Рішення

від 07.09.2011 по справі 51/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/311

07.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега - Збут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно–торгівельна фірма «Оптроздрібторг»”

про стягнення 10 109,30 грн.  

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Матвєєва С.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10 109,30 грн. –сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції за поставлений товар відповідно до договору поставки № 2/38 від 01.01. 2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою повноважних представників сторін та не виконанням ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

01.01.2009 р. між сторонами був укладений договір поставки №2/38 за умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач купити друковану продукцію і сплатити її вартість відповідно до умов договору (п. 1.1).

Згідно п. 2.1. договору позивач зобов'язаний передавати (відвантажувати) друковану продукцію належної якості, в асортименті, кількості та по ціні згідно цього договору на складі відповідача за адресою: м. Київ, проспект Воз'єднання, 19.

Відповідно до п. 2.5. договору позивач зобов'язаний прийняти згідно видаткової накладної (повернення) непродані відповідачем протягом терміну реалізації примірники видання. Максимальний відсоток повернення накладу видання згідно з п. 1.1. цього договору. Право власності на повернуті видання переходять від відповідача до позивача в момент прийому –передачі повернення на складі відповідача за адресою: м. Київ, проспект Воз'єднання, 19.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний прийняти друковану продукцію на складі відповідача за адресою: м. Київ, проспект Воз'єднання, 19. Перевірити кількість та якість під час прийому –передачі продукції.

У п. 3.4. договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплатити друковану продукцію по цінам та по умовам, обумовленим в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.2. договору здача –прийом видання здійснюється згідно супроводжуючих документів –видаткових та податкових накладних позивача, які пред'являються в 2-х (двох) екземплярах, в яких зазначені відомості про найменування видання, дату випуску, ціни, кількості екземплярів і загальної суми поставки.

Згідно п. 4.3. договору здача –прийом непроданої частини накладу видання здійснюється згідно видаткових накладних (повернення) відповідача, які пред'являються в трьох екземплярах. Один екземпляр видаткової накладної (повернення), оформлений повноважним представником позивача в момент прийому-передачі на складі відповідача, залишається у відповідача, Другий екземпляр видаткової накладної (повернення) повертається позивачу.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що розрахунки з позивачем здійснюються тільки після оформлення та повернення ним відповідачу видаткової накладної (повернення) непроданої частини накладу видання, податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Відповідно до п. 5.3. договору відповідач після 15 числа місяця, наступного за звітним проводить розрахунки з позивачем за отриману продукцію, термін реалізації якої закінчився, за винятком непроданої та повернутої позивачу частини накладу видання, суми актів на брак, недосил.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

У п. 9.1. договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2009 р.

Згідно п. 9.2. договору у випадку, якщо за один місяць до закінчення дії договору жодна із сторін не наполягає на його припиненні, договір вважається пролонгованим на наступний рік, на попередніх умовах.

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо припинення договору в порядку п. 9.2. договору, суд приходить до висновку, що термін дії договору поставки №2/38 від 01.01.2009 р. неодноразово автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у даній справі є чинним.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору №2/38 від 01.01.2009 р. в період з 30.03.2011 р. по 27.04.2011 р. на загальну суму 18 950,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0008745 від 30.03.2011 р., № РН-0008830 від 04.04.2011 р., № РН-0008957 від 06.04.2011 р., № РН-0009052 від 11.04.2011 р., № РН-0009272 від 20.04.2011 р., № РН-0009373 від 27.04.2011 р. (копії - у матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується позивачем, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 5 936,22 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача, з яких 3 342,55 грн. було погашено заборгованість за минулий період, а 2 593,67 грн. було віднесено в рахунок часткової оплати заборгованості за поставлений товар в період з 30.03.2011 р. по 27.04.2011 р.

Також відповідачем було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 6 367,39 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) № ВП-0013899 від 14.04.2011 р., № ВП-0013923 від 20.04.2011 р., № ВП-0013923 від 20.04.2011 р. (копії - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за договором поставки №2/38 від 01.01.2009 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9 989,44 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору  поставки №2/38 від 01.01.2009 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

 Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю “ Комерційно–торгівельна фірма «Оптроздрібторг»” утворилась заборгованість в розмірі 9 989,44 грн.

Вказана заборгованість відображена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 р. по 12.05.2011 р., підписаному посадовими особами сторін та скріпленому печатками підприємств.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки №2/38 від 01.01.2009 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 9 989,44 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки №2/38 від 01.01.2009 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань, здійснений позивачем, та встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, тому підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі грн.119,86 грн.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 9 989,44 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги в повному обсязі, в сумі 10 109,30 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно–торгівельна фірма «Оптроздрібторг»” (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, код - 36186681)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега - Збут»(04060, м. Київ, вул. Максима Берлинського, буд. 9, код - 31815980) 10 109 (десять тисяч сто девять) грн. 30 коп. ––заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

            Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                                      Пригунова А.Б.

.