддя  Прокопенко Л. В.

Представники:

Від позивача                    ОСОБА_1 –представник (дов. б/н від 22.03.2011 р.)

Від відповідача                    ОСОБА_2 –представник (дов. б/н від 19.04.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Охоронна компанія Пересвіт" (далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова компанія "Сова" (далі –відповідач) про стягнення 6 655,61 грн., (5 326,56 грн. –основний борг, 604,25 грн. –пеня, 151,06 грн. –3% річних, 573,74 грн. –збитків від інфляції), внаслідок неналежного виконання умов договору № 18 від 20.11.2007 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 56/02 від 06.08.2010 р. позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 56/02 від 20.10.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва № 56/02 від 06.08.2010 р. змінено.

Постановою Вищого господарського суду України № 56/02 від 17.01.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва № 56/02 від 06.08.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду № 56/02 від 20.10.2010 р. скасовано, справу № 56/02 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 24.01.2011 р. справу призначено головуючому судді  Прокопенко Л.В.

Ухвалою суду від 24.01.2011 р. прийнято справу № 56/02 до свого провадження, присвоївши їй номер № 56/02-12/44, розгляд справи призначено на 23.02.2011 р., зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням обставин та докази, на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суду України у Постанові № 56/02 від 17.01.2011 р.

В судове засідання 23.02.2011 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 23.02.2011 р. відкладено розгляд справи на 27.04.2011 р. зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням обставин та докази, на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суду України у Постанові № 56/02 від 17.01.2011 р.

В судовому засіданні 27.04.2011 р. оголошено перерву.

В судовому засіданні 26.08.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На новий розгляд до Господарського суду міста Києва передано справу № 56/02.

Попередньо господарськими судами встановлено, що 20.11.2007 р. між позивачем  та відповідачем було укладено Договір № 18 про надання послуг з охорони, відповідно до якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання по охороні приміщень, матеріальних цінностей, транспорту, персоналу та внутрішньої території відповідача від проникнення третіх осіб на об'єкт, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Горького 11, оф.2; Замовник (відповідач) зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги (п.п.1.1,; 4.1.14).

Згідно з пунктом 2.1 Договору, вартість послуг позивача визначається виходячи із кількості відпрацьованих людино/годин протягом місяця і складає суму, яка визначена в Протоколі погодження про розмір домовленої вартості наданих послуг з охорони (Додаток № 1) та в Акті про виставлення постів охорони на об'єкті (Додаток № 3).

У відповідності до п.п. 7.1,7.2, 7.3 Договору, фактичне виконання позивачем робіт фіксується сторонами у двосторонньому Акті прийому-передачі виконаних робіт, який складається та узгоджується не пізніше останнього числа звітного місяця; Акти прийому - здачі виконаних робіт та Додаток 1 є підставою для взаємних розрахунків та платежів між відповідачем і позивачем; оплата послуг проводиться відповідачем щомісячними платежами протягом 10 днів після підписання обома сторонами Актів прийому-здачі виконаних робіт згідно виставлених позивачем рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

За твердженням позивача, на виконання умов договору,  він надав відповідачу послуги з охорони у січні 2008 році, яки відповідач не оплатив.

В судовому засіданні 27.04.2011 р. представник позивача надав докази відправлення відповідачу рахунку-фактури та акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між позивачем та відповідачем щодо оплати вартості послуг у січні 2008 року по договору № 18 виник у 2008 році.

Приватне підприємство "Охоронна компанія Пересвіт" звернулось до Господарського суду міста Києва в червні 2008 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова компанія "Сова"  заборгованості  на загальну суму 5 579,81 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2008 р. у справі № 25/366, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2008 р. в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2009 р. Рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2008 р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2008 р. у справі № 25/366 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2009 р. справі № 25/366 присвоєно номер 25/366-26/87.

До прийняття судом рішення по суті спору ПП "Охоронна компанія "Пересвіт" уточнило позовні вимоги та просило суд стягнути ТОВ "АК "Сова" на користь позивача 5129,28 грн. основного боргу, 1 400,29 грн. пені, 6,164,33 грн. збитків від інфляції та 179,52 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2009 у справі № 25/366-26/87 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "АК "Сова" на користь ПП "Охоронна компанія "Пересвіт" 5129,28 грн. боргу. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 у справі № 25/366-26/87 Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2009 р. у справі № 25/366-26/87 скасовано, в позові відмовлено повністю.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, за якою порушено провадження у справі № 56/02, підставою позову позивач визначає факти встановлені постановою апеляційного суду, а саме строк до якого відповідач повинен був виконати зобов‘язання з оплати вартості послуг по договору №18.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.   

Спір підлягає вирішенню по суті оскільки колегією суддів під час розгляду справи № 25/366-26/87 встановлено, що станом на день звернення позивача до суду (26.06.2008 р.), у відповідача не виникло зобов‘язання з оплати отриманих в січні 2008 року послуг, оскільки акт про виконані роботи, разом як і будь –яка вимога про оплату таких послуг, відповідно до п. 7.1., п. 7.2, п. 7.3 договору відповідачу не направлялись.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду №25/366-26/87 встановлено, що акт виконаних робіт та рахунок –фактура були направлені відповідачу 26.05.2009.

Враховуючи нормативи перебігу по місту Києву, а також 10- денний строк на оплату відповідно до п.п. 7.1, п. 7.2, п. 7.3 договору, зобов‘язання з оплати отриманих послуг мало б було виконано відповідачем в строк до 08.06.2009 р.

За таких обставин, факт надіслання позивачем акту передачі –приймання виконаних послуг за січень 2008 р., строк до якого відповідач повинен був оплатити вартість послуг отриманих від позивача за січень 2008 р., а саме до 08.06.2009 р., не доводиться знову під час вирішення справи № 56/02.

Відповідач доказів виконання зобов‘язання по договору № 18  за отримані послуги у січні 2008 року на загальну суму 5326,56 грн. у строк до 08.06.2009 так і на момент вирішення справи судом, до суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 326,56 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 604,25 грн., 3% річних у розмірі 151,06 грн., інфляційних втрат у розмірі 573,74 грн.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.1.2 Договору у випадку прострочення платежів, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

порушення п. 3.1 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не врахована ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та не вірно зазначений індекс інфляції.

За розрахунком суду розмір пені становить 560,08 грн.

5326,56 грн. *6 (кількість днів прострочки з 09.06.2009 р. по 14.06.2009 р.)*24%/365=21,01 грн.;

5326,56 грн. *47 (кількість днів прострочки з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р.)*22%/365=150,89  грн.;

5326,56 грн. *130 (кількість днів прострочки з 12.08.2009 р. по 09.08.2009 р.)*20,5 %/365=388,91 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму 560,81 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його не вірним. За розрахунком суду, інфляційні втрати складають 486,39 грн.

Позивач також просить стягнути 3% річних, розрахунок яких в позовній заяві та в додатках до неї відсутній.

Таким чином, за розрахунком суду, розмір 3% річних становить 147,54 грн. (5326,56*3%*337 (кількість днів прострочки з 09.06.2009 р. по 25.05.2009 р.) /365).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме на суму 486,39 грн., 3% річних на суму 147,54 грн.

Враховуючи вищенаведені норми, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсінгова компанія "Сова" (м. Київ, вул. Мечникова, 10/2, кВ. 60, код 34478894 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "Охоронна компанія "Пересвіт" (18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 419, кв. 13, код 33903633) суму заборгованості у розмірі 5326 (п‘ять тисяч триста двадцять шість) грн. 56 коп., пеню у розмірі 560 (п‘ятсот шістдесят) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість)  грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 147 (сто сорок сім) грн. 54 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 99 (дев‘яносто дев‘ять) грн. 94 коп. та 231 (двісті тридцять одна) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                         Л. В. Прокопенко