Рішення

від 07.09.2011 по справі 51/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/313

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/313

07.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянський дом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фундуклеївський”

про стягнення 16 835, 21 грн.  

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: М'ялук О.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 16 835, 21 грн. за переданий товар відповідно до договору купівлі –продажу від 10.10.2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за отриманий товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

У відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду міста Києва у даній справі направлялись на зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача та були вручені йому під розписку що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться у матеріалах справи

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

10.10.2009 р. між сторонами був укладений договір купівлі –продажу товарів за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити м'ясні вироби.

Згідно р. 2 договору кількість та асортимент кожної партії товару зазначається у видатковій накладні, яка складається на підставі замовлення відповідача, поданого відповідно до розділу 4 даного договору, та являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно п. 3.1 договору ціна за одиницю товару та загальна кількість товару визначається на підставі видаткових накладних.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі та отримання товару. Підпис повноважного представника відповідача засвідчує, що товар в належній якості, в непошкодженій упаковці, яка забезпечує його зберігання на складі відповідача.

Згідно п. 5.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару (кількість та асортимент якої визначено у видатковій накладній) протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару.

У п. 6.4 договору зазначено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та у відповідності до договору проводити прийом та оплату товару.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору купівлі-продажу товару від 10.10.2009 р. на загальну суму 46 378,57 грн., що підтверджується  видатковими накладними № СД - 0000505 від 13.10.2009 р., № СД –0000504 від 14.10.2009 р., № СД –0000385 від 22.10.2009 р., № СД –0000037 від 04.11.2009 р., № СД –0000238 від 12.11.2009 р., № СД –0000413 від 18.11.2009 р., № СД –0000475 від 07.12.2009 р., № СД –0000172 від 11.12.2009 р., № СД –0000228 від 15.12.2009 р., № СД –0000257 від 16.12.2009 р., № СД –0000450 від 23.12.2009 р., № СК –0000166 від 14.01.2010 р., № СК –0186 від 13.04.2010 р., № СК –0521 від 29.04.10 р., № СК –151 від 12.05.10 р., № СК –0580 від 26.05.10 р., № СК -0137 від 08.06.10 р., № СК –579 від 25.06.10 р., № СК –00078 від 07.07.10 р., № СК –000035 від 03.08.10 р., № СК –00196 від 10.08.10 р., № СК –000646 від 31.08.10 р., № СК –000014 від 01.09.10 р., № СК –000324 від 14.09.10 р., № СК –00366 від 16.11.10 р. (копії - у матеріалах справи).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 27 531,31 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Також відповідачем було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 3 902,21 грн., що підтверджується видатковими на повернення товару № 229в від 07.12.2009 р., № 239в від 15.12.2009 р., № 250в від 23.12.2009 р., № 09в від 14.01.2010 р., № 69в від 13.04.2010 р., №85в від 30.04.2010 р., № 92в від 12.05.2010 р., № 104в від 26.05.2010 р., № 121в від 08.06.2010 р., № 138в від 25.06.2010 р., № 143в від 07.07.2010 р., № 157в від 03.08.2010 р., № 168в від 17.08.2010 р., № 174в від 31.08.2010 р., № 182в від 14.09.2010 р., № 208в від 16.11.2010 р., № 196в 01.03.2011 р., № 203в від 01.03.2011 р., № 215в від 01.03.2011 р., та № 208в від 01.03.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за договором купівлі –продажу товару від 10.10.2009 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 14 945,05 грн. та, при цьому, просить стягнути з відповідача 16 835, 21 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору  купівлі –продажу товару від 10.10.2009 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

 Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив товар на суму 46 378, 57 грн. а відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає про нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 16 835, 21 грн. Вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних позивачем не заявлено.

Між тим, суд відзначає, що заборгованість за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, а також пеня за прострочення виконання зобов'язання, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми мають різну правову природу та, відповідно регулюються різними нормами законодавства.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем  внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фундуклеївський” підтверджується на суму 14 945,05 грн.

Вказана сума також відображена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2011 р., підписаному посадовими особами сторін та скріпленому печатками підприємств 13.04.2011 р.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором купівлі –продажу товару від 10.10.2009 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач заявлених вимог не спростував, доказів, що заперечують наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, не надав.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Під час розгляду справи клопотань про вихід за межі позовних вимог від сторін не надходило.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 16 835 грн., а матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар за договором купівлі –продажу товару від 10.10.2009 р. у розмірі 14 945,05 грн. суд задовольняє позовні вимоги частково, в сумі 14 945,05 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з     Товариства з обмеженою відповідальністю “ Фундуклеївський” (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414, код - 35081963)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянський дом»(07800, Київська обл., Бородянський рай., смт Бородянка, вул. Леніна, буд. 224-Б, код - 30684452) 14 945 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 05 коп. ––заборгованості, 145 (сто сорок п'ять) грн. 30 коп. - державного мита, 210 (двісті десять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті вимог відмовити.

            Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                  Пригунова А.Б.

                                                                      Повне рішення складено 16.09.2011 р.