Постанова

від 07.07.2008 по справі 21/14-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/14-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2008 р.                                                           Справа № 21/14-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І.,  Барбашова С.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Добришин Д.А.

відповідача -  Мірошникова О.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1421Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.05.08 р. по справі № 21/14-07

за позовом Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя

до ВАТ "Харківський Водоканалпроект", м. Харків

3-і особи 1) ВАТ "Проектний інститут Запорізький "Промбудпроект", м. Запоріжжя;

2) ТОВ "СП Технопроект", м. Харків;

3) ЗАТ "Комплексні технологічні системи", м. Київ;

4) Державний науково-дослідницький інститут "Еластик", м. Київ

про стягнення 57886,56 грн. -

встановила:

В грудні 2006 р. позивач –КП „Водоканал”, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача –ВАТ „Харківський Водоканалпроект”, м. Харків 63870,14 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 3496/23 від 02.06.05 р. та судових витрат.

Під час розгляду справи господарським судом до її участі в якості 3-х осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача були залучені: 1) ТОВ "СП Технопроект" м. Харків, 2) ВАТ „Проектний інститут Запорізький "Промбудпроект" м. Запоріжжя, 3) ЗАТ "Комплексні технологічні системи" м. Київ, 4) Державний науково-дослідницький інститут "Еластик”, м. Київ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.08 р. (Колегія суддів: головуючий суддя –Пелипенко Н.М., судді Калініченко Н.В., Савченко А.А.) по справі № 21/14-07 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 53199,32 грн. пені, 531,99 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач порушив передбачені укладеним між сторонами договором №  3496/23 від 02.06.05 р.  та додатковими угодами до нього строки виконання робіт по розробці проектної документації та її передачі, при цьому їх виконання в строк забезпечувалося пенею, яка в даному випадку і визнана такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та визнати п. 5.2 укладеного між сторонами договору № 3496/23 від 02.06.05 р. недійсним. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги той факт, що п. 5.2 договору суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст. 549 ЦК України, оскільки в ньому сторонами була передбачена пеня за порушення строків виконання робіт, тоді як норми цивільного кодексу передбачають можливість нарахування пені виключно за порушення грошового зобов'язання. Тобто, на думку відповідача, вказаний пункт договору не може бути застосований до спірних правовідносин, та підлягає визнанню недійсним. При цьому відповідач також зазначає, що під час розгляду справи в господарському суді він подавав відповідне клопотання з проханням з ініціативи суду визнати зазначений пункт договору недійсним, однак суд вказане клопотання безпідставно відхилив та ін.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що порушення відповідачем строків виконання робіт по розробці проектної документації та її передачі підтверджуються матеріалами справи, при цьому п. 5.2 спірного договору, на думку позивача, не суперечить вимогам чинного законодавства України та ін.

3-ті особи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 02.06.2005 р. між сторонами укладено договір № 3496/23 на виконання проектно-пошукових та інших робіт, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) прийняв на себе зобов'язання по виконанню розробки робочої документації на об'єкті "Розширення та реконструкція центральних каналізаційних очисних споруд Лівого берега" (ЦОС-1) м. Запоріжжя. Вартість робіт передбачених умовами договору, складає 1296000 грн.

П. 5.2 сторони обумовили, що за порушення строків виконання робіт по етапам виконавець оплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості етапу за кожен день прострочки.

В процесі виконання договору сторони змінили календарний план виконання робіт та уклали чотири додаткові угоди, які передбачали збільшення обсягу робіт. Перелік та вартість додаткових робіт, викладені в тексті додаткових угод, строки виконання додаткових робіт встановлені сторонами календарними планами робіт по кожній додатковій угоді.

В розділі 4 договору сторони передбачили, що при завершенні робіт (етапу) виконавець надає замовнику комплект документації з доданим до нього актом здачі-прийомки виконаних робіт. Замовник протягом 10 днів з дня отримання науково-технічної продукції і акта здачі-прийомки виконаних робіт підписує його або надає мотивовану відмову. Виконавець гарантує виконання робіт згідно з вимогами завдання, в тому числі робіт, які виконуються субпідрядниками.

У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам завдання, виконавець здійснює доробку науково-технічної продукції за свій рахунок протягом 10 днів з моменту направлення замовником мотивованого відказу.

Позивач при зверненні до господарського посилався на порушення відповідачем строків виконання робіт, та на підставі п. 5.2 договору просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості етапу за кожний день прострочки.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач порушив передбачені укладеним між сторонами договором №  3496/23 від 02.06.05 р.  та додатковими угодами до нього строки виконання робіт по розробці проектної документації та її передачі, при цьому їх виконання в строк забезпечувалося пенею, яка в даному випадку і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

Отже, при застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а у випадку не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми ЦК України.

Враховуючи те, що відносини з підряду господарським кодексом врегульовані лише в певній частині, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні норми цивільного кодексу.

Відповідно до вимог ст. 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно з договором та передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт, забезпечити належну якість документації і всіх виконаних робіт, відповідність їх установленим технічним вимогам.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 891 Цивільного кодексу України, у разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах, підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 3, 6, 627, 639 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до вимог ст. 179 ГК України, Майново-господарські  зобов'язання, які виникають  між суб'єктами  господарювання  або  між  суб'єктами  господарювання і негосподарюючими  суб'єктами  -  юридичними  особами  на  підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських  договорів  сторони крім іншого  можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Вказана стаття кореспондується зі ст. 526 ЦК України, якою закріплено принцип належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Разом з тим, господарським кодексом врегульовані положення щодо нарахування штрафних санкцій за порушення винною стороною своїх зобов'язань, і саме вказані положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки сторони по даній справі є господарюючими суб'єктами, а спір по даній справі виник на підставі невиконання відповідачем саме господарських зобов'язань.  

Відповідно до вимог п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у  сфері господарювання,  зазначені  у  статті  2  цього Кодексу.

Таким чином, необґрунтованими та безпідставними є посилання відповідача на те, що пеня є санкцією яка застосовується виключно за порушення грошового зобов'язання.

Разом з тим, п. 4 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості  товарів  (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, штрафні санкції, в т.ч. і пеня, можуть застосовуватися сторонами в якості виду забезпечення виконання господарського зобов'язання. При цьому їх розмір та порядок нарахування також може визначатися за згодою сторін.

Таким чином, п. 5.2 спірного договору, сторони забезпечили пенею належне виконання відповідачем свого зобов'язання щодо виконання робіт в обумовлений договором та його додатками строк. Вказаний пункт договору не суперечить вимогам чинного законодавства України та в разі порушення відповідачем своїх зобов'язань - підлягає застосуванню.

Разом з тим, відповідно до п.п. 4.1 - 4.4 договору № 3496/23 виконавець передає замовнику технічну документацію, в кількості екземплярів, вказаному в п. 17 завдання. При завершенні робіт (етапу) виконавець надає замовнику комплект документації з прикладеним до нього актом здачі-приймання виконаних робіт. Замовник на протязі 10 днів з моменту отримання науково-технічної продукції і акту сдачі-приймання виконаних робіт підписує його або надає вмотивовану відмову. Виконавець гарантує виконання робіт в відповідності з вимогами завдання, в т.ч. робіт, які виконуються субпідрядником. В разі невідповідності виконаних робіт вимогам завдання, виконавець довиконує науково-технічну продукцію за власний рахунок на протязі 10 днів з моменту направлення замовником мотивованої відмови.

Як вже зазначалося вище, п. 5.2 сторони обумовили, що за порушення строків виконання робіт по етапам виконавець оплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості етапу за кожен день прострочки.

Відповідно до узгодженого сторонами календарного плану робіт по договору № 3496/23 від 02.06.2005р. на розробку робочої документації на об'єкті "Поширення та реконструкція центральних каналізаційних очисних споруд Лівого берега" (ЦОС) м. Запоріжжя, виконання робіт складаються з 6 етапів. Позивач зазначає, що перший та другий етапи робіт виконані в строки передбачені календарним планом, а саме: І етап - 29.07.2005 р.; ІІ етап - 30.11.2005 р.

Строк виконання ІІІ етапу робіт згідно календарного плану - 26.12.2005 р. В матеріалах справи містяться докази виконання робіт ІІІ етапу та передачі робочої документації протягом вересня-грудня 2005 р., а саме, накладні № 25 від 28.09.2005р., № 27 від 20.10.2005р., № 33 від 08.11.2005р., № 36 від 28.11.2005р., зведена накладна № 39 від 13.12.2005р., листи та звіти, які крім іншого викладені позивачем в інформаційній таблиці про хід виконання відповідачем робіт по етапам та їх прийманню позивачем (т. 2, стор. 51-62).

Акт здачі-приймання виконаних робіт III етапу направлений відповідачем за вихідним № 02/1007 від 20.12.2005 р. та прийнятий позивачем за вх. № 22/1477/1 від 21.12.2005 р., тобто в термін, що передбачений календарним планом. При цьому вказаний акт підписано позивачем 29.12.05 р., тобто в термін, встановлений п. 4.3 договору від 02.06.2005р., що встановлений сторонами на приймання робіт.

За таких обставин, судова колегія вважає що висновки господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені за порушення строків виконання робіт по п. 5.2 договору за 3 дні з 26.12.2005р. по 29.12.2005р. на суму 474,11 грн., є правомірними, оскільки роботи третього етапу виконані відповідачем в строки, передбачені календарним планом, тобто до 26.12.2005 р.

Акт здачі-прийомки виконаних робіт IV етапу направлений відповідачем 25.04.2006 р. за вих. № 03/410 та прийнятий позивачем 26.04.2006 р. за вх. № 22/25/1 (а.с. 212, том 5).

Відповідно до календарного плану, строк виконання робіт IV етапу - 26.12.2005 р.

Відповідачем не надано суду доказів щодо передачі акту здачі-прийомки виконаних робіт виконавцем в термін, передбачений календарним планом та у відповідності з п. 4.2 договору, тобто до 26.12.2005 р.

Посилання відповідача на, те що технічна документація IV етапу передана замовнику достроково і тому роботи IV етапу виконані в строк, передбачений календарним планом, суперечать вимогам п. 4.2 договору, який передбачає, що при завершенні робіт (етапу) виконавець надає замовнику комплект документів з доданим актом здачі-прийомки виконаних робіт.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що технічна документація IV етапу направлялась замовнику протягом III кварталу 2005 р. та І кварталу 2006 р.

За таких обставин, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині нарахування пені за порушення строків виконання IV етапу робіт за період з 27.12.2005р. по 25.04.2006р. в сумі 31303,45 грн.

При цьому, господарський суд також правомірно відмовив відповідачу в задоволенні його заяви про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки згідно з вимогами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Разом з тим, згідно з вимогами ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені, а позивач звернувся до суду 22.12.2006 р.

Строк виконання робіт VI етапу, відповідно до календарного плану - 25.04.2006 р. Роботи згідно з вимогами п. 6.7 договору та календарного плану виконувались субпідрядними організаціями залученими до участі в справі 3-ми особами - ВАТ "Запоріжський Промбудпроект" та ДНДІ "Еластик".

Відповідно до п. 4.4 договору виконавець гарантує виконання робіт відповідно до вимог завдання, в тому числі і робіт, що виконуються субпідрядниками. Третя особа по справі ДНДІ "Еластик" повідомив листом вх. № 2760 від 28.02.2008р., що роботи по договору № 195 від 19.05.2005 р., який був укладений між вказаним підприємством та відповідачем, виконувались в два етапи: І етап - завірено 29.07.2005 р.; II етап - 30.08.2006 р., з порушенням терміну, встановленого календарним планом (листи справи 1-23, т. 9).

За таких обставин, термін виконання відповідачем робіт VI етапу також прострочено, в зв'язку з чим, висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені з 27.12.2005 р. по 30.08.2006 р. в сумі 11485,72 грн. є законними та обґрунтованими.

По додатковій угоді № 1 від 05.08.2005р., відповідно до календарного плану, строк закінчення робіт - 26.12.2005 р.

В матеріалах справи містяться докази направлення відповідачем акту здачі-прийомки робіт по додатковій угоді № 1 - 20.12.2005р., вх. № 22/1477/1 від 21.12.2005р. (а.с. 35, т. 2), тобто роботи були виконані в термін, передбачений календарним планом. Таким чином, також правомірними є висновки суду щодо відмови в задоволенні позову щодо нарахування пені за порушення строків виконання робіт по додатковій угоді № 1 від 05.08.2005р. до договору № 3496/23 від 02.06.2005 р. в сумі 2672,18 грн.

По додатковій угоді № 2 від 19.12.2005р. до договору № 3496/23 від 02.06.2005р., згідно календарного плану, строк виконання робіт - 26.12.2005 р.

В матеріалах справи містяться докази направлення відповідачем акту здачі-прийомки технічної документації по додатковій угоді № 2 до договору № 3496/23 від 02.06.200 5р. за вх. № 03/410 від 25.04.2006р., вх. № замовника 22/251/1 від 26.04.2006 р. (а.с. 205, т. 7). За таких обставин, висновки господарського суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за порушення строків виконання робіт по додатковій угоді № 2 за період з 27.12.2005 р. по 24.04.2006 р. в сумі 3555,74 грн. є також обґрунтованими та законними.

По додатковій угоді № 3 до договору № 3496/23 від 02.06.2005р. строк закінчення робіт 27.02.2006р.

В матеріалах справи містяться докази направлення відповідачем акту по додатковій угоді № 3 листом № 03/410 від 25.04.2006 р. вхідний № замовника 22/251/1 від 26.04.2006 р. (а.с. № 205, т. 7). За таких обставин, також правомірними є висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимоги за порушення строків виконання робіт по додатковій угоді № 3, а саме за період з 28.02.2006 р. по 24.04.2006 р. в сумі 6854,41 грн.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що господарський суд при розгляді справи порушив норми процесуального права, а саме відхилив подане ним клопотання з проханням з ініціативи суду визнати п. 5.2 спірного договору недійсним, оскільки відповідно до вимог ст. 83 ГПК України виходити за межі позовних вимог, а так само визнавати правочини частково або в певній частині недійсними є виключно правом суду, а не його обов'язком. Крім того, відповідач з відповідним позовом до суду (в т.ч. в порядку ст. 60 ГПК України) не звертався, а підстави для визнання п. 5.2 спірного договору, як вже зазначалося вище, в даному випадку відсутні.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому,  відповідачем, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 19.05.08 р. по справі № 21/14-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 14.07.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Барбашова С.В.  

14.07.2008