Рішення

від 09.07.2008 по справі 8/595-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/595-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.08р.

Справа № 8/595-07

Господарський суд Дніпропетровської області у складі суддів: Дубініна І.Ю. (головуючий), Ліпинського О.В., Манько Г.В., розглянувши матеріали справи № 8/595-07

за позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд С" (м. Дніпропетровськ)

до:              Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Веско" в особі Дніпропетровської філії товариства (м. Дніпропетровськ)

про:                      стягнення 613 353,56 грн.

Представники:

від позивача:          Бойченюк К.В. –представник (дов. б/№ від 19.11.07 р.)

від відповідача:          Хандога В.В. –представник (дов. № 1710-06/4 від 25.12.06 р.)

Суть спору:

Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до відповідача з позовом про стягнення з останнього 613 353,56 грн. за договором страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.06 р., які складаються з сум: страхового відшкодування –478 839,07 грн., пені –39 330,40 грн., втрат від інфляції –81 881,55 грн. та 3% річних –13 302,54 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на безпідставне ухилення відповідача від здійснення виплати страхового відшкодування, передбаченого вказаним договором.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що, після одержання від позивача заяви про настання страхового випадку, відповідач здійснив заходи щодо визначення суми заподіяного позивачу збитку і, відповідно до звіту про оцінку витрат на відновлення знищених та  пошкоджених пожежею складів, складеного за станом на 27.02.07 р., залишкова вартість відновлення об'єкта оцінки складає 177 660 грн. Дана сума менше передбаченого договором страхування розміру франшизи. У зв'язку з цим відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду від 05.06.08 р. справу було прийнято до розгляду колегією суддів у складі суддів: Дубініна І.Ю. (головуючий), Ліпинського О.В., Манько Г.В.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

27.04.06 р. між позивачем, відповідачем та ЗАТ "ПУМБ" був укладений договір страхування майна застави № 717-ип/06дз, згідно умовам якого відповідачем були застраховані майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням нерухомим майном, переліченим у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 6.2.3. вказаного договору, відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк, передбачений розділом 7 договору.

27.02.07 р. на території позивача сталась пожежа, внаслідок якої майно позивача було частково знищено та пошкоджено.

28.02.07 р. позивач надав відповідачу письмове повідомлення про настання страхового випадку, яке було зареєстровано відповідачем вхідною кореспонденцією за № 677-07.

Згідно комісійного акту про пожежу від 02.03.07 р. було знищено ангар металевий літера И, а також пошкоджені складські приміщення літери Л-1, Л1-1 (далі –Майно).

Відповідно до вказаного акту про пожежу, причиною пожежі є необережні дії з боку третіх осіб - порушення правил пожежної безпеки при експлуатації печі на твердому паливі в приміщенні столярного цеху ПП Михайличенко).

Згідно п. 3.1.1. вищеназваного договору, даний випадок є страховим.

03.03.07 р. позивач надав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка була зареєстрована Відповідачем вхідною кореспонденцією за № 738-07.

Позивач надав відповідачу документи, необхідні для виплати страхового відшкодування, а саме: акт про пожежу, довідку про балансову вартість пошкоджених будівель.

Останні, запитані відповідачем документи, а саме копії звітів про оцінку майна та копія іпотечного договору № 6.8.41/3-10 від 27.04.06 р. були надані відповідачу, відповідно - 16.03.07 р. та 26.03.07 р.

Викладене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями супровідних листів позивача з відміткою відповідача про їх отримання та не заперечується відповідачем.

Будь-яких вимог щодо надання додаткових документів або доказів від відповідача не надходило.

За клопотанням позивача по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2002 від 16.01.08 р., сума збитку, заподіяного позивачу внаслідок пожежі, складає 875 547,42 грн., в тому числі:

Ш          вартість витрат на оплату робіт по здійсненню ремонту, необхідного для відновлення ангара (Літер И-1) до стану, в якому знаходилося вказане нерухоме майно на момент виникнення страхового випадку (пожежі 27.02.07 р.), складає 546 228,05 грн.;

Ш          вартість витрат на оплату робіт по здійсненню ремонту, необхідного для відновлення, складу (Літер Л-1) і прибудови до складу (Літер Л1-1) до стану, в якому вони знаходились на момент виникнення страхового випадку, складає 329 319,37 грн.

Вартість залишків ангара (Літер И-1), складу (Літер Л-1) і прибудови до складу (Літер Л1-1), які залишилися після пожежі, яка відбулася 27.02.07 р. і які придатні для подальшого використання, складає 139 220,50 грн.

22.02.08 р. відповідач подав клопотання про призначення по справі повторної судової експертизи. Зазначене клопотання мотивоване тим, що експерти необґрунтовано застосували при проведенні експертизи витратного підходу.

Ухвалою суду від 22.02.08 р. в задоволенні вказаного клопотання відповідачу було відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Зокрема, виходячи з умов укладеного сторонами договору щодо визначення розміру збитків позивача, перед експертом були поставлені питання щодо визначення розміру збитку, заподіяного позивачу у зв'язку із страховим випадком, яким є сума витрат, які має понести позивач для відтворення об'єктів, що згоріли, до стану, в якому вони знаходилися на момент настання страхового випадку.

Таке формулювання визначення збитку у договорі цілком відповідає визначенню прямих збитків, вказаних у п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», згідно якому прямі збитки –це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

При цьому, застосований експертами витратний підхід, відповідно до п. 40 Національного стандарту № 1, передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

Більш того, відповідно до абзацу другого п. 32 Національного стандарту № 1, для застрахованого майна оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

Таким чином, як вбачається з наведеного, згідно Національному стандарту № 1, при визначенні суми збитків використовується саме витратний підхід.

Відповідачем у судовому засіданні 24.03.08 р. було заявлене клопотання про виклик експертів для дачі пояснень, яке було задоволене судом, в судове засідання для надання пояснень були викликані судові експерти Діденко Л.М., Беліков А.С., Сафонов В.В., а також підприємець-оцінювач Добрун А.П.

В судовому засіданні судові експерти надали відповіді на усні запитання відповідача.

Крім того, в судовому засіданні 24.04.08 р. судові експерти Діденко Л.М., Бєліков А.С., Сафонов В.В. оголосили складені ними письмові відповіді на питання відповідача та позивача, надали усні пояснення по суті проголошених відповідей та на додаткові запитання відповідача.

Оцінювач Добрун А.П. в судове засідання 24.04.08 р. не з'явився.

В ході вказаних процесуальних дій ні відповідачем, ні оцінювачем Добрун А.П. висновки судової експертизи спростовані не були.

24.04.08 р. відповідач вдруге подав клопотання вих. № 703-08 про призначення по справі повторної судової експертизи та просив доручити її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Позивач проти вказаного клопотання заперечує, вважає його необгрунтованим та безпідставним.

Судові експерти надали суду пояснення на вказане клопотання відповідача, в якому зазначили, що наведені відповідачем у клопотанні доводи не спростовують доводів та пояснень судових експертів, наданих ними суду у відповідях на запитання відповідача.

Суд вважає, що клопотання відповідача від 24.04.08 р. вих. № 703-08 не підлягає задоволенню, виходячи також з наступного:

Викладені у клопотанні доводи відповідача про порушення його прав при проведенні експертами огляду пошкодженого майна спростовуються положеннями п. 3.9. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. № 53/5, за яким, якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об'єкта за його місцезнаходженням, орган або особа, яка призначила експертизу (замовила дослідження), повинна забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкта, а також належні умови його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб.

Стаття 22 ГПК України надає сторонами право заявляти клопотання, в тому числі і з приводу проведення судової експертизи.

Під час розгляду судом клопотання позивача про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи відповідач жодних клопотань з приводу необхідності його участі в огляді пошкодженого майна не заявляв.

Не заявляв таких клопотань вдповідач і до Дніпропетровського НДІСЕ, якому було доручене проведення експертизи.

За таких обставин суд вважає, що порушення прав відповідача при проведенні огляду пошкодженого майна судовими експертами допущене не було.

Викладені у клопотанні про призначенні повторної експертизи зауваження відповідача щодо неправильного застосування збірника УПВС спростовується наступними письмовими поясненнями експертів:

Майно, що підлягало обстеженню, мало конструктивні елементи, характерні для складів: окремо стоячі залізобетонні фундаменти, залізобетонні колони, стінові огорожі зі стінових панелей.

У зв'язку з відмінностями згорілого майна від взятого аналога (складу), експертами було застосовано корегуючий коефіцієнт.

Судові експерти зазначають, що враховуючи відмінності між згорілим майном та прийнятим аналогом (складом), ними було застосовано відповідний коефіцієнт –1,135, який було розраховано відповідно до Ресурсних кошторисних норм і який є таким, що підвищує вартість згорілого майна з огляду на таке:

v          вартість металу вище, ніж інші конструкції (в т.ч. цегляних стін і панелей, залізобетонних конструкцій);

v          у згорілому майні є відмінності від аналога, що підвищують його вартість (окремо стоячі залізобетонні фундаменти, металеві та залізобетонні колони, залізобетонні стінові панелі).

v          вартість конструкцій з металу вище ніж залізобетонних, а залізобетонних стінових панелей–вище ніж цегляної кладки та бетонних блоків.

Викладені у клопотанні про призначенні повторної експертизи зауваження відповідача щодо неправильного визначення судовими експертами величини фізичного зносу згорілого майна спростовуються наступним:

В своїх письмових поясненнях на зазначене клопотання відповідача, а також у наданих суду письмових відповідях на запитання експерти пояснили, що масштаби пошкодження об'єктів визначені в результаті натурного обстеження та вивчення можливих змін в матеріалі будівельних конструкцій.

При цьому, враховувався не тільки фактор часу, але і вплив додаткового термічного навантаження, яке пов'язане з часом дії пожежі та її наслідками.

Після обрахунку фізичного зносу конструктивних елементів згідно «Правил оцінки фізичного зносу жилих будівель КДП-2041-12»експертами була здійснена оцінка змін міцності, пов'язаних з дією на конструктивні елементи високих температур, яка досягала на окремих ділянках 9000С та вище. При цьому, відбувалося утворення в арматурі (металі) залізобетону площадки текучості, що призвело до неможливості їх подальшої експлуатації (критична температура 450-5000С). При температурі 7000С і вище відбувалися деструктивні зміни і в бетоні, що добре визначається за основними ознаками: розтріскування, зниження міцності і відшарування верхнього шару, зміна кольору і т.п.

У висновку судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р. фізичний знос визначався за кожним елементом окремо, оскільки частина конструктивних елементів мали знос менше, ніж 100%, а не узагальнений, який наведено в таблиці № 1 КДП 2041-12, де не враховано вплив високих температур на величину фізичного зносу.

В результаті дослідження було встановлено, що під час дії високих температур прогрів конструктивних елементів по всьому січенню досягав критичної температури близько 5000С. Виникла при цьому перекристалізація призвела до створення площадки текучості та втраті несучої спроможності.

Наявність у висновку судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р. посилань на «Правила оцінки фізичного зносу жилих будівель КДП-2041-12»були необхідні для пояснення пошкоджень конструкцій від дії високих температур.

Викладені у клопотанні про призначенні повторної експертизи зауваження відповідача щодо допущених експертами помилок при складанні локальних кошторисів спростовується наступним:

В своїх письмових поясненнях на клопотання відповідача про призначенні повторної експертизи судові експерти пояснили, що в позиції 1 локального кошторису 2-1-1 (склад літ. Л-1) передбачено демонтаж бетонного покриття підлоги площею 204 кв.м., що підтверджується збірником № 11 Ресурсних елементних кошторисних норм. В локальному кошторисі 2-1-1 складу (літ. И-1) позиція 1 передбачає демонтаж монолітних стін складу, а в позиції 10 –демонтаж збірних залізобетонних стінових панелей. У споруді літ. И-1 в торцевих частинах та місцях розташування воріт мають місце окремі частини огороджуючих конструкцій з кам'яної кладки, а тому в кошторисі передбачено їх розбирання.

Формула розрахунку кількості сміття, яке необхідно вивезти, також наведена у зазначеному поясненні судових експертів.

Що стосується наданої відповідачем рецензії № 32-ЕР від 22.04.08 р. на висновок судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р., то суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», положення даного Закону, крім методичного регулювання оцінки майна, на судових експертів не поширюються (їх діяльність регулюється окремим законом –Законом України «Про судову експертизу»).

Враховуючи, що ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»не містить особливостей методичного регулювання оцінки майна, її положення, зокрема щодо можливості рецензування звітів про оцінку майна, до судової експертизи не застосовуються.

Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», висновки судової експертизи не підлягають рецензуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що надана відповідачем рецензія № 32-ЕР від 22.04.08 р. на висновок судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р. не є належним та допустимим доказом по справі і не може бути прийнята до уваги судом.

Крім того, визначені у рецензії зауваження на висновок судової експертизи усунуто письмовими відповідями експертів на питання відповідача та позивача, а також письмовими пояснення експертів на клопотання відповідача про призначення повторної судової експертизи, у яких експерти обґрунтували застосований ними метод визначення фізичного зносу, вибір даних збірника УПВВ.

Відповідно до п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.

Як свідчать матеріали справи, висновок судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р. не суперечить матеріалам справи, а навпаки - підтверджується ними, зокрема - наданими позивачем суду кошторисами на відновлення згорілого майна, виготовленими незалежними підрядними організаціями (ТОВ НВП «Металургмонтаж»та ПП «Будторг»).

Згідно вказаним кошторисам, вартість відбудови майна складає 1 285 509,60 грн. з ПДВ.

Зазначені підрядні організації для обрахунку вартості відбудовних витрат, на відміну від судових експертів, не враховували зносу майна, що пояснює вищу, ніж визначену судовою експертизою, суму відбудовних витрат для майна, що згоріло.

За таких обставин суд вважає, що складені зазначеними організаціями кошториси обраховану судовими експертами суму збитків позивача в цілому підтверджують.

Наданий відповідачем звіт про оцінку витрат на відновлення знищених або пошкоджених пожежею складів літери «И-1», «Л-1», «Л1-1», що знаходяться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Тернова, 3-Б від 27.02.07 р., виготовлений оцінювачем-підприємцем Добруном А.П., висновку судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р. не спростовує, що вбачається з наступного:

З вказаного висновку оцінювача від 16.01.08 р. вбачається, а також було визнано оцінювачем Добруном А.П. у письмових відповідях вих. № 14 від 21.04.08 р., що у якості аналога згорілого майна, з метою оцінки, оцінювачем Добруном А.П. було використано безкаркасні металеві неутеплені ангари.

Згорілі ангари літ. И-1 та Л-1 мають низку елементів, що не характерні для ангарів (окремо стоячі залізобетонні фундаменти, залізобетонні колони, стінові огорожі зі стінових панелей), та унеможливлюють використання безкаркасних металевих неутеплених ангарів у якості аналога згорілих складів літ. И-1 та Л-1.

Ці елементи можна побачити на фото, що містяться у звіті оцінювача Добруна А.П., а також у висновку судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р.

На сторінці 7 звіту оцінювача Добруна А.П. (т. 1 а.с. 70) зазначені припущення, у межах яких проводилася оцінка, зокрема: «В об'єкті відсутні приховані дефекти та пошкодження конструкцій і елементів, крім тих, що візуально ідентифікуються…».

При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи сертифікату суб'єкта оціночної діяльності (т. 1 а.с. 121), Добрун А.П., який склав звіт оцінювача, не має кваліфікації зі спеціальності «Обстеження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів та конструкцій».

Разом з тим, згідно висновку судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р. її здійснення було доручене судовим експертами, які мають кваліфікацію, на проведення експертиз, зокрема, за наступними спеціальностями:

v          «Обстеження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів та конструкцій»;

v          «Дослідження причин виникнення і розповсюдження пожеж і дотримання вимог пожежної безпеки».

Наявність у судових експертів кваліфікації за вказаними спеціальностями та її відсутність у оцінювача Добруна А.П. дозволяють зробити висновок, що більш повно та точно пошкодження будівель внаслідок пожежі відображені саме у висновку судової експертизи.

Сам оцінювач Добрун А.П. у відповідях на питання позивача вих. № 14 від 21.04.08 р. визнає, що у якості аналога згорілого майна для оцінки збитків позивача оцінювач Добрун А.П. вибрав безкаркасні металеві ангари (неутеплені), які, за його думкою, за своїми експлуатаційними характеристиками можуть замінити згорілі ангари, «оскільки витримують адекватне вітрове та снігове навантаження».

Однак пунктом 7.6.1., 7.6.2. договору страхування визначено, що збитки (відбудовні витрати) містять у собі витрати на матеріали та запасні частини та матеріали, необхідні для відновлення майна до стану, в якому воно знаходилося на момент настання страхового випадку (тобто з урахування усіх конструктивних елементів), а не витрати на створення (придбання) майна, що може бути (функціонально) заміною згорілому.

Таким чином, в даному випадку оцінювач Добрун А.П. розрахував суму збитку без врахування положень п. 7.6.1., 7.6.2. вказаного договору, у зв'язку з чим звіт оцінювача не може застосовуватися для визначення розміру збитку позивача згідно умов договору.

При цьому, суд також враховує те, що судові експерти, які проводили судову експертизу по справі, на відміну від оцінювача Добруна А.П., були попереджені та несуть кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку а також за дачу завідомо неправдивого висновку.

Отже, передбачені законодавством та п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»підстави для призначенні по справі повторної судової експертизи, відсутні.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 05.06.08 р. заявив клопотання про проведення по справі додаткової експертизи, а від попереднього клопотання від 24.04.08 р. про призначення по справі повторної експертизи відмовився.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача від 24.04.08 р. про призначення по справі повторної експертизи та відсутність підстав для призначення по справі повторної експертизи.

Клопотання відповідача від 05.06.08 р. про призначення по справі додаткової експертизи також задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 9.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Як вже зазначалось судом вище, з висновку судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р. вбачається, що судові експерти надали чіткі та конкретні відповіді на питання, викладені в ухвалі суду від 28.11.07 р. про призначення по справі судової експертизи, зокрема:

1. Збиток ТОВ «ГРАНД-С»в результаті пожежі, що сталася 27.02.07 р., тобто загальні витрати, необхідні для відновлення ангару літ. И-1, складу та прибудови до складу літ. Л-1, Л1-1 по вул. Терновій, 3-Б у м. Дніпропетровську до стану, в якому вони знаходилися на момент настання вказаної пожежі, з врахуванням вартості розбирання завалів, складає 875 547,42 грн., в тому числі:

v          вартість витрат на оплату робіт по здійсненню ремонту, необхідного для відновлення ангара (Літер И-1) до стану, в якому знаходилося вказане нерухоме майно на момент виникнення страхового випадку (пожежі 27.02.07 р.), складає 546 228,05 грн.;

v          вартість витрат на оплату робіт по здійсненню ремонту, необхідного для відновлення, складу (Літер Л-1) і прибудови до складу (Літер Л1-1) до стану, в якому вони знаходились на момент виникнення страхового випадку, складає 329 319,37 грн.

2. Вартість залишків ангара (Літер И-1), складу (Літер Л-1) і прибудови до складу (Літер Л1-1), які залишилися після пожежі, яка відбулася 27.02.07 р. і які придатні для подальшого використання, складає 139 220,50 грн.

Суд не вбачає в наведених відповідях експертів неясності, неповноти, непевності або неконкретності.

Крім того, судові експерти надали усні та письмові пояснення на додаткові запитання сторін в судовому засіданні.

Відповідач просить поставити на повторну експертизу питання щодо визначення дійсної вартості згорілого майна.

При цьому, згідно п. 2.1. укладеного між сторонами договору, страхова сума складає 7 934 167,00 грн.

Страхова сума була визначена, виходячи з дійсної вартості об'єктів страхування, визначеної згідно звіту про оцінку нерухомого майна, що належить ТОВ «ГРАНД-С», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тернова, 3-Б, складеного ПП «Альфа-Консалтинг»станом на 23.12.05 р.

У даному звіті (витяг зі звіту додавався позивачем до заперечення від 25.02.08 р. на клопотання про призначення повторної експертизи і знаходиться в матеріалах справи) висновок про оцінку вартості об'єкту страхування, до якого входить згоріле майно, відповідає страховій сумі по договору (п. 2.1. договору) і складає 7 934 167,00 грн. без ПДВ (стор. 3 звіту) або 9 521 000,00 гривень з ПДВ.

У дослідницькій частині висновку міститься розрахунок цієї суми. Так, на сторінці 17 звіту розраховано усереднену вартість 1 кв.м. загальної площі об'єкту, до якого входить застраховане майно, яка складає 309 доларів США (курс на дату оцінки –5,05 грн.). А на сторінці 18 звіту міститься оцінка об'єктів нерухомості, що входять до об'єкту оцінки, згідно якої вартість 1 кв.м. площі ангарів літ. И, Л, Л1 складає 250 доларів США за 1 кв.м. Виходячи з цього, вартість ангару літ. И, складу літ. Л, та прибудови до складу Л1 складає:

v          - літ. И (471,9 кв.м. х 250 USD х 5,05 грн.) –595 733,75 грн.,

v          - літ. Л, Л'(278,6 кв.м. х 250 USD х 5,05 грн.) –351 732,50 грн., всього - 947 506,25 грн.

При підписанні сторонами договору відповідач був ознайомлений з вказаним звітом і саме на підставі даних цього звіту відповідач визначив страхову суму.

Крім того, після настання страхового випадку позивач повторно надав відповідачу копії звіту (лист вхідний № 890-07 від 16.03.07 р.), але ні при підписанні договору, ні після надання відповідачу звіту, останній не заперечував проти вартості застрахованих об'єктів (в тому числі і тих, що згоріли).

Таким чином, дійсна вартість згорілого майна була визначена сторонами при підписанні договору і погоджена ними шляхом підписання вказаного договору, відповідно до п. 2.1. якого страхова сума відповідає дійсній вартості майна, визначеного у звіті про оцінку нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тернова, 3-Б, складеного ПП «Альфа-Консалтинг» станом на 23.12.05 р.

Суд також зауважує, що заявлені відповідачем на вирішення додаткової експертизи питання не стосуються неповноти або неконкретності висновку судової експертизи № 2002 від 16.02.08 р. і фактично стосуються інших обставин справи.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення клопотання відповідача від 05.06.08 р. про призначення по справі додаткової експертизи відсутні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази та вислухавши представників сторін, суд погоджується з висновком судової експертизи № 2002 від 16.01.08 р., відповідно до якого збиток позивача в результаті пожежі, що сталася 27.02.07 р., тобто - загальні витрати, необхідні для відновлення ангару літ. И-1, складу та прибудови до складу літ. Л-1, Л1-1 по вул. Терновій, 3-Б у м. Дніпропетровську до стану, в якому вони знаходились на момент настання вказаної пожежі, з врахуванням вартості розбирання завалів, складає 875 547,42 грн.

Згідно п. 7.5. укладеного сторонами договору, розмір страхового відшкодування дорівнює розміру заподіяних настанням страхового випадку збитків, за вирахуванням встановленої договором франшизи.

Сума встановленої договором франшизи (п. 2.2. договору) складає 5% від страхової суми, тобто –7 934 167,00 грн. / 100% х 5% = 396 708,35 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за вказаним договором у зв'язку зі страховим випадком (пожежею), що сталася 27.02.07 р., складає:

875 547,42 грн. - 396 708,35 грн. = 478 839,07 грн.

Відносини у сфері страхування регулює Закон України "Про страхування" (далі-Закон).

Згідно ст. 1 вказаного Закону, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 16, 4 названого Закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані зокрема з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Згідно ст.ст. 979, 980 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані зокрема з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ст. 20 Закону, ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний, зокрема - при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

За ст. 25 Закону, ст. 990 ЦК України, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтями 26 Закону та 991 ЦК України встановлено перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, а також визначено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Згідно п. 7.4. укладеного між сторонами договору, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком-відповідачем особі, вказаній у листі вигодонабувача. Розмір суми відшкодування, яке сплачується Вигодонабувачу, не повинен перевищувати обсягу невиконаних зобов'язань Боржників за Кредитними договорами, залишок сплачується страхувальнику-позивачу.

21.04.08 р. до суду надійшла заява від Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»(код 14282829 м. Київ, вул. Андріївська, 4) в особі філії у м. Дніпропетровську, який є Вигодонабувачем за договором.

У вказаній заяві ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»в особі філії у м. Дніпропетровську заявив суду, що у зв'язку з відсутністю у позивача заборгованості за кредитними договорами, підстави для виплати страхового відшкодування на користь ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»в особі філії у м. Дніпропетровську відсутні, а вся сума страхового відшкодування за договором, згідно п. 7.4. договору, підлягає сплаті на користь позивача, і банк не має жодних заперечень проти виплати страхового відшкодування за договором на користь позивача.

Цією ж заявою ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк»в особі філії у м. Дніпропетровську зазначило, що оскільки рішення по даній справі не вплине на його права та обов'язки, банк не вбачає доцільності залучення його до участі у справі.

Відповідно до п. 7.2. вказаного договору, страховик-відповідач протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів повинен скласти страхований акт.

Останній з витребуваних відповідачем від позивача документів (копія іпотечного договору №6.8.41/3-10 від 27.04.06 р.) був наданий відповідачу 26.03.07 р., що підтверджується супровідним листом позивача від 26.03.07 р. вх. № 879-07.

Таким чином, страховий акт відповідач повинен був скласти не пізніше 09.04.07 р.

Згідно п. 7.3. договору, страхове відшкодування виплачується протягом п'яти робочих днів з дня складання страхового акту.

Тобто, сума страхового відшкодування мала бути виплачена відповідачем позивачу не пізніше 16.04.07 р.

Пунктом 7.6. договору обов'язок визначення розміру збитку покладено на відповідача.

Вказані зобов'язання відповідачем були порушені, страхове відшкодування позивачу відповідач не сплатив.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкоджування у розмірі 478 839,07 грн. обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Стаття 992 ЦК України, визначає, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства. Розмiр неустойки, встановлений законом, може бути збiльшений у договорi.

В п. 9.1. договору зазначено, що страховик-відповідач) несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику-позивачу пені у розмірі 0,1 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення виплати.

Позивачем була нарахована відповідачу пеня з 17.04.07 р. по 17.10.07 р. в сумі 39 330,40 грн.

Наданий позивачем розрахунок суми пені перевірений судом, виконаний згідно чинному законодавству, що є підставою для стягнення вказаної суми пені з відповідача.

За ст. 625 ЦК України, боржник не звiльняється вiд вiдповiдальностi за неможливiсть виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення, а також три проценти рiчних вiд простроченої суми, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом.

Розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних судом перевірені і відповідають вимогам чинного законодавства України, що є підставою для задоволення позову в цій частині і стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 81 881,55 грн. та 3% річних в сумі 13 302,54 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись Законом України "Про страхування", ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 979, 980, 990 –992 ЦК України, ст.ст. 42 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Веско»в особі Дніпропетровської філії товариства (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 59-А, код 24991805, п/р № 2650111 у філії ЗАТ "ПУМБ", МФО 305813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд С»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Тернова, 3-б, код 30627876, п/р № 26001115264001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) –478 839,07 грн. страхового відшкодування, 39 330,40 грн. пені, 81 881,55 грн. втрат від інфляції, 13 302,54 грн. річних,, 6 133,54 грн. державного мита, 111,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

Відмовити в задоволенні клопотань Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Веско" в особі Дніпропетровської філії товариства про призначення по справі повторної та додаткової експертиз.

Головуючий                                                                                І.Ю. Дубінін

Суддя                                                                                          О.В. Ліпинський

Суддя                                                                                          Г.В. Манько