Постанова

від 17.12.2008 по справі 8/595-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/595-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 грудня 2008 р.                                                                                    № 8/595-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "АХА Страхування", яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕСКО"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р.

у справі№ 8/595-07

господарського судуДніпропетровської  області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд–С"

доЗакритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "АХА Страхування", яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕСКО", в особі Дніпропетровської філії

простягнення 613 353,56 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Бойченюк К.В., дов. № б/н від 16.12.2008 р.;

відповідача:Соболь О.М., дов. № 2401-08/3 від 09.10.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд–С" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕСКО" (далі –Компанія) основну заборгованість зі сплати страхового відшкодування у розмірі 478 839,07 грн., пеню у розмірі 39 330,40 грн., інфляційні збитки у розмірі 81 881,55 грн. та 3% річних у розмірі 13 302,54 грн. (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви Товариства № 1 від 29.02.2008 р., т. 2, а. с. 103-104).

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Компанія, в порушення укладеного договору страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р. та Закону України "Про страхування", не виплатила йому страхове відшкодування, у зв'язку з чим останнє підлягає стягненню у відповідності до норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України з урахуванням мені, збитків від інфляції та 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008 р. (колегія суддів: Дубінін І.Ю., Ліпинський О.В., Манько Г.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2008 р. (колегія суддів: Дубінін І.Ю., Ліпинський О.В., Манько Г.В.) з Компанії на користь Підприємства стягнуто 4 013,54 грн. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р. (колегія суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В., Науменко І.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008 р. та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008 р. і додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів було порушено (неправильно застосовано) ст. ст. 4, 9 та 26 Закону України "Про страхування", ст. ст. 183,  611, 625 та 993 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 42, 35, 11110 Господарського процесуального кодексу України, положення Закону України "Про судову експертизу", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п. 6 та 11 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що доводи Компанії, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зроблених у судових актах, які оскаржуються, суперечать законодавству України та обставинам справи.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Компанією, Товариством та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями та за участю українського капіталу "Перший Український Міжнародний Банк" укладено договір страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р., згідно з умовами якого Компанією було застраховані майнові інтереси Товариства, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням нерухомим майном, переліченим у додатку № 1 до договору;

– відповідно до п. 6.2.3 договору страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р. Компанія зобов'язувалась при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк, передбачений розділом 7 договору;

– 27.02.2007 р. сталась пожежа, внаслідок якої було частково знищено та пошкоджено майно Товариства, застраховане Компанією за договором страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р.;

– 28.02.2007 р. Товариство надало Компанії письмове повідомлення про настання страхового випадку, яке було зареєстровано Компанією за № 677-07;

– згідно комісійного акту про пожежу від 02.03.2007 р. ймовірною причиною пожежі є необережні дії з боку третіх осіб –порушення правил пожежної безпеки при експлуатації печі на твердому паливі в приміщенні столярного цеху ПП Михайличенко;

– пожежа, яка сталась 27.02.2007 р., у відповідності до п. 3.1.1 договору страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р. є страховим випадком;

– 03.03.2007 р. Товариство надало Компанії заяву про виплату страхового відшкодування, яка була зареєстрована Компанією за № 738-07;

– Товариство надало Компанії документи, які у відповідності до умов договору страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р. необхідні для виплати страхового відшкодування;

– будь-яких вимог про надання додаткових документів для виплати страхового відшкодування від Компанії до Товариства не надходило;

– згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2002 від 16.01.2008 р. сума збитку, заподіяного Товариству внаслідок пожежі, яка сталась 27.02.2007 р., складає 875 547,42 грн.;

– п. 7.5 договору страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р. встановлено, що розмір страхового відшкодування дорівнює розміру заподіяних настанням страхового випадку збитків, за вирахуванням встановленої договором франшизи;

– п. 2.2 договору страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р. встановлено франшизу у розмірі 5% від страхової суми, що складає 396 708,35 грн.

– розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті Товариству за договором страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р., складає 478 839,07 грн.;

– в порушення п. п. 7.3, та 7.6 договору страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р. Компанія у встановлені строки не склала страхового акту, та, відповідно, не виплатила Товариству страхового відшкодування.

Частина перша ст. 16 Закону України "Про страхування" передбачає, що договір страхування –це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства про стягнення з Компанії 478 839,07 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 922 Цивільного кодексу України уразі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Як встановлено господарськими судами першої та другої інстанцій на підставі матеріалів справи, у п. 9.1 договору страхування майна застави № 717-ип/06дз від 27.04.2006 р. зазначено, що Компанія несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Товариству пені у розмірі 0,1% від суму несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення виплати.

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій перевірені розрахунки сум пені, збитків від інфляції та 3% річних, надані Товариством, які підлягають стягненню з Компанії на підставі ст. ст. 625 та 922 Цивільного кодексу України.

Наведене свідчить, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Товариства і в частині стягнення з Компанії пені у розмірі 39 330,40 грн., інфляційних збитків у розмірі 81 881,55 грн. та 3% річних у розмірі 13 302,54 грн.

Доводи Компанії, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2002 від 16.01.2008 р. та необхідністю переоцінки вказаного доказу по справі.

Однак вказані доводи Компанії не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарські суди першої та другої інстанції у повному обсязі дослідили та надали оцінку висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2002 від 16.01.2008 р.

Твердження Компанії щодо порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, яке полягає у незалученні до участі у справі у якості третьої особи ПП Михайличенка, є безпідставними, оскільки, як зазначалось вище, згідно комісійного акту про пожежу від 02.03.2007 р. порушення правил пожежної безпеки при експлуатації печі на твердому паливі в приміщенні столярного цеху ПП Михайличенко є лише ймовірною причиною пожежі. Матеріали справи не містять доказів того, що пожежа сталась саме з вини ПП Михайличенко, а тому твердження Компанії про те, що вона у випадку виплати Товариству страхового відшкодування матиме на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" право вимоги до ПП Михайличенко є передчасними.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

15.12.2008 р. від Закритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "АХА Страхування" до Вищого господарського суду України надійшло клопотання про заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі у зв'язку зі зміною його назви.

Розглянувши вказане клопотання та додані до нього документи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно підлягає задоволенню на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 25, 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Закритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "АХА Страхування" про заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі задовольнити.

В порядку процесуального правонаступництва у справі № 8/595-07 господарського суду Дніпропетровської області здійснити заміну відповідача –Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВЕСКО" на його правонаступника –Закрите акціонерне товариство  "Страхова компанія "АХА Страхування".

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства  "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р. у справі № 8/595-07 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало