Рішення

від 06.09.2011 по справі 2/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/136

06.09.11

За позовом    Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

                       Дніпровського району міста Києва

До                   Комунального підприємства «Муніципальна телерадіокомпанія «Місто»

про                 стягнення 70 690,70 грн.                                                                                                                                                                                     Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача         Острова В.В.

Від відповідача     не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до Комунального підприємства «Муніципальна телерадіокомпанія «Місто»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за надані комунальні послуги по Договору від 01.11.2007 року №4/408, всього в сумі 70 690,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2011р. порушено провадження у справі.

Ухвалою від 26.07.2011р. судом було відкладено розгляд справи на 09.08.2011р.

Ухвалою від 09.08.2011р. судом було відкладено розгляд справи на 06.09.2011р.

Представником позивача в судових засіданнях надавалися суду документи та пояснення на виконання вимог вищенаведених ухвал.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні 26.07.2011 було усно заявлено про уточнення суми позову (фактично –про зменшення), в частині заявленої до стягнення суми пені, що була перехована Позивачем у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, та згідно нового розрахунку становить 2157,03 грн.

Зазначена усна заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити повністю, з врахуванням зменшення заявленої до стягнення суми пені до 2157,03 грн., та в зв'язку з цим –нової ціни позову.

Представник Відповідача у всі судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

В судовому засіданні 06.09.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством по утриманню житловою господарства Дніпровського району м. Києва (далі - Позивач) та Комунальним підприємством «Муніципальна телерадіокомпанія «Місто»(далі - Відповідач) був укладений Договір про надання послуг від 01.11.2007р. за № 4/408.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору Позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг зобов'язався транспортувати по внутрішньо будинковим мережам за адресою вул. Райдужна, буд. 25 комунальні послуги, а Відповідач у відповідності до даного Договору (п. 1.2) зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити комунальні послуги.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 Договору) Відповідачу надаються комунальні послуги з централізованого опалення, холодного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 Договору, облік споживання Відповідачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом, при цьому Позивач не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та групрахунках.

Відповідач повинен до 10 числа поточного місяця сплатити

- платежі за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія) поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця (останнього опалювального місяця);

- перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та групрахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів;

- суму по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), ПДВ, пред'являють до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дня дні до моменту їх оплати. Відповідач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

При цьому, відповідно до п. 1.5. Договору, при виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго та теплоносії.

На вимогу ухвал суду Позивачем було надано належне документальне обґрунтування сум, наведених позивачем в розрахунку заборгованості за період з 01.07.2008р. по 22.06.2011р. по Договору, а саме - документальне обґрунтування обсягу спожитих послуг та використаних для обрахунку вартості цих спожитих послуг тарифів, за кожен місяць окремо з 01.07.2008р. по 22.06.2011р., виписку банку про рух коштів між Позивачем та Відповідачем по Договору за весь період від часу укладення договору та копії платіжних вимог-доручень, що виставлялися відповідачу та мали бути ним отримані та належним чином оплачені (належним чином засвідчені копії вищенаведених документів судом залучено до матеріалів справи).

Відповідач не скористався своїм правом з'явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України, зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за Договором за період з липня 2008р. по червень 2011р. у розмірі 48 026,02 грн., і оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, суд, зважаючи на все вищенаведене, вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача вищевказаної суми заборгованості в розмірі 48 026,02 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.  

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені не суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства, пеню застосовано на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 4.1.2 Договору, і Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 22.06.2010р. по 21.12.2010р. в сумі 2157,03 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині своєчасної та повної сплати за надані по Договору послуги, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 2157,03 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як було встановлено вище судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, відповідно до якого Позивач нарахував Відповідачу 6591,28 грн. –інфляційних та 12 236,77 грн. –3% річних.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум,  а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача сум 6591,28 грн. –інфляційних та 12 236,77 грн. –3% річних.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з врахуванням зменшення позивачем заявленої до стягнення суми пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на  відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на  обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна телерадіокомпанія «Місто»(м. Київ, вул. Райдужна, 25; ідентифікаційний код 34806696) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) 48026 (сорок вісім тисяч двадцять шість) грн. 02 коп. основного боргу, 6591 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 28 коп. інфляційних, 12236 (двонадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 77 коп. 3% річних, 2157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 03 коп. пені, 690 (шістсот дев'яносто) грн. 11 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Повне рішення складено 12.09.11р.