Рішення

від 08.09.2011 по справі 3/392-33/287-2/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/392-33/287-2/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/392-33/287-2/110

08.09.11

За позовом          Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

      До             Комунального підприємства по утриманню житлового господарства    

                                                    Святошинського району м. Києва

Про          стягнення 41202572,09 грн.

                                                                                            Суддя Домнічева І.О.

Представники сторін:

Від позивача                              Лазаренко Ю.Г., Бочарова Н.В.                                                   

Від відповідача                    Сенчило В.В.                      

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва про стягнення 41202572, 09 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.10 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.11 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Скрипки І.М., суддів: Іваненко Я.Л.,

Остапенко О.М.), позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва на користь  Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” 14482368,29 грн. боргу, 1 017 566,27 грн. пені, 724118,41 грн. штрафу, 1339123,10 грн. 3% річних,  2933953,05 грн. індексу інфляції, 12 686,25 грн. державного мита, 58,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2010 року судові рішення по справі скасовано, справу передано на розгляд суду першої інстанції.

Справу № 3/392-33/287 передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 21.06.2011р. справу прийнято до провадження, присвоєно справі номер 3/392-33/287-2/110, розгляд справи призначено на 12.07.2011 року та зобов'язано сторони подати суду визначені ухвалою письмові докази та пояснення, необхідні для вирішення спору.

Представником позивача в судовому засіданні 12.07.2011р. подано суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки повноважний представник позивача по розгляду даної справи перебуває у відпустці.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 21.06.2011р. сторонами не виконано.  У зв'язку з викладеним розгляд справи відкладено на 26.07.2011р., зобов'язано сторін подати витребувані судом документи.

В судовому засіданні 06.09.2011 року сторонами надано до матеріалів справи додаткові письмові пояснення та судову практику, на яку вони посилалися в ході своїх пояснень, надано пояснення по суті спору. У зв'язку з необхідністю вивчення письмових документів, наданих сторонами, судом оголошено по справі перерву на 08.09.2011р.

У судовому засіданні 08.09.2011р. представниками позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, а також з посиланням на висновки судової економічної експертизи, викладені у висновку № 8425/8426 судово-бухгалтерської експертизи у господарській справі № 3/392-33/287 від 30.09.2008р.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не врахована сума оплати у розмірі 8357000,00 грн., яка надійшла від КП УЖГ Святошинського району м. Києва відповідно до постанови КМУ № 124 та отримана на розрахунковий рахунок ВАТ „АК „Київводоканал” в межах позовного періоду, а саме 15.06.06, що підтверджується позивачем в поясненні № 1480 від 29.11.10. Також посилався на те, що позивачем при розрахунку вартості наданих послуг застосовано тарифи, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1680 від 28.08.02, № 1576 від 30.10.06, № 143 від 12.02.07 та № 640 від 30.05.07, які, на думку скаржника, не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Відповідач також вважає, що позивачем безпідставно враховано в суму основного боргу нарахування на обсяг холодної води для приготування гарячої води по бойлерних (ТП та ІТП), що знаходяться на балансі ПАТ „Київенерго”.

В судовому засіданні 08.09.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані ними документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

26.03.02 між позивачем - Відкритим акціонерним товариством „Акціонерне товариство „Київводоканал” (Постачальник), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «АК «Київводоканал», та відповідачем - Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (Абонент) укладено Договір № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Відповідно п. 1 Договору постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65.

Згідно абз. а) п. 2.2 Договору, Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору Абонент в кінці кожного місяця направляє до Постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з Додатком № 1 даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з Постачальником та підписання відповідного акту.

Згідно п.п 3.1. Договору обсяг води, спожитої відповідачем, визначається з урахуванням показань всіх водолічильників, зареєстрованих за відповідачем. Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно.

Первісно показання заносяться у маршрутні карти за кожним водолічильником.

Показання з маршрутних карт переносяться на електронні носії та обліковуються розрахунковим департаментом відкритого акціонерного товариства «Акціонерне товариство «Київводоканал»за допомогою комп'ютерної програми та узгоджуються з відповідачем.

Відповідно п. 3.4. Договору тарифи на водопостачання та водовідведення є фіксованими та встановлюються компетентними органами та не можуть регулюватись умовами договору.

Позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води. Позивач зазначає в розрахункових документах вартість та кількість наданих послуг за відповідний період.

Згідно із п. 3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

Відповідно до п. 3.6 Договору щомісячно Постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього Договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що за період з 01.06.2004р. по 01.07.2007р. ним надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення згідно Договору на загальну суму 64 108 040,80 гривень, з яких відповідач частково оплатив  послуги на суму 33 219 507,15 гривень, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 30 888 533,65 гривень.

Відповідач до позивача щодо незгоди з вартістю або кількістю отриманих послуг не звертався, у зв'язку з чим розрахунки позивача є прийнятими відповідачем, і відмова оплатити розрахункові документи є безпідставною.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 41, ст. 42 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.  Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Згідно ч.1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З метою з'ясування документально підтвердженої кількості наданих позивачем послуг з постачання питної води відповідно до Договору та кількості оплачених послуг відповідачем по справі призначалися судові експертизи.

Так, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2008 року призначено судову економічну (бухгалтерську) експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Висновок № 8425/8426 судово-бухгалтерської експертизи у господарській справі № 3/392-33/287 від 30.09.2008 року знаходиться у матеріалах справи.

Також ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 року призначено повторну судову економічну (бухгалтерську) експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Висновок експертної установи № 3247/5930 додаткової судово-економічної експертизи у справі №3/392-33/287 від 13.11.2009 року знаходиться у матеріалах справи.

Згідно висновку № 8425/8426 судово-бухгалтерської експертизи від 30.09.2008 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз:

-          Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва отримало від ВАТ «Київводоканал»питну воду за договором № 00362/2-08 від 26.03.2002р. за період з 01.06.2004р. по 01.07.2007р. в об'ємі 90333513 м.куб. на суму 67782357,15 грн.,

-          ВАТ «Київводоканал» прийняло від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва каналізаційні стоки за договором № 00362/2-08 від 26.03.2002р. за період з 01.06.2004р. по 01.07.2007р. в об'ємі 90333513 м.куб. Вартість даної послуги згідно діючих тарифів не визначена у зв'язку з тим, що згідно наданих документів не значить надання ВАТ «Київводоканал» окремих рахунків за послуги з водовідведення стічних вод Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва,

-          Вартість отриманих послуг згідно діючих тарифів Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва від ВАТ «Київводоканал»за договором № 00362/2-08 від 26.03.2002р. за період з 01.06.2004р. по 01.07.2007р. складає суму  67782357,15 грн.,

-          Сплата Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва за надані послуги ВАТ АК «Київводоканал»з постачання питної води та водовідведення за  договором № 00362/2-08 від 26.03.2002р. за період з 01.06.2004р. по 01.07.2007р. підтверджується на суму 34 025 233,71 грн.,

-          Документально підтверджується заборгованість Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва перед ВАТ АК «Київводоканал» за договором № 00362/2-08 від 26.03.2002р. за період з 01.06.2004р. по 01.07.2007р. у сумі 33 757 123,44 грн.

Згідно висновку № 3247/5930 судово-економічної експертизи від 13.11.09, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз:

- Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва отримало від Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” питну воду за Договором № 00362/2-08 від 26.03.02 за період з 01.06.04 по 01.06.07  у обсязі 47947058 куб.м. на загальну суму 42665715,80 грн.;

- Відкрите акціонерне товариство „Акціонерне товариство „Київводоканал” прийняло від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва каналізаційні стоки (водовідведення) за Договором

№ 00362/2-08 від 26.03.02  за період з 01.06.04 по 01.06.07 у загальному обсязі 79256880 куб. м. на загальну суму 10530262 грн.23 коп.;

- вартість наданих Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал” послуг з водопостачання та водовідведення за Договором № 00362/2-08 від 26.03.02 за період з 01.06.04 по 01.06.07 згідно діючих тарифів становить 53195978,03 грн.;

- сплата Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва вартості наданих послуг з постачання питної води та водовідведення за Договором № 00362/2-08 від 26.03.02 за період з 01.06.04 по 01.06.07 підтверджується документально у розмірі 38713609,74 грн.

Також з висновку № 3247/5930 додаткової судово-економічної експертизи від 13 листопада 2009 року у справі № 3/392-33/287 вбачається, що за наданими документами не можливо визначити, яка частина перерахованої суми заборгованості у розмірі 8 357 000, 00 грн. припадає на період, що охоплює спірні вимоги, викладені в матеріалах господарської справи, та не видається за можливе прийняти в зарахування платежів по субвенціях всю цю суму чи виділити її частину, що охоплює період виникнення заборгованості з 01.06.04 по 01.09.04.

Як вбачається з заяви Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” № 1480 від 29.11.10  сума оплати у розмірі 8357800, 00 грн., яка надійшла від КП УЖГ Святошинського району відповідно до постанови КМУ № 124 була занесена в рахунок погашення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розрізі ЖЕО Святошинського району на момент надходження зазначених коштів на рахунок ВАТ „АК „Київводоканал”, а саме на 15.06.06, тобто була зменшена заборгованість КП УЖГ Святошинського району м. Києва, яка існувала станом на 2006 р.

Оцінюючи докази, надані сторонами, у сукупності з висновками судових експертиз, які знаходяться у матеріалах справи, суд вважає, що висновок № 3247/5930 судово-економічної експертизи від 13.11.09, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз не може прийматися до уваги при вирішенні питання щодо розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем, виходячи з такого.

Як вбачається з додатку № 1 до висновку № 3247/5930 судово-економічної експертизи від 13.11.09, у якому наведені дані щодо наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2004 року по 01.06.2007 року, судовим експертом при визначенні загальної вартості послуг з водопостачання приймалися до уваги лише обсяги послуг з постачання питної води, яка в подальшому використовувалася відповідачем для потреб холодного водопостачання. В той же час, з цього ж додатку вбачається, що загальний обсяг наданих послуг з водопостачання, наданий позивачем відповідачу, є більшим, проте експертом без жодних пояснень частина послуг не врахована.

При цьому, судом ставилося на вирішення експерту питання саме про загальний обсяг послуг з постачання питної води, який був наданий позивачем відповідачу.

За таких обставин, судом не може братися до уваги висновок про те, що загальна вартість послуг з водопостачання за розглядуваний період становить 42 665 715,80 грн., оскільки експертом не включено до розрахунку загального обсягу всіх наданих позивачем відповідачу послуг.   

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до додатку № 3 до висновку № 3247/5930 судово-економічної експертизи від 13.11.09, у якому наведені дані щодо вартості послуг водовідведення за розглядуваний період, вартість зазначених послуг, які надані позивачем відповідачу, складає 53 195 978,03 грн. В той же час, відповідаючи на питання щодо вартості наданих позивачем послуг з водовідведення за розглядуваний період, експерт дійшов висновку про те, що такі послуги надані позивачем на загальну суму 10 530 262,23 грн., що суперечить даним, наведеним у додатках до висновку.

Викладені у висновку відповіді не відповідають поставленим Господарським судом          м. Києва на експертне дослідження запитанням, оскільки предметом експертного дослідження були вартість та об'єми наданих відповідачу протягом спірного періоду послуг з водопостачання та водовідведення, а не лише об'єми та вартість наданих послуг з постачання питної води та прийнятих стоків холодного водопостачання.

За таких обставин, суд позбавлений можливості при вирішенні даної справи прийняти до уваги вказаний висновок експертизи, оскільки висновки експерта носять суперечливий характер, при дослідженні експерт за своїм власним розсудом враховував не повний обсяг послуг, наданих позивачем відповідачу.

Крім того, вирішуючи питання щодо врахування суми у розмірі 8357000,00 грн., яка надійшла позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України № 124 від 09.02.2006р. «Про реалізацію статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», в рахунок зменшення заборгованості відповідача, суд приймає до уваги керівні вказівки, дані Вищим господарським судом України при касаційному перегляді даної справи. Зокрема,   Вищий господарський суд України вказав, що у висновку № 3247/5930 додаткової судово-економічної експертизи від 13.11.09 вказано, що за наданими документами не можливо визначити, яка частина перерахованої суми заборгованості у розмірі 8 357 000, 00 грн. припадає на період, що охоплює спірні вимоги, викладені в матеріалах господарської справи, та не видається за можливе прийняти в зарахування платежів по субвенціях всю цю суму чи виділити її частину, що охоплює період виникнення заборгованості з 01.06.04 по 01.09.04.

Тобто, експертиза не дала однозначного висновку, що ця сума не враховується для погашення заборгованості за період 01.06.04-01.06.07. Тому суд повинен був самостійно оцінювати факт оплати за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що сума оплати (8 357 000, 00 грн.), яка надійшла від КП УЖГ Святошинського району відповідно до постанови КМУ № 124, була рознесена в рахунок погашення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розрізі ЖЕО Святошинського району на момент надходження зазначених коштів на рахунок ВАТ «АК «Київводоканал», а саме на 15.08.2006, тобто була зменшена заборгованість КП УЖГ Святошинського району м. Києва, яка існувала станом на серпень 2006 року.

Позивачем також надано до матеріалів справи докази, з яких вбачається, що на момент подання позовної заяви позивач врахував суму у розмірі 8 357 000, 00 грн. в рахунок часткового погашення відповідачем заборгованості за надані послуги по конкретним ЖЕО Святошинського району і розраховував суму позову з урахуванням цих сум.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що матеріалами справи, в тому числі, і висновком судово-бухгалтерської експертизи № 8425/8426 від 30.09.2008р. підтверджується, що позивачем за період з 01.06.2004 по 01.07.2007 року надано відповідачу послуг за Договором на суму 67782357,15 грн., з яких відповідачем оплачено 34 025 233,71 грн., і сума заборгованості становить 33 757 123,44 грн.

При цьому, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на те, що при розрахунку обсягу наданих послуг не потрібно враховувати обсяг послуг з постачання питної води, яка йде для виготовлення гарячої, та прийняття стоків цієї води.

Як вбачається з Договору, його предметом є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води, якість якої повинна відповідати вимогам ДОСТу 2874-82 «Водна питна», та приймання від нього с систему каналізації м. Києва стічних вод, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Договором не передбачено розподіл послуг, які надаються позивачем відповідачу, на постачання холодної води та постачання холодної води на підігрів.

При цьому згідно Договору показання знімаються з приладів обліку, зареєстрованих позивачем.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, останнім зареєстровані прилади обліку, які обліковують обсяги питної води, яка використовується відповідачем для потреб холодного водопостачання, а також прилади обліку, які обліковують обсяги питної води, яка в подальшому використовується відповідачем для виготовлення гарячої.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово - комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, а споживач - є фізична чи юридична особа, яка отримує житлово-комунальні послуги.

Згідно ст.. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»1. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Отже, ПАТ «АК «Київводоканал»є виробником такої комунальної послуги як холодна вода, а житлово-експлуатаційні організації є виконавцями житлово-комунальних послуг, які здійснюють постачання таких послуг споживачам, в тому числі, і послуг з гарячого водопостачання.

Договором передбачено облік питної води, в тому числі і тієї, що використовується для приготування гарячої води, у місці передачі послуг від позивача відповідачу: на межі балансової належності, де встановлені водолічильники.

Гаряча вода складається із холодної води, яка використана для підігріву, та вартості її підігріву.

Виробником холодної води є позивач, а підігрів води здійснюють теплопостачальні організації, на балансі яких перебувають теплові пункти.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач уклав договір і оплачує послуги будь-якої особи, крім позивача, з постачання питної води для підігріву або послуги з постачання гарячої води.

Крім того, суд також приймає до уваги і те, що послуги позивача з постачання питної води, що йде на підігрів, фактично частково оплачуються відповідачем. Так, відповідно до розпорядження Київської державної адміністрації від 27.01.1997 № 80 Головний інформаційно-обчислювальний центр (далі - ГІОЦ) здійснює розщеплення платежів, які надійшли на його транзитний розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги (в тому числі послуги з гарячого водопостачання), та перераховує розподілені суми на розрахункові рахунки підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг.

У відповідності з розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27.01.97 N 80 "Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги", від 06.01.2000 N 12 "Про вдосконалення розрахунків за житлово-комунальні послуги" у місті Києві з метою прискорення надходження платежів населення за житлово-комунальні послуги на рахунки підприємств-постачальників встановлено певні особливості, а саме запроваджено порядок розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги (в тому числі з гарячого водопостачання) із залученням посередника - Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр", якого уповноважено здійснювати розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги (в тому числі послуги з гарячого водопостачання) на складові цих послуг. На виконання наведених розпоряджень ГІОЦ розщеплює отримані від населення міста Києва платежі за комунальну послугу з гарячого водопостачання на його складові, а саме на теплову енергію (використану для підігріву питної холодної води) та питну холодну воду.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2005 у справі N 6/321-23/415 ГІОЦ розщеплює платежі населення за послугу з гарячого водопостачання на складові та перераховує на користь ВАТ "АК "Київводоканал" кошти, що складають частку води в тарифі на гаряче водопостачання.

З жовтня 2005 року на підставі вищезазначених розпоряджень Київської міської державної адміністрації КГТГІЦ здійснює розщеплення вартості холодної води, яка йде на приготування гарячої води, виключно на рахунки ВАТ "АК "Київводоканал" за схемою розщеплень.

Отже, при надходженні на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА коштів в оплату послуг з гарячого водопостачання, ГІОЦ розщеплює ці кошти наступним чином: постачальнику тепла перераховується 75,5 % суми коштів, що надійшла на транзитний рахунок; постачальнику води перераховується 13 % суми коштів, що надійшла на транзитний рахунок.

Тобто, з наведеного вбачається, що не існує єдиного постачальника послуг з гарячого водопостачання, а кошти, що надійшли від споживачів даної послуги, розщеплюються відповідно до укладених споживачами договорів: з позивачем - про надання послуг з водопостачання та водовідведення; з ПАТ "Київенерго" - про надання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65, які були чинними на момент виникнення та існування правовідносин між сторонами, розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що відповідно Договору відповідач зобов'язаний оплатити наданій йому послуги з водопостачання та водовідведення, обсяг яких зафіксований приладами обліку у встановленому порядку, незалежно від подальшого використання отриманої питаної води: на холодне водопостачання або на приготування гарячої води для надання послуг з гарячого водопостачання.

Оскільки документально матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 33 757 123,44 грн., а позивач просив стягнути 30 888 533,65 грн., суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню саме  у сумі 30 888 533,65 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно п.п. 4.1. договору № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 26 березня 2002 року за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у сумі 1 544 426,68 грн.

Позивач просить стягнути суму пені в розмірі 2782506,81 грн.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевірив розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, наданий позивачем з урахуванням норм чинного законодавства та вимогу позивача щодо стягнення пені задовольняє у повному розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги лише про стягнення інфляційних втрат у сумі 5 961 486,95 грн., яку суд задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у сумі 25618,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 34, ст.44, ч.5 ст. 49,  ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (м. Київ, вул. Симиренка, 17; код ЄДРПОУ 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664) 30888533 (тридцять мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 65 коп. –основного боргу, 1544426  (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн. 68 коп. –штрафу, 2782506 (два мільйони сімсот вісімдесят дві тисячі п'ятсот шість) грн. 81 коп. –пені, 5961486 (п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн. 95 коп. –інфляційних, 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

     Суддя                                             І.О. Домнічева

                                                                         Повне рішення складено 13.09.2011р.