Постанова

від 15.07.2008 по справі 12/125/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/125/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" липня 2008 р. Справа № 12/125/08

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання  Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача -  Гуда Л.Л.

від відповідача -   не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП „Полюс”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2008 р.

у справі №  12/125/08

за позовом ДП МСУ № 520 ВАТ „Миколаївпромсантехмонтаж”

до відповідача  КП „Полюс”

про стягнення 54240,85 грн.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 06.05.2008 р. (суддя Семенов А.К.) позов  ДП МСУ № 520 ВАТ „Миколаївпромсантехмонтаж” задоволено частково, стягнуто з Колективного підприємства “Полюс” (далі –КП „Полюс”) на користь Дочірнього підприємства Миколаївського спеціалізованого управління № 520 ВАТ “Миколаївпромсантехмонтаж” (далі –Дочірнє підприємство)  20000 грн. 00 коп. боргу по договору безпроцентної фінансової допомоги від 01.10.2004 р., 22085 грн. 30 коп. збитків від інфляції, 5374 грн. 56 коп. річних, так як суд дійшов висновку, що сума боргу, збитки та інфляція підлягають стягненню, а заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.  При цьому, в іншій частині позову щодо стягнення пені відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що позивачем неправильно зазначений період її нарахування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням КП „Полюс” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю і прийняти нове, відмовивши у задоволенні позову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення і неправильного застосування норм матеріального права. При цьому скаржник вважає, що судом помилково зазначено, що колективним підприємством „Полюс” укладено з позивачем договір безпроцентної фінансової допомоги 04.10.2006 р., так як це протирічить обставинам і матеріалам справи. Договір укладено 01.10.2004 р., у зв'язку з чим судом невірно встановлено строк позовної давності. Крім того, на думку скаржника судом незаконно стягнуто 3 % річних і індекс інфляції.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП МСУ № 520 ВАТ „Миколаївпромсантехмонтаж” вважає, що наведені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2004 р. між ДП МСУ № 520 ВАТ “Миколаївпромсантехмонтаж” та КП “Полюс” укладено договір безпроцентної фінансової допомоги (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу безпроцентну позику в розмірі 80000 грн. При цьому сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту передачі Дочірнім підприємством КП „Полюс” суми безпроцентної фінансової допомоги.

04.04.2004 р. на виконання умов зазначеного вище договору Дочірнє підприємство перерахувало на рахунок відповідача безпроцентну фінансову допомогу в сумі 80000 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою про рух коштів на рахунку позивача (а. с. 16). КП „Полюс” проти отримання наведеної суми безпроцентної грошової допомоги не заперечує.  

Відповідно до пп. 1.1 Договору відповідач зобов'язався повернути отримані в якості безпроцентної грошової допомоги кошти на протязі 31 календарного дня, але свої зобов'язання виконав з порушенням умов Договору лише частково, повернув Дочірньому підприємству тільки 60000 грн. Наведена обставина підтверджується банківськими виписками про рух коштів (а. с. 17-24), з яких (виписок), крім того,  вбачається (рядок „призначення”), що скаржник повертав позивачу грошові кошти, саме отримані ним в якості фінансової допомоги по договору без номеру від 01.10.2004 р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційна інстанція вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та правильно застосував норми чинного законодавства. Відтак, підстав для скасування судового рішення не вбачається, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.     

При цьому, колегія суддів вважає, що господарським судом,  з посиланням на ст. 264 ЦК України,цілком правомірно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності (а. с. 27), оскільки він на протязі  2006 р., 2007 р. та 2008 р. здійснював часткове погашення безпроцентної фінансової допомоги, визнаючи тим самим свій обов'язок щодо повернення цієї допомоги, такі дії, згідно приписів частини першої зазначеної вище норми, переривають перебіг позовної давності, який, згідно приписів ч. 5 ст. 261 ЦК України, почався зі спливом строку виконання КП „Полюс” свого зобов'язання, тобто з 04.11.2004 р. Наразі, приписами ч. 3 цієї ж норми, встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, судова колегія вважає, що встановлений приписами ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності по поверненню безпроцентної фінансової допомоги слід обчислювати з 03.03.2008 р. –дати останнього часткового погашення скаржником заборгованості (а. с. 24).

За таких обставин, судова колегія вважає посилання скаржника про закінчення строків позовної давності такими, що не відповідають приписам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому до уваги їх не приймає.

Також не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення і помилка суду щодо дати укладення договору.

Являється безпідставним та не приймається до уваги і довід скаржника про неправильне застосування судом приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки 3% річних не являються мірою відповідальності (неустойкою) за несвоєчасне виконання зобов'язань Договору, а є платою за користування чужими грошовими коштами. Укладаючи Договір, сторони не передбачили розмір процентів саме за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Колективного підприємства „Полюс”  залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2008 р. у справі № 12/125/08 без змін.

                    Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                       Таценко Н.Б.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

          Постанова  підписана 16.07.2008 р.