Постанова

від 15.07.2008 по справі 1/25/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/25/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" липня 2008 р. Справа № 1/25/08

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання  Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача -  М'якенький С.В.

від відповідачів:

Новобузьке РСТ - Джулай В.Б.

Новобузька міська рада Миколаївської області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новобузького районного споживчого товариства

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.03.2008 р.

у справі № 1/25/08

за позовом Новобузької районної ради Миколаївської області

до відповідачів Новобузького районного споживчого товариства

                           Новобузької міської ради Миколаївської області

про визнання недійсними свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі по вул. Леніна, 23 (літер „А” –рибний павільйон, загальною площею 96, 6 кв. м.) та по вул. Куйбишева, 1 (літ. „А” –м'ясний павільйон, загальною площею 108, 1 кв. м.) в м. Новий Буг Миколаївської області, видані 04.04.2005 р. Новобузькому районному споживчому товариству Виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області)

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 26.03.2008 р. (суддя Васильєва Л.І.) позов  Новобузької районної ради Миколаївської області (далі –Районна рада) задоволений, визнані недійсними свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі розташовані по вул. Леніна, 23 (літ. „А” –рибний павільйон, загальною площею 96, 6 кв. м.) та по вул. Куйбишева, 1 (літ. „А” –м'ясний павільйон, загальною площею 108, 1 кв. м.) в м. Новий Буг Миколаївської області, які були видані 04.04.2005 р. Новобузькому районному споживчому товариству (далі - Новобузьке РСТ) виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області.  При цьому, суд дійшов висновку, що оскаржувані свідоцтва про право власності підлягають визнанню недійсними, оскільки рішенням № 145 від 29.04.2005 р. виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області відмінено рішення цього ж виконкому № 110 від 30.03.2005 р. „Про видачу свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі Новобузькому районному споживчому товариству”.

Не погоджуючись з вказаним  рішенням Новобузьке РСТ звернулось з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, відмовивши позивачу у позові повністю. При цьому скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права, оскільки у позивача відсутнє право на звернення до господарського суду в розуміння ст. 1 ГПК України, так як предмет позову у справі не відповідає встановленим законом способам захисту права власності, а господарський суд зобов'язаний був відмовити позивачу у позові. Крім того, скаржник зазначає, що у господарського суду немає підстав вважати оспорювані свідоцтва на право власності такими, що видані незаконно, оскільки виконавчий комітет Новобузької міської ради Миколаївської області не скасував своє попереднє рішення № 110, не визнав його недійсним, а відмінив, при цьому не зазначивши строку, з якого це рішення стало нечинним.

У відзиві на апеляційну скаргу Новобузька міська рада вважає, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого права та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Новобузька районна рада вважає доводи, викладені в  ній безпідставними, рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

26.06.2008 р. начальник Новобузької філії ММ БТІ на запит апеляційної інстанції № 535 від 24.06.2008 р. щодо надання відомостей про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі по вул. Леніна 23 івул. Куйбишева 1 за Новобузьким районним споживчим товариством повідомив, що в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень відсутня інформація про реєстрацію права власності на вищезазначені нежитлові будівлі за  Новобузьким РСТ, право власності на ці будівлі, згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень, належить територіальним громадам міст і сіл Новобузького району в особі Новобузької районної ради (Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 749419 та САА № 749418 від 14.03.2007 р., видані на підставі рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради від 21.12.2006 р. № 397).

Листом № 5 від 01.07.2008 р. відповідач - Новобузьке РСТ у зв'язку із виникненням в судовому засіданні питання про реєстрацію у Новобузькій філії ММ БТІ права власності на спірні будівлізазначив, що Новобузьке РСТ неодноразово зверталося до Новобузької філії БТІ з проханням зареєструвати свідоцтва про право власності, про що свідчать копії листів, що додаються.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2008 р. строк розгляду апеляційної скарги Новобузького РСТ продовжено до 05.08.2008 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

04.04.2005 р. Новобузькою міською радою (далі –Міська рада) на підставі рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради № 110 від 30.03.2005 р. видані свідоцтва про право власності, відповідно до яких нежитлові будівлі, розташовані в м. Новий Буг по вул. Леніна 23 (літ. „А” –рибний павільйон, загальною площею 96, 6 кв. м.) та по вул. Куйбишева 1 (літ. „А” –м'ясний павільйон, загальною площею 108, 1 кв. м.) належать Новобузькому районному споживчому товариству (далі –1 відповідач) на праві колективної власності.

29.04.2005 р. виконавчий комітет Новобузької міської ради рішенням № 145 відмінив своє зазначене вище попереднє рішення № 110 від 30.03.2005 р. „Про видачу Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі Новобузькому районному споживчому товариству”.

Рішенням № 397 від 21.12.2006 р. виконавчий комітет Новобузької міської ради вирішив: „Після проведення повторної інвентаризації видати територіальним громадам сіл, міста Новобузького району Миколаївської області в особі Новобузької районної ради Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі по  вул. Леніна 23 івул. Куйбишева 1 „С” м. Нового Бугу”. Також наведеним вище рішенням виконком Міської ради зобов'язав голову районної ради провести державну реєстрацію Свідоцтв у Новобузькій філії ММ БТІ. Рішення № 397 виконане, про що свідчать свідоцтва про право власності на спірні приміщення, а також витяги з реєстру (а. с. 95-98).

21.06.2007 р. господарським судом Миколаївської області ухвалена постанова по адміністративній справі № 17/166/07 за позовом 1-го відповідача, якою визнане протиправним та скасоване наведене вище рішення виконкому № 397, при цьому, провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва, виданого на підставі цього рішення закрите по п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України. Зазначена постанова суду набрала чинності, але, як пояснили представники сторін, оскаржена до апеляційної інстанції та апеляційна скарга на дату прийняття цієї постанови не розглянута.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.12.2007 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 17/895/07 позов 1-го відповідача задоволений та свідоцтва про право власності, видані на підставі рішення виконкому Міської ради № 397, визнані недійсними. Але постановою ВГС України від 28.05.2008 р. зазначені судові рішення і постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. На момент прийняття даної постанови справа № 17/895/07 не розглянута.

Розглядаючи апеляційну скаргу та оцінюючи наведені вище обставині, судова колегія приходить до висновку, що між сторонами виник спір саме про право власності на спірні приміщення, а тому такий спір підвідомчий господарським судам України.

Так, за приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, способами захисту є визнання незаконними рішення дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання права.

Відповідно до вимог ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.      

Згідно ст. 182 ЦК України, державна реєстрація прав нерухомості і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Частиною 5 розділу У „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952 від 01.07.2004 р. з відповідними змінами і доповненнями визначено, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.  

Відповідно до приписів п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі –Тимчасове положення), затвердженого наказом МЮ України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в МЮ України 18.02.2002 р. за № 157/6445 із змінами і доповненнями, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням прав власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів. А згідно додатку № 1 до зазначеного Тимчасового положення, в якому наведений вичерпний перелік таких правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, саме свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування, являються зазначеними вище правовстановлювальними документами.          

Отже, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, судова колегія приходить до висновку, що на час прийняття цієї постанови власником спірних приміщень являється саме позивач по справі, який підтвердив таке право витягами з реєстру про державну реєстрацію прав власності на спірне нерухоме майно (а. с. 97, 98) і це право власності не визнається 1-м відповідачем, який також має свідоцтва про право власності (ці свідоцтва саме і є предметом спору) на ті ж самі об'єкти нерухомості, але 1-й відповідач встановленої законом реєстрації свого права власності на зазначені об'єкти нерухомості не здійснив. При цьому, судова колегія не надає ніякої оцінки причинам нездійснення Новобузьким РСТ такої реєстрації права власності, оскільки ці обставини не являються предметом даного спору. Не визнає своїми діями права власності позивача і Міська рада (далі також 2-й відповідач), яка, відмінивши своє попереднє рішення, не прийняла ніякого рішення або інших заходів щодо виданих нею на підставі такого відміненого рішення Новобузькому РСТ спірних свідоцтв про право власності.

Крім того, на думку апеляційної інстанції, про обставину саме невизнання права власності позивача свідчать також і числені судові справи, які наведені вище в цій постанові. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що вони (матеріали справи) не містять будь-яких доказів, які б свідчили про необхідність зупинення провадження в цій справі з визначених законодавцем в ст. 79 ГПК України підстав.

Відтак, з аналізу наведених вище норми чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно не являється правочином, на підставі якого виникає, існує або припиняється право власності на нерухоме майно, а є лише встановленим законодавцем правовстановлювальним документом, саме який являється підставою для вчинення визначеним законодавцем суб'єктом владних повноважень правочину про реєстрацію права.  

З огляду на викладені вище положення, апеляційна інстанція відхиляє посилання скаржника в його скарзі про те, що позивачем не доведені обставини:

- його права власності на спірні об'єкти нерухомості;

- порушення відповідачами такого права власності позивача;

- відповідності предмету позову встановленим Цивільним Кодексом України способам захисту права власності.

Також, з врахуванням викладеного вище, судовою колегією відхиляються і посилання 1-го відповідача про наявність саме у нього права власності на спірні об'єкти нерухомості і, в зв'язку з цим, про порушення оскаржуваним судовим рішенням принципу „презумпції добросовісного набуття права власності”. Крім того, стосовно наведеного посилання судова колегія зазначає, що згадана вище Новобузьким РСТ обставина не являється предметом саме даного спору. З таких же підстав апеляційна інстанція відхиляє і посилання скаржника, наведені ним в поясненнях щодо виникнення в нього права власності на спірні об'єкти нерухомості ще до введення в дію чинного ЦК України.

Відтак, апеляційна інстанція вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

При цьому судова колегія приймає до уваги саме обставини видачі спірних свідоцтв про право власності та зазначає наступне.

Виконкомом Міської ради в рішенні № 110 від 30.03.2005 р. як на досліджені докази, що надають йому право для прийняття цього рішення та видачі 1-му відповідачу спірних свідоцтв про право власності зазначив лише заяву голови правління Новобузького РСТ, копії технічних паспортів на спірні об'єкти нерухомості і довідку про балансову вартість. При цьому, як на підставу для видачі спірних свідоцтв, виконком Міської ради послався на п. 6 Тимчасового положення та ст. 40 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”. При цьому, стаття 40 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” є загальною та в ній законодавець визначив, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють й інші надані ним законом повноваження, а порядок реєстрації та особливості оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна зазначаються саме в Тимчасовому положенні. Отже, Тимчасове положення, в цьому випадку, являється спеціальним законодавством, яке визначає необхідний перелік документів, при наявності яких органами місцевого самоврядування може прийматись відповідне рішення про видачу свідоцтва про право власності.

Як вже зазначалось, в рішенні № 110 є посилання на п. 6 Тимчасового положення. Разом з тим, з п. 6 Тимчасового положення вбачається, що він (цей пункт) містить 4-ри підпункти, а підпункт 6.1, саме приписами якого визначаються особливості оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності має ще два підпункти („а” та „б”), при цьому, підпункт „а” розділений ще на 12 самостійних абзаців. Відтак, судова колегія приходить до висновку, що зазначене вище рішення № 110 фактично не містить посилань на норму чинного законодавства, саме згідно якої 1-му відповідачу були видані спірні свідоцтва про право власності.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що відмінене пізніше рішення № 110 не могло бути підставою для видачі спірних свідоцтв, які видані саме на підставі цього рішення виконкому Міської ради. При цьому, судова колегія не надає оцінки правомірності вказаного рішення виконкому, як не надає оцінки і обставинам правомірності його відміни, оскільки це не являється предметом саме даного спору.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає висновки господарського суду в оскаржуваному судовому рішенні такими, які відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому підстави для скасування чи зміни цього рішення відсутні.   

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.03.2008 р. у справі №  1/25/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Новобузького районного споживчого товариства без задоволення.

Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                       Таценко Н.Б.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

          Постанова  підписана 17.07.2008 р.