Ухвала

від 10.11.2008 по справі 51/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД міста КИЄВА

01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.

230-31-34

У Х В А Л А

№ 

За позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особиОСОБА_1

до                 Шевченківської районної у м.

Києві ради

про               визнання

першочергового права на підписання довгострокового договору

                    оренди

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського

суду міста Києва з вимогою про визнання за ним першочергового права на

підписання довгострокового договору оренди всього нежитлового підвального

приміщення площею 109,64 кв.м. за адресою:АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані

тим, що відповідач своїми незаконними діями позбавив позивача права оренди

приміщення в обсязі, необхідному для здійснення його діяльності. 

Ухвалою господарського суду міста

Києва від 10.10.08р. порушено провадження у даній справі, призначено її до

розгляду у судовому засіданні на 10.11.08р. за участю представників сторін,

яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 10.11.08р.

позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та за тими ж підставами.

Представник відповідача у судове

засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не

повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи

містять докази належного повідомлення відповідача  про час та місце судового засідання,

суд,  на підставі ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду

справи за наявними матеріалами  без

участі представника відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 22

Закону України “Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають

справи, що виникають з господарських правовідносин,  а 

також  інші  справи, віднесені законом до їх підсудності.

Господарським судам підвідомчі

справи визначені в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, коли

склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких

виник спір носять господарський характер, що підтверджується позицією

Верховного суду України в постановах  від

11.05.2004 року № 25/389 та від 29.10.2002 року.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15

Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий

захист.

Захист же цивільних прав - це

передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи

реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних

цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи

примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання)

порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік

таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного

кодексу України.

Статтею 16 цього Кодексу передбачені

способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з

положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що

держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання

та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими

законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються

шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково

недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні

інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними

господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке

існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і

припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими

законом.

При цьому, власник порушеного права

може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який

регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що серед

переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як визнання

першочергового права на підписання довгострокового договору оренди, відсутній і

механізм виконання такого рішення суду.

Суд зазначає, що предметом позову є

матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен

прийняти рішення. Ця вимога повинна спиратись на підставу позову. В підставу

позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі. З

ними закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Вони

лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у

підставу позову.  Крім того, юридичні

факти можуть встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді

між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та

обґрунтованості вимог. На відміну від норм Цивільного процесуального кодексу

України (п. 4 ст. 254 та Глава 37), яким передбачено можливість розгляду судами

в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне

значення, Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо

підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо

встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами

не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки предмет спору не

відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Пунктом 6 статті 6 Господарського

кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної

влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські

відносини, а отже суд не може визнати за позивачем першочергове право на

підписання довгострокового договору оренди, оскільки це є втручання в його

господарську діяльність та діяльність відповідача, і, як наслідок, призводить

до порушення їх вільного волевиявлення (дана правова позиція також

підтверджується постановою ВГСУ № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ №

6/517 від 03.10.2007 року та постановою ВСУ від 16.09.2008 року).

Отже, позовна вимога позивача про

визнання за позивачем першочергового права на підписання довгострокового

договору оренди всього нежитлового підвального приміщення площею 109,64 кв.м.

за адресою:АДРЕСА_1 суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів,

оскільки така вимога не призводить до поновлення порушеного права і не може

бути самостійним предметом позову, а тому не може розглядатись господарським

судом.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80

Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє

провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах

України.

Враховуючи те, що даний спір не

підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі підлягає

припиненню.

Крім того, згідно зі статтею 47

Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню

у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 8 Декрету

Кабінету Міністрів України “Про державне мито” сплачене державне мито підлягає

поверненню повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення

позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в

господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

З огляду на вищевикладене, сплачене

держане мито в розмірі 153,00 грн. 

підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 п. 13 Постанови

КМУ № 1258 від 21.12.2005 року “Про затвердження Порядку оплати витрат з

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаних з розглядом

цивільних та господарських справ, та їх розмірів” повернення коштів для оплати

витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів здійснюється у

порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

З огляду на вищевикладене, сплачені

витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі

118,00 грн.  підлягають поверненню

позивачу з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене та

керуючись ч. 1 п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу

України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И

В:

1.          Припинити провадження у справі №

51/311.

2.          На підставі даної ухвали повернути

Субєкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код

227140775) з Державного бюджету України сплачене державне мито в розмірі 153

(сто пятдесят три) грн. 00 коп., яке перераховане квитанцією № 7301/з12 від

24.12.2008 року та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, які сплачені

квитанцією  № 7902/з4 від 03.04.2008 року

(оригінали квитанцій № 7301/з12 від 24.12.2008 року та № 7902/з4 від 03.04.2008

року  залишити в матеріалах справи).

3.          Дана ухвала набирає законної сили з

моменту її винесення, а повторне звернення до господарського суду зі спору між

тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Суддя                                                                                              

Пригунова А.Б.