Постанова

від 09.03.2011 по справі 2-а-68/11

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

 

2-а-68/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання бездіяльності щодо перерахунку щорічних виплат на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом  до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради  про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2011 рік, посилаючись на наступні обставини.

Позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, 2-ї групи інвалідності та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»учасникам ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС передбачена щорічна компенсація на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Просив суд визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради  у перерахунку розміру та сплаті заборгованості по виплатам щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік та стягнути суму на його користь.  

Ухвалою судді Ворошиловського районного суду м. Донецька відкрито скорочене провадження у цій справі.

Суд вважає, що оскільки предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення інваліду 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС, до спірних правовідносин застосовуються приписи частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. У зв’язку з тим, що позивачу завдана шкода ушкодженням здоров’я, внаслідок чого він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а спірні грошові кошти йому виплачуються на оздоровлення у зв’язку з ушкодженням здоров’я, тому позовна давність на ці правовідносини не поширюється.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, має 2 групу інвалідності.

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 категорії другої групи інвалідності в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. У відповідності до зазначеного вище закону позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Також судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2011 рік нарахована у січні поточного року у розмірі 120,00 гривень, але не виплачена у зв’язку з арештом рахунку.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів ІІ групи встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір   мінімальної заробітної  плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки правова норма про розмір одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та "Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Так, відповідно до принципу верховенства права та законності –суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” –судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради недоотриманої щорічної компенсації за встановлення 2 групи підлягають задоволенню.   

Дійсно, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закон 796-ХИ в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/208 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у тому числі і положення, яким зупинено на 2008 рік дію абзаців 3-4 частини 1, частини 3 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсації у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік позивачу нарахована в січні 2011 року у сумі 120,00 гривень, але не виплачена йому. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 941,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2011 рік повинен складати 4705,00 гривень.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 17-20, 69-72, 86, 88, 99, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

      Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2011 рік - задовольнити.

      Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України (бюджетна програма –«Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»код програмної класифікації видатків (КПКВ)-2501250, рахунок 35215039001469 у ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25987214, код економічної класифікації видатків (КЕКВ)-1341) на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 роки у розмірі 4705 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Ворошиловський районний суд  м. Донецька  протягом  десяти днів з дня її проголошення, копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

            Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька                                                                                                  О.С.Алтухова