Рішення

від 19.09.2011 по справі 22/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/239

19.09.11

За позовом  Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «М.П.У.»

про                стягнення заборгованості за договором № 03.76/08-СК від 17.04.2008р.

                                                                                                              суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:        ОСОБА_1 (довіреність № 607/11.5.2 від 09.08.2010р.);

від відповідача:   не з’явились;  

В судовому засіданні 19.09.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»(надалі ПАТ «ВТБ Банк», позивач) звернулось до суду в особі відділення «Київська регіональна дирекція»з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.П.У.»(надалі ТОВ «М.П.У.», відповідач) заборгованості за кредитним договором станом на 01.07.2011р., а саме: заборгованість по кредиту 46 097, 60 грн., заборгованість по інфляційним витратам нарахованим на заборгованість по кредиту у зв’язку з порушенням строку повернення кредиту 13 689, 83 грн., прострочена заборгованість по сплаті процентів за період з 16.06.2008р. по 01.07.2011р. –24 886, 41 грн., пені у розмірі 30% річних від суми простроченої заборгованості основного боргу за невчасне повернення кредиту –36 084, 25 грн., заборгованості по інфляційним витратам нарахованим на прострочені відсотки 4 206, 58 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасну сплату процентів нарахованої за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. (враховуючи п. 8.1 п. 8 кредитного договору –нарахування з моменту невиконання позичальником умов кредитного договору щодо сплати процентів) –1 646, 17 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків повернення кредиту, нарахованої за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. (враховуючи п. 8.1 п. 8 кредитного договору –нарахування з моменту невиконання позичальником умов кредитного договору щодо сплати процентів) –3 288, 72 грн.; загальна заборгованість по кредитному договору –131 052, 16 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем згідно укладеного кредитного договору № 03.76/08-СК від 17.04.2008р. рахується прострочена заборгованість по основному боргу, процентах за користування кредитом, суму якої, разом із нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, інфляційних збитків, позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 11.08.2011р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, якими відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилались за адресою вказаною у довідці були повернуті поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 12.08.2011р..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2008р. між ВАТ «ВТБ Банк»та ТОВ «М.П.У.»укладено кредитний договір № 03.76/08-СК предмет якого погоджений сторонами у розділі 1 договору і таким є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) в сумі 50 000 грн., строком користування по 16 квітня 2009р., плата за користування кредитом 17, 5 % річних.

          Підтвердженням виконання позивачем зобов’язань за договором, зокрема щодо надання в користування позичальника кредитних коштів в сумі 50 000 грн. є наданий до матеріалів справи меморіальний ордер № TR.52045.1 від 18.04.2008р..  

Згідно з п. 9.2 договору, кредитний договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Про виконання договору свідчать надані до справи виписки, що підтверджують рух коштів, їх зарахування по погашенню сплачених коштів, винесенню простроченої заборгованості та інше.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

          В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов’язань щодо повернення грошових коштів закінчився 16.04.2009р., однак умови договору щодо повернення грошових коштів відповідачем виконані не у повному обсязі, заборгованість відповідача залишилась непогашеною в сумі 46 097, 60 грн., доказів на спростування зазначеної суми боргу суду не представлено.  

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При врахуванні умов договору (п. 3.1) погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати процентів, який є невід’ємною частиною кредитного договору…

Графік погашення кредиту є додатком до договору та містить суми по строках погашення боргу за кредитом, сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 3.3 кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом перерахування позичальником у день настання виконання зобов’язань за кредитним договором суми заборгованості на поточний рахунок позичальника та списання банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов’язань позичальника.

Строки сплати по кредиту визначені договором, позичальником порушені, згідно приведеного розрахунку заборгованості з 16.06.2008р. прострочено сплату кредиту та процентів за користування коштами.

Право банку вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним, встановлено п. 7.2 кредитного договору і зокрема таке передбачено у випадку, якщо результат перевірки фінансового стану позичальника не задовольнить банк або проведення перевірки неможливе не з вини банку.

У ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У наданій до справи заяві за вих. № 03.295.МБ від 10.11.2008р. (заява надана без доказів її направлення відповідачу, оскільки копія поштового повідомлення свідчить лише про його складення, а не про отримання чи надсилання рекомендованого відправлення), позивач зазначав про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 10.11.2008р. та у разі невиконання порушеного зобовязання на одинадцятий день з дати одержання заяви, термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатись таким, що настав, а кредитна заборгованість –обов’язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобовязання на той момент не буде виконане.

Сума боргу за кредитним договором перед банком позичальником погашена не була, заборгованість станом на 01.07.2011р. складає суму 46 097, 60 грн. боргу по кредиту, 24 886, 41 грн. - сума заборгованості по відсотках, розрахунок боргу за кредитом, процентів та виписки, що підтверджують неотримання коштів у періоді з 16.06.2008р. по 01.07.2011р. залучені до справи, доказів на його спростування суду не представлено.

Оскільки договір є обов’язковим для виконання відповідно до ст. 629 ЦК України, враховуючи відсутність доказів сплати основного боргу по кредиту та відсотках за користування коштами, вимоги про стягнення вказаних сум визнаються судом обґрунтованими.  

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору, більше 3 банківських днів, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань…

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суми пені, що підлягають стягненню з відповідача в межах заявленого позову, згідно здійснених позивачем розрахунків, що проведені у відношенні суми заборгованості на прострочену суму кредиту, та на суму по несплачених процентах у відповідному періоді, за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7,75%) складають 3 288, 72 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту; 1 646, 17 грн.  пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Розрахунки проведені з урахуванням суми боргу в періоді прострочення, виходячи  зі встановлених обмежень по строку нарахування пені –не більше ніж за шість місяців, та залучені до справи разом з виписками за особовими рахунками обліку заборгованості по кредиту, по відсотках.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 13 689, 83 грн. за прострочення сплати кредиту, та 4 206, 58 грн. за прострочення сплати процентів за користування кредитом, наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

При цьому не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3% річних від суми простроченої заборгованості за невчасну сплату процентів –1 152, 60 грн. та пені у розмірі 30% річних нарахованих в сумі 36 084, 25 грн. за прострочення сплати основного боргу, оскільки пеня –це договірна санкція, а при укладенні договору сторони не погоджували можливість нарахування пені у розмірі 3% річних від суми простроченої заборгованості за невчасну сплату процентів чи 30% річних за прострочення сплати основного боргу.

Вимоги щодо стягнення пені, з урахуванням умов договору (п. 8.1) судом розглянуті в межах заявленого позову, а в силу положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому суд враховує, здійснення позивачем розрахунку суми пені по розміру 3% річних на заборгованість по процентах, однак позовна заява не містить жодного посилання на ст. 625 ЦК України, а на розгляд суду позивачем передані вимоги саме про стягнення з відповідача пені, як виду неустойки (ст. 549 ЦК України), що є окремим видом відповідальності за порушення виконання зобов’язань.

З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 1 311 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 098, 37 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.П.У.»(юрид. адреса: 04211, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда 16-Б, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33783390) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»(01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська 8/26, ідент. код 14359319) в особі Відділення «Київська регіональна дирекція»(01033, м. Київ, вул. Жилянська 35) 46 097, 60 грн. (сорок шість тисяч дев’яносто сім гривень 60 копійок) суми кредиту, 24 886, 41 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 41 копійку) заборгованості по процентах, 3 288, 72 грн. (три тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 72 копійки) пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1 646, 17 грн. (одну тисячу шістсот сорок шість гривень 17 копійок) пені за несвоєчасну сплату відсотків, 13 689, 83 грн. (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят дев’ять гривень 83 копійки) інфляційних збитків за прострочення сплати кредиту, 4 206, 58 грн. (чотири тисячі двісті шість гривень 58 копійок) інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 1 098, 37 грн. (одну тисячу дев’яносто вісім гривень 37 копійок) судових витрат.  

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                    Р.І. Самсін

                                                                                                дата підписання рішення 22.09.2011