Постанова

від 26.09.2006 по справі 6/45

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/45

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 вересня 2006 р.                                                                                   № 6/45  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченка О.С., –головуючого

Панової І.Ю.,

Яценко О.В.

розглянувши  касаційну скаргуАКБ “ Прем”єрбанк”

на  постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2006

у справігосподарського суду№ 6/45 Дніпропетровської  області

за позовомДП “ Одеський будівельник”

доАКБ  “ Перм”єрбанк”

про Визнання позивача кредитором другої черги та зобов”язання вчинити певні дії

за участю представників:

від  позивача :   Бершадська Т.О.

від відповідача : Торяник Т.М.

ВСТАНОВИВ:

У справі оголошувалась перерва з 19.09.2006 по 26.09.2006 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2006 у справі № 6/45 ( суддя Коваленко О.О.) Дочірне підприємство “ Одеський будівельник” визнано кредитором другої черги задоволення вимог до АКБ “ Прем'єрбанк”  на загальну суму 2075669, 12 коп., зобов'язано ліквідатора АКБ “ Прем'єрбанк” Бо ткачик С.І. в 10-ти денний термін внести відповідні зміни до реєстру кредиторів з віднесенням вимог ДП “ Одеський будівельник” на суму 2075669 грн. 12 коп. до другої черги погашення вимог кредиторів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 у справі № 6/45 ( Колегія суддів : Євстигнєєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) апеляційна скарга  АКБ “ Прем'єрбанк” залишена без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2006 у справі № 6/45 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій,  АКБ  “ Прем'єрбанк” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, згідно якої просив скасувати рішення  господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

              Касаційна скарга мотивована тим, що  судами попередніх інстанцій не взятий до уваги факт, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області  у справі № 6/374 був  встановлений факт належності коштів 2075669,12 грн. на поточному рахунку в Одеській філії банку юридичної особі –Дочірньому підприємству “ Одеський будівельник” , зазначені вимоги позивача не є вимогами вкладника фізичної особи і не відповідають  черзі погашення, у яку задовольняються вимоги вкладників – фізичних осіб, у частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб.  

Крім того, судами попередніх інстанцій , в порушення вимог ст. 43 ГПК України , не надана оцінка доказам, які були надані в підтвердження того факту, що задоволення вимог кредиторів до банку не здійснювалося в зв'язку з чим підстави для застосування вимог Закону України “ Про внесення змін до ст.96 Закону України  “ Про банки і банківську діяльність” в частині прикінцевих положень, були відсутні.  

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених  фактичних обставин справи , перевіривши  застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого:

-  у лютому 2006 року Дочірне підприємство “ Одеський будівельник” звернулося до АКБ “ Прем'єрбанк” з позовом про визнання позивача кредитором першої черги задоволення вимог на загальну суму 2075669,12 грн. а також про зобов”язання ліквідатора АКБ “ Прем'єрбанк” в 10 –денний термін внести відповідні зміни в Реєстр кредиторів.

13 березня 2006 позивач звернувся  до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про уточнення позовних вимог та просив  суд визнати Дочірнє підприємство “ Одеський будівельник” кредитором другої черги задоволення вимог  до АКБ “ Прем'єрбанк” на загальну суму 2075669,12 грн.  та про зобов'язання ліквідатора  внести відповідні зміни до Реєстру кредиторів з віднесенням вимог ДП “ Одеський будівельник” на суму 2075699,12 грн. до другої черги погашення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інвестиційних договорів  з громадянами України про співпрацю з інвестування будівництва житлових будинків , фізичними особами внесено до каси ВАТ “ Одеський домобудівний комбінат” інвестиційні внески на будівництво  на загальну суму 2316460 грн.

Зазначені  грошові кошти були перераховані ВАТ “ Одеський домобудівний комбінат” на розрахунковий рахунок позивача –Дочірнього підприємства “ Одеський будівельник”, який було відкрито в Одеський філії АКБ “ Прем'єрбанк”.

Тимчасово  вільні грошові кошти, отримані від інвесторів –фізичних осіб, були розміщені на депозитних рахунках  в АКБ “ Прем'єрбанк” ( договір № 05/03 від 15.07.2003 та договір № 08/03 від 31.10.2003.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що з лютого 2004 відповідач припинив виконання фінансових зобов'язань  перед клієнтами  у повному обсязі , 08.09.2004 Правлінням Національного банку України була затверджена програма фінансового оздоровлення АКБ “ Прем'єрбанк”, 10.03.2005 Правління НБУ відкликало банківську ліцензію АКБ “ Прем'єрбанк”.

В період  з 17.02.2004 по 09.03.2004  позивачем до обслуговуючого банку  були подані платіжні доручення на загальну суму 2054710, 00,  які прийняті банком але не оплачені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2005 по справі № 6/374,  яке набуло законної сили, з відповідача на користь позивача стягнено 2075669,12 залишку грошових коштів на поточному рахунку.

              Рішення суду першої інстанції  від 05.04.2006, яке оскаржується,  мотивовано посиланням на ст.ст. 1,2  Закону  України “ Про інвестиційну діяльність”, а також  тим, що  кошти,  які є залишком на поточному рахунку позивача станом на 10.03.2005,  не є власними коштами ДП “ Одеський будівельник” –фактично це кошти фізичних осіб – громадян України, яки зробили інвестиційні внески –особисті внески на будівництво житла у м. Одеса.

              Заперечення відповідача  проти позовних вимог позивача з посиланням на Закон України “ Про внесення змін до ст. 96 Закону України “ Про банки і банківську діяльність” від 19.11.2005 за № 3127-ІУ,  суд  першої інстанції також не прийняв до уваги,   в зв'язку з тим, що у відповідності з Прикінцевим положенням  даного Закону , задоволення вимог  кредиторів до банку, розпочате до дня набрання чинності цим Законом, здійснюється у черговості, що встановлена нормами, які діяли на момент  початку такої процедури тобто на дані вимоги позивача не розповсюджуються.

               Постанова суду апеляційної інстанції від 01.06.2006 у справі № 6/45  мотивована тим, що  рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні  Національного банку України  в Дніпропетровської області від 05.09.2005 року № 419 “ Про затвердження реєстру заявлених та акцептованих вимог кредиторів” був затверджений наданий ліквідатором реєстр заявлених та акцептованих вимог кредиторів акціонерного комерційного банку “ Прем'єрбанк” .

              Місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок щодо того, що положення ст. 96 Закону України “ Про банки та банківську діяльність” в редакції від 29.11.2005 не розповсюджуються на вимоги позивача.

              Колегія суддів Вищого  господарського суду України вважає, що  судові акти попередніх інстанцій винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин ,  що  мають значення для справи в зв'язку з чим підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, виходячи з такого:

- відповідно до вимог ч.3 ст.89 Закону України “ Про банки і банківську діяльність”  протягом  одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають права заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

              Судами попередніх інстанцій не з'ясований факт, чи звертався позивач в процедуру банкрутства  АКБ “ Прем'єрбанк” в порядку ст. 89 вказаного  Закону та не надана оцінка змісту кредиторських вимог позивача,  підставам їх виникнення.

              Крім того, відповідно до вимог ч.2 , ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів ,в яких беруть участь ті самі сторони.

        Судами попередніх інстанцій не надана оцінка фактам, які встановлені в рішенні  господарського суду Дніпропетровської області № 6/374 від 28 жовтня 2005 року , стосовно того , що на день розгляду справи в суді позивачем документально було доведено факт заборгованості відповідача перед позивачем –Дочірнім підприємством “ Одеський будівельник”,  код ЄДРПОУ 32271799,  який має статус юридичної особи ,  в сумі 2075669,12 грн.  за  договором  № 05/03 від 15.07.2003 та № 08/03 від 31.10.2003  про строковий депозит.

              Відповідно до вимог ст. 96 Закону України “ Про банки і банківську діяльність” в редакції до 21.12.2005 року,   у другу чергу задовольняються вимоги вкладників –фізичних осіб,  в частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками.

               Виходячи зі змісту п.2 ст.96 вказаного Закону в редакції до 21.12.2005 року,  судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи є позивач –Дочірнє підприємство “ Одеський будівельник” суб'єктом правовідносин, які регулює вказана норма.

               Відповідно до вимог ст.33 ГПК України  кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

               Виходячи з вимог п.1 Прикінцевих положень Закону України “ Про внесення змін  до ст.96 Закону України “ Про банки та банківську діяльність”  задоволення вимог кредиторів до банку, розпочате до дня набрання чинності чим законом, здійснюється у черговості, що встановлена  нормами, які діяли на момент початку такої процедури.

               В судових актах попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України відсутнє  посилання  на докази, які підтверджують факт, що задоволення вимог кредиторів до банку –відповідача взагалі  розпочате та розпочате  до дня набрання чинності цим Законом.

               На підставі викладеного, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції,  керуючись статтями 1117, 1119 -  11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу АКБ “ Прем'єрбанк” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 у справі № 6/45 скасувати.

Справу № 6/45 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                      О.С. Удовиченко

Судді                                                                                                  І.Ю. Панова

О.В. Яценко