Постанова

від 14.09.2011 по справі 13/169

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011                                                                                           № 13/169

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Калатай  Н.Ф.

суддів:            Баранця  О.М.

          Синиці  О.Ф.

при секретарі:           Кулачок О.А.

За участю представників:

від прокуратури:          ОСОБА_1. – помічник прокурора за довіреністю № 412к-11 від 14.09.2011 року

від позивача:           не з’явились

від відповідача:           ОСОБА_2. – представник за довіреністю від 25.08.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні    

апеляційну скаргу          Гаражно – будівельного кооперативу «Дружба – 2»

на рішення                      господарського суду міста Києва   від 18.07.2011 року

у справі                     № 13/169 (суддя Курдельчук І. Д.)

за позовом                    Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі

                                        Головного управління держкомзему у місті Києві

до                                        Гаражно – будівельного кооперативу «Дружба – 2»  

про                               відшкодування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 10602,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про відшкодування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,02 га, розташованої за адресою: вул.. Тираспольській, 12 в м. Києві в розмірі 10602,07 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року, повний текст якого підписаний 22.07.2011 року, у справі № 13/169 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем та прокуратурою доведено факт самовільного зайняття спірної  земельної ділянки саме відповідачем, використання її ним без правовстановлюючих документів,  зміни стану зазначеної земельної ділянки порівняно з тим, в якому вона може використовуватись відповідно до функціонального призначення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Гаражно – будівельний кооператив «Дружба – 2» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відмінити  рішення господарського суду міста Києва  від 18.07.2011 року у справі № 13/169 у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі  п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що станом на дату розгляду справи в суді спірну земельну ділянку відповідач вже звільнив, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А367/09 від 20.05.2011 року.

Ухвалою від 22.08.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н. Ф., судді  Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Гаражно – будівельного кооперативу «Дружба – 2»  прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням  заступника голови  суду  № 01–23/2/4  від  13.09.2011 року справу №13/169 передано  на  розгляд  колегії  суддів у складі головуючого судді  Калатай  Н. Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.

Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача  апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник прокуратури проти задоволення скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а  спірне рішення суду першої інстанції – без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури  та  відповідача, з урахуванням правил ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Прокуратура Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у місті Києві, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України шкоду в розмірі 10602,07 грн. заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,02 га по вул. Тираспольській, 12 в м. Києві

Як слідує з матеріалів справи, прокуратурою Шевченківського району м. Києва проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, при проведенні якої встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка  загальною площею 00,02 га по вул. Тираспольській, 12 в м. Києві

Факт використання відповідачем зазначеної земельної ділянки підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А259/09 від 20.04.2011 року (а.с. 11-12) та Актом обстеження земельної ділянки № 52/09 від 27.04.2011 року (а. с. 33-34), складеними державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві.

Зі змісту перелічених вище актів слідує, що при проведенні перевірки було встановлено, що: відповідач використовує земельну ділянку площею 0,2940 га для влаштування автостоянки за адресою: вул. Тираспольська, 12-14 у Шевченківському районі м. Києва на підставі договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою № 844843 від 28.02.2007 року (договір дії до 28.02.2017 року); додатково самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 0,02 га за адресою: вул.. Тираспольська, 12 у Шевченківському районі м. Києва (прилягає до вищезгаданої земельної ділянки); земельні ділянки огороджені, мають обмежений доступ та охороняються; документи,  передбачені ст. 126 Земельного кодексу України відсутні.

Для усунення вказаних порушень відповідачу вручено припис П 253/09 від 27.07.2011 року (а.с. 31-32), яким встановлено 30 – ти денний термін  усунення  виявлених порушень вимог чинного законодавства.

За порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням Держкомзему у м. Києві відносно керівника відповідача  на підставі ч. 1 ст. 53 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення № 00253 від 27.04.2011 року (а.с. 13-14), на підставі якого постановою про накладення адміністративного стягнення № 30 від 27.04.2011 року (а.с. 35-36) керівника відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 53 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як слідує зі змісту оспорюваного рішення, в ході розгляду справи прокурор повідомив суду про звільнення відповідачем спірної земельної ділянки.

До апеляційної скарги відповідачем  додано копію Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А367/09 від 20.05.2011 року, який підтверджує факт звільнення відповідачем зазначеної земельної дялнки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 4  ЦК України встановлено, що:

- основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

- основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

- актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу

- цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

Згідно до ст. 13 Конституції України, земля, ї надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства України для користування земельною ділянкою потрібно набути права на це у певному встановленому порядку.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312.

Згідно п. 4.1. Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до п. 4.2. Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об‘єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. цього Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з’ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

За результатами перевірки, якщо виявлено чи не виявлено порушення земельного законодавства, складається акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (далі - акт) (п. 5.2. Порядку)

Згідно п. 5.3. Порядку, акт складається у двох примірниках. Перший примірник акту залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам.

При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.

Пункт 5.4. Порядку визначає, що саме державний інспектор має зазначати в акті, зокрема:

дату та місце складання акта;

посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку;

посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки;

посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці;

місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються;

місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується;

категорію земель та склад угідь;

цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки;

наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою;

обставини порушення земельного законодавства;

суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

Колегія  суддів погоджується із висновком суду першої інстанції  щодо відповідності Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А259/09 від 20.04.2010 року та  Акту обстеження земельної ділянки №52/09 від 27.04.2010 року, вимогам встановленим п. 5.4 Порядку, з огляду на що доведеним визнається факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, що є порушенням чинного законодаства.

До того ж, як слідує з наявних в матеріалах справи документів та пояснень відповідача, він не заперечує проти факту використання ним спірної земельної ділянки та відсутності в нього  документів, які б підтверджували правомірність користування нею.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

За самовільне зайняття спірної земельної ділянки відповідачу, згідно Методики визначення розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки в розмірі 10602,07 грн.

З таких обставин, суд першої інстанції при вирішення спору по суті, врахувавши приписи чинного законодавства, правомірно задовольнив позовні вимоги про відшкодування шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,02 га, розташованої за адресою: вул. Тираспольській, 12 в м. Києві, в розмірі 10602,07 грн.

Щодо посилань відповідача на фактичне звільнення ним спірної земельної ділянки як на підставу для припинення провадження у справі у зв’язку  з відсутністю предмету спору слід зазначити, що факт звільнення земельної ділянки після проведення уповноваженим органом перевірки дотримання земельного законодавства і виявлення відповідних порушень не спростовує самого факту порушення і не звільняє порушника від відповідальності за його неправомірні дії.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Гаражно – будівельного кооперативу «Дружба – 2» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва  від 18.07.2011 року у справі №13/169 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Гаражно – будівельний кооператив «Дружба – 2».

Враховуючи, що відповідно до приписів чинного законодавства,  оплата витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу при зверненні до суду з апеляційною скаргою не передбачена, вказана сума підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гаражно – будівельного кооперативу «Дружба – 2» на рішення господарського суду міста Києва  від 18.07.2011 року у справі №13/169 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва  від 18.072011 року у справі №13/169 залишити без змін.

3. Повернути Гаражно – будівельному кооперативу «Дружба – 2» (04060, м. Київ, вул.. Тираспольська, 12-14, ідентифікаційний код 16300661) з державного бюджету зайво сплачені витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн., перераховані квитанцією № 503/з46 від 01.08.2011 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 13/169.

Головуючий суддя                                                                      Калатай  Н.Ф.

Судді                                                                                          Баранець  О.М.

                                                                                          Синиця  О.Ф.