Рішення

від 05.09.2011 по справі 48/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/304

05.09.11

За позовомПершого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Прайд старз ЛТД»

простягнення 107 304,46 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Черкесова О.М.

від відповідача:не з'явився

від прокуратури:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Печерського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі –Фонд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд старз ЛТД»(надалі –ТОВ «Прайд старз ЛТД») про стягнення 92 196,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5360 на виконання умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно. Натомість відповідач свого грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 84 720,39 грн. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 051,81 грн., індексу інфляції у розмірі 1 883,05 грн. та штрафу у розмірі 2 541,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.08.2011 р.

17.08.2011 р. від позивача до канцелярії суду надійшла заява про збільшення позовних вимог згідно змісту якої Фонд просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 98 668,44 грн., пеню у розмірі 3 792,92 грн., збитки від інфляції у розмірі 1 883,05 грн. та штраф у розмірі 2 960,05 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 26.07.2011 р., розгляд справи відкладено до 05.09.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 05.09.2011 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №30-10/10736 від 12.08.2011 р. підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представники прокуратури та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 05.09.2011 р. не з'явились, вимог ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Належне повідомлення представників прокуратури та відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 17.08.2011 р. (відповідача) та розпискою в повідомленні про перерву від 17.08.2011 р. (прокуратури).

Таким чином, суд приходить до висновку, що представники прокуратури та відповідача належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання представники прокуратури та відповідача були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2010 p. між Фондом (орендодавець) та ТОВ «Прайд старз ЛТД»(орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5360 (надалі –«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування держане нерухоме майно загальною площею 36,00 кв.м., за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський «Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2009 р. і становить 684 900,00 грн. без ПДВ, а саме:

- частина площі в залі очікування №4 праворуч біля каси 34-35 (другий віконний отвір між першою та другою колонами), площею 12,00 кв.м.;

- частина площі в залі очікування №4 праворуч (віконний отвір між третьою та четвертою колонами), площею 12,00 кв.м.;

- частина площі в залі очікування №4 праворуч (віконний отвір між п'ятою колоною та касою 33), площею 12,00 кв.м.

Згідно п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкта з продажу ювелірних виробів.

Відповідно до п. 7.1 Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору). Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди –лютий 2010 р. 18 118,88 грн.

Керуючись п. 20, п. 32 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 жовтня 2004 року №2149 та Протоколом №2 від 16.04.2010 р., розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем –18 120,00 грн. без ПДВ за базовий місяць (лютий 2010 р.).

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2010 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень, квітень місяці 2010 р.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна палата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 5.3 Договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на один рік, що діє з 23.04.2010 р. до 23.04.2011 р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4 Договору).

На виконання умов договору сторонами 23.04.2010 р. було підписано акт приймання-передавання майна, відповідно до якого Фонд передав, а ТОВ «Прайд старз ЛТД»прийняло в користування майно загальною площею 36,00 кв.м.

Як вбачається із наданого прокурором розрахунку позивачем за період з квітня 2010 р. по липень 2011 р. було нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 203 950,65 грн.

Позивач вказує, що відповідач свого зобов'язання належним чином не виконав внаслідок чого за ним у період з січня по липень 2011 р. утворилась заборгованість по сплаті до державного бюджету орендних платежів у розмірі 98 668,44 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку прокурора та позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті до державного бюджету орендних платежів за Договором №5360 від 23.04.2010 р.

Договір №5360 від 23.04.2010 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачу в строкове платне користування державного нерухомого майна, користування відповідачем вказаним майном у період з січня по липень 2011 р. та існування за ним заборгованості за вказаний період у розмірі 98 668,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті передбачених Договором орендних платежів на момент розгляду справи настав.

15.06.2011 р. позивач у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по сплаті орендних платежів направив на адресу останнього лист №30-05/8337 від 10.06.2011 р. з проханням погасити існуючу заборгованість.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, погашення заборгованості не здійснив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання у розмірі 98 668,44 грн. на підставі Договору №5360 від 23.04.2010 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Прайд старз ЛТД» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, вимога прокурора про стягнення з ТОВ «Прайд старз ЛТД»заборгованості у розмірі 98 668,44  грн. є правомірною та обґрунтованою.

Також, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 792,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 08.02.2011 р. по 08.08.2011 р. та штрафу у розмірі 2 960,05 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.8 Договору сторони передбачили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Позивач нараховує штраф з розрахунку 3% від суми простроченого платежу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 960,05 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені суд відзначає.

Згідно п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувача у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті орендних платежів, нарахованої за загальний період з 08.02.2011 р. по 08.08.2011 р., проте суд здійснює перерахунок виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а відтак правомірним є нарахування пені за прострочення по сплаті орендної плати за березень та червень 2011 року з 12.04.2011 р. та 12.07.2011 р. відповідно, оскільки 10 числа (останні дні строків виконання грошового зобов'язання) наведених місяців припадають на вихідні дні.

По-друге, згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення по сплаті орендної плати за грудень 2011 року припиняється 10.07.2011 р., а не 08.08.2011 р., як визначено позивачем в розрахунку.

За перерахунком суду, з огляду на викладене, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить 3 756,83 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (36,09 грн.) необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно (за більший період).

Суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу підтверджується постановами Вищого господарського суду України у справі №15/101-10 від 19.01.2011 р. та у справі 14/137-10 від 08.02.2011 р.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 883,05 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з листопада 2010 р. по червень 2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням обставин, наведених при розрахунку пені в частині застосування ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить 725,48 грн.

В іншій частині інфляційні втрати (1 157,57 грн.) нараховані не вірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Прайд старз ЛТД»на користь Державного бюджету України заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 98 668,44 грн., пені у розмірі 3 756,83 грн., штрафу у розмірі 2 960,05 грн. та збитків від інфляції у розмірі 725,48 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.   

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також майна у випадках, передбачених законом, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Згідно з Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №412 від 12.06.1994 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом державного майна і йому підпорядковується. Основними завданнями відділення є здійснення повноважень орендодавця державного майна, а тому органом, уповноваженим державою здійснювати відповідно функції у спірних відносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Враховуючи викладене, перший заступник прокурора Печерського району м. Києва згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги першого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд старз ЛТД»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18; ідентифікаційний код 34349002) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) заборгованість у розмірі 98 668 (дев'яносто вісім тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 44 коп., пеню у розмірі 3 756 (три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 83 коп., штраф у розмірі 2 960 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 05 коп. та інфляційні втрати у розмірі 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 48 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд старз ЛТД»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18; ідентифікаційний код 34349002) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 1 061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 37 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –12.09.2011 р.