21/14-07
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.07.07р.
Справа № 21/14-07
За позовом українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми„Луксор”, м.Дніпропетровськ
до відповідача приватного підприємства „Промтехпостач”, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 104539 грн. 81 коп.
Суддя Алмазова І.В.
Представники:
від позивача - Біленко Р.А.,- представник, дов.б/н від 07.05.2007р. від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про стягннення з відповідача 104 539 грн. 81 коп. боргу, в обґрунтування позовних вимог посилається на здійснену ним на підставі договору доручення №5 від 05.11.1999р передачу килимових виробів на загальну суму 440 698грн. 94 коп., вартість яких сплачена частково.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку в судове засідання повноважного представника не забезпечив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,
05.11.1999р. між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення №5 , згідно якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався здійснити від імені та за рахунок позивача реалізацію належних позивачу товарів, найменування й кількість яких зазначаються в відповідних накладних.
Згідно п.6.1 вищезазначеного договору відповідач брав на себе зобов'язання перерахувати на поточний рахунок позивача гроші за реалізований товар на протязі п'яти календарних днів з моменту його реалізації. Право власності на реалізуємий товар переходить від Довірителя (позивача) до повіреного (відповідача) з моменту передачі повіреним товару покупцю (п.5). Сторонами узгоджено, що договір виступає до сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов цього договору (п.10.1).
На виконання даного договору позивач передав відповідачеві килимові вироби на загальну суму 440 698грн. 94коп., що підтверджується накладними: №116 від 10.11.99р., №91 від 24.07.2000р., №№ 152,153р від 18.12.2000р., №№21, 22, 23 від 19.01.2001р., №№206,207,208,209 від 04.07.2001р., №№315, 316, 317 від 10.12.2001р, №№ 114, 115 від 16.07.2002р., №№205,206 від 12.11.2002р., №№194, 195, ВИ-196 від 26.06.2003р., №№ 303, 304, ВИ-305 від 11.11.2003р., №№241,242,243, ВИ-244, Т-245, Ф-91 від 12.10.2004р., №№ 282,283,284, ВИ-285, Т-286, Ф-93 від 05.11.2004р., №№17,18,19, ВИ-16 від 24.01.2005р, №№72,ВИ-73, Ф-26 від 29.03.2005р., факт отримання товарів за якими засвідчений довіреностями відповідача (копії в справі).
По ствердженню позивача, станом на 09.06.2006р. відповідачем було реалізовано товарів на загальну суму 336 490грн. 07коп, грошові кошти у сумі 231 950грн. 26коп. сплачені позивачу та здійснено повернення товарів на суму 104 208грн. 87коп. і на час звернення позивача до суду сума несплати склала 104 539грн. 81коп.
Згідно ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
У відповідності зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як йдеться з матеріалів справи, позивачем не надано доказів в означення моменту реалізації відповідачем спірного товару і факту порушення відповідачем строку перерахування коштів за реалізований товар відповідно п.6.1 даного договору. На запит суду в судовому засіданні представник позивача посилається на накладні щодо поставки спірного товару, на виписки банку про здійснену відповідачем оплату, факт наявності інших доказів в означення моменту реалізації спірного товару заперечує. У той же час посилання представника позивача у судовому засіданні на п.5.1 даного договору суд не може рахувати належним, оскільки докази в означення/підтвердження моменту передачі Повіреним (відповідачем) товару покупцю також не надані, крім того, момент переходу права власності на спірний товар не доводить факту порушення терміну оплати його вартості для відповідача за умовами даного договору.
Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи наведене, позовні вимоги не доведені, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя
І.В. Алмазова
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2007 |
Оприлюднено | 22.08.2007 |
Номер документу | 813138 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Алмазова І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні