5020-5/068
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
25 червня 2008 року Справа № 5020-5/068
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Соловйова Віра Рафаїлівна, довіреність № 6/0/2-08 від 02.01.08, Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго";
відповідача: Ольхович Ігор Маркович (повноваження перевірені), паспорт АР 406040 від 27.03.07, Директор, Приватне підприємство "Фассі";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Фассі" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 22.05.2008 у справі № 5020-5/068
до Приватного підприємства "Фассі" (вул. Гер. Бреста, 41-117,Севастополь,99014)
про стяггнення заборгованості в розмірі 64706,12 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.05.2008 у справі № 5020-5/068 задоволено частково позов відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до приватного підприємства "Фассі" про стягнення заборгованості в розмірі 64706,12 грн.
Стягнуто з ПП "Фассі" на користь ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованість по активній електроенергії в сумі 63848,12 грн., а також 3% річних в розмірі 208,31 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 640,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,82 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем правил користування електричною енергією.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, як таке, що прийнято при неповному дослідженні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити у позові.
Заявник скарги зазначає, що він не був орендарем приміщення, яке було об'єктом перевірки, а особа, яка підписала акт перевірки з боку відповідача – не має ніякого відношення до ПП "Фассі". Також апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був задовольнити клопотання відповідача про призначення експертизи.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2008, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.10.2007 представниками постачальника – ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго", була проведена перевірка стану розрахункових приладів обліку за адресою: м. Севастополь, вул. Косарева, 2, цокольне приміщення Інтернет - кафе, користувачем якого є відповідач на підставі договору оренди № 575-99 від 16.12.1999, укладеному між Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації та ПП “Фассі” (а.с.67-68).
Після закінчення договору оренди 04.06.07, відповідач продовжував користуватися вказаним приміщенням та передав орендоване майно по акту прийому-передачі тільки 15.12.2007 (а.с. 76).
Таким чином, судова колегія не бере до уваги доводи заявника скарги про те, що він не користувався цокольним приміщенням за адресою: м. Севастополь, вул. Косарева, 2 на момент здійснення позивачем перевірки стану розрахункових приладів обліку.
В ході вказаної перевірки встановлено, що відповідачем порушені правила користування електроенергії, шляхом самовільного підключення до мереж позивача без укладання договору на постачання електроенергії, у зв'язку з чим, складений акт № 0096988 від 19.10.2007 (а.с. 8).
Зазначений акт з боку ПП "Фассі" підписав представник –Колчін Д.С. без заперечень.
Відповідно до п. 4.1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 з наступними змінами та доповненнями (далі –ПКЕЕ), споживач зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ у робочий час уповноважених працівників власника мереж та постачальника електричної енергії (за їх службовим посвідченням) до систем та засобів обліку і засобів контролю потужності та якості електроенергії, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії.
Оскільки, як було встановлено, відповідач користувався приміщеннями, по вул. Косарева, 2 у м. Севастополі, судова колегія вважає громадянина Колчіна Д.С. представником ПП "Фассі", оскільки саме він виконав обов'язки, передбачені п. 4.1.2. ПКЕЕ та вважає акт № 0096988 від 19.10.2007 належним доказом фіксування факту порушення відповідачем ПКЕЕ.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічне правило містить також абз. 2 п. 5.1. ПКЕЕ.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" № 575/97-ВР від 16.10.1997 з наступними змінами та доповненнями, правопорушеннями в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Згідно з п. 6.42. ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.
Як вбачається з акту № 0096988 від 19.10.2007, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду цього акту комісією позивача з розгляду актів порушень, але, як вбачається з матеріалів справи, представник споживача (відповідача) на засідання комісії не з'явився, будь-яких заперечень не надав, за наслідком чого, комісією був зроблений висновок, який відображений у протоколі № 442 від 23.10.2007 про здійснення перерахунку обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 20.10.2006 по 19.10.2007, та необхідність оплати її вартості у розмірі 63848,12 грн. (а.с. 9-11).
При цьому розрахунок вартості недорахованої електричної енергії здійснювався позивачем за формулами, встановленими Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, яка затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 р. N 562, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 р. за N 782/12656.
На підставі вказаного протоколу, для оплати використаної недорахованої електроенергії, відповідачу був виставлений рахунок № 54536 від 25.10.2007 на загальну суму 63848,12 грн.
Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції у правомірності заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 63848,12 грн.
Також, позивач просить стягнути суму заборгованості за недообліковану електричну енергію 63848,12 грн. з урахуванням пені в розмірі 649,69 грн.
Колегія суддів вважає позовні вимоги у цієї частині такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, стягнення пені повинно здійснювати тільки у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором. Оскільки предметом розгляду у цій справі є позадоговірні відношення сторін, у позивача немає права на стягнення пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 208,31 грн.
Стосовно відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотанні відповідача про призначення експертизи, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до ч. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/424 від 11.11.98 з наступними змінами та доповненнями, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Таким чином, судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при відмові у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, та не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Фассі" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22.05.2008 у справі № 5020-5/068 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді
Суд | Севастопольський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.07.2008 |
Оприлюднено | 29.07.2008 |
Номер документу | 1841804 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Волков К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні