Постанова

від 04.09.2008 по справі 8/595-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/595-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2008 року                                                                                   Справа № 8/595-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Науменко І.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 03.09.2008р. № 483)

при секретарі: Лозовський К.І.

за участю представників сторін:  

позивача –  Бойченюк Кирило Володимирович, довіреність № б/н  від 19.11.07;

відповідача –  Соболь Ольга Миколаївна, довіреність № 148-08/6  від 29.01.08;

відповідача –  Хандога Василь Васильович, довіреність № 148-08/17  від 29.01.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційні скарги закритого акціонерного товариства “Страхової компанії “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2008р.                                    

у справі № 8/595-07                             

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд С”, м.Дніпропетровськ

до закритого акціонерного товариства “Страхової компанії “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії, м.Дніпропетровськ  

про  стягнення 613 353 грн. 56 коп.  

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                              

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008р. (колегія суддів у складі: Дубінін І.Ю., Ліпинський О.В., Манько Г.В.) по справі № 8/595-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд С”, м.Дніпропетровськ  (далі –ТОВ “Гранд С”) до закритого акціонерного товариства “Страхової компанії “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії, м.Дніпропетровськ (далі –ЗАТ “СК “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії) про стягнення 650 559,95 грн. позов було задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача 478 839,07грн. суми страхового відшкодування, 39 330,40 грн. пені, 81 881,55 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 13 302,54 грн. річних, 6133,54 грн. державного мита, 111,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті страхового відшкодування за договором страхування; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.525, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 979, 980, 990-992 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ЗАТ “СК “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії, посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду матеріалам, обставинам справи, на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповноту дослідження всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

          - господарським судом безпідставно не взято до уваги доводи відповідача щодо неправильності висновків будівельно-технічної експертизи щодо розміру страхового відшкодування, оскільки зазначений висновок експертизи від 16.01.2008р. № 2002 складено з порушенням п.11 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. № 1440, п.6 Національного стандарту № 2 “Оцінка нерухомого майна”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1442;

          - господарським судом безпідставно до розміру збитків на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи входять витрати, які не підлягають відшкодуванню за договором страхування, оскільки згідно з додатком № 1 до договору страхування застрахованими є конструкції нерухомого майна без оздоблення та комунікацій,, перелік яких наведений в додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору, тобто на страхування приймались лише конструкції будівель без оздоблення та комунікацій, що викликає відповідальність “страховика” за їх пошкодження, а додаток № 11 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держкомітету з будівництва, архітектури, житлової політики України від 24.05.2001р. № 127 передбачено, що віднесено до зовнішнього оздоблення фасадів будинків та до внутрішнього оздоблення будинків; крім цього, судом не взято до уваги, що ні умовами договору, ні обов'язковими для сторін іншими нормативними актами не передбачено відшкодування “страховиком” витрат, пов'язаних з розібранням завалів, тоді як вартість цих робіт згідно з висновком експертизи включено до складу збитків;  

          - господарський суд фактично прийняв рішення про стягнення страхового відшкодування у розмірі, що перевищує дійсні збитки “страхувальника”, що суперечить ст.9 Закону України “Про страхування”, згідно з яким сума страхового відшкодування не може бути більшою за розмір реальних збитків, заподіяних внаслідок пошкодження (знищення) майна;

          - господарським судом безпідставно задоволено позовні вимог щодо стягнення пені, суми боргу з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних, оскільки не було досліджено факт виконання позивачем п.7.1 договору щодо надання повного пакету документів відповідачеві, не було взято до уваги умови договору, викладені в п.7.6, тоді як страховий акт було складено лише 08.08.2007р.;

          - господарським судом не дано належної правової оцінки висновкам, що містяться у товарознавчому дослідженні незалежного оцінювача А.П.Добруна, за яким розмір збитків не перевищує безумовної франшизи; отже, матеріалами справи не підтверджено факт порушення строків відповідачем щодо виплати страхового відшкодування, чим порушено вимоги ст.ст.611, 614, 625 ЦК України, ст.218 Господарського кодексу України;

          - господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, не було залучено до участі у справі осіб, які є винними у спричиненні збитків; отже, судом прийнято рішення, яке стосується прав та обов'язків осіб, що не були залучені до участі у справі, порушено вимоги ст.4-2 ГПК України;

          - господарським судом не надано належної правової оцінки поданим відповідачем доказам, зокрема, рецензії № 32-ЕР від 22.04.2008р. на висновок експертизи № 2002, тоді як пояснення судових експертів, а також кошториси ТОВ НВП “Металургмонтаж”, ПП “Будторг” суд визнає належними доказами;

          - господарський суд безпідставно користується Роз'ясненням Вищого господарського суду України, які не є актами законодавства, не робить посилань на норми права, чим порушує ст.ст.4, 4-2, 35, 111-10 ГПК України.

          Також додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2008р. (колегія суддів: Дубінін І.Ю., Ліпинський О.В., Манько Г.В.) по справі № 8/595-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд С”, м.Дніпропетровськ  (далі –ТОВ “Гранд С”) до закритого акціонерного товариства “Страхової компанії “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії, м.Дніпропетровськ (далі –ЗАТ “СК “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії) про стягнення 650 559,95 грн. було стягнено 4013 грн. 54 коп. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи (а.с.133, т.3).

          Не погодившись з цим рішенням господарського суду від 17.07.2008р., його також оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ЗАТ “СК “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії, посилається на те, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008р. по цій справі не відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, тому додаткове рішення щодо стягнення з відповідача вартості послуг по проведенню експертизи підлягає скасуванню.  

          У відзиві на апеляційні скарги позивач по справі –ТОВ “Гранд С” проти задоволення апеляційних скарг заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення та додаткового рішення господарського суду, вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду та додаткове рішення господарського суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

27.04.2006р. між ЗАТ “Страховою компанією “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії (“страховик” за договором, відповідач, скаржник по справі) та ТОВ “Гранд С” м.Дніпропетровськ (“страхувальник” за договором, позивач по справі) було укладено договір № 717-ип/06дз (а.с.11-16, т.1), відповідно до розділу 1 якого предметом договору є страхування об'єктів, вказаних в п.1.2 договору у відповідності з Правилами № 018 “Добровільного страхування майна від вогню та інших небезпек”, згідно з договором об'єктами страхування є майнові інтереси “страхувальника”, пов'язані з володінням, розпорядженням користуванням майна, вказаним в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 розділу 1 договору сторони зазначили, що майно, яке є об'єктом страхування, також є предметом застави згідно з іпотечним договором № 6.8-41/3-10 від 27.04.2006р. та є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ “Грей-Дніпропетровськ” (боржник № 1) та ТОВ “Оникс” (боржник №2) перед ЗАТ з іноземними інвестиціями “Перший Український міжнародний банк”, який є “вигодонабувачем” згідно з цим договором щодо погашення боргу за кредитним договором № 6.7-98 від 02.03.2006р. “боржником № 1” перед “вигодонабувачем” та за кредитними договорами №№ 6.7-99, 6.8-41 від 02.03.2006р., 18.04.2006р. (відповідно) “боржника № 2” перед “вигодонабувачем”.

Пунктами 2.1, 2.2 розділу 2 договору страхування сторони передбачили, що загальна страхова сума за договором становить 7 934 167,00 грн.; страхова франшиза за договором складає 5% від загальної страхової суми, тобто 396 708 грн. 35 коп.

Розділом 3 договору від 27.04.2006р. сторони передбачили перелік страхових випадків, виключення із страхових випадків та обмеження страхування (а.с.11, т.1).

Згідно з п.3.1.1 розділу 3 договору страховими випадками визнаються втрата (загибель) або ушкодження майна, зокрема, в результаті пожежі –процесу горіння з відкритим полум'ям або без нього (тління) поза місцями, спонтанно та довільно. Докази, підтверджуючи, що пожежа 27.02.2007р. виникла не внаслідок обставин, які визначені в договорі страхування в абзаці 2 п.3.1.1 розділу 3 договору відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами відповідно до ст.33 ГПК України.

Розділом 4, п.5.1 розділу 5 договору від 27.04.2006р. сторони визначили, що страховий тариф складає 0,08% від загальної страхової суми; загальний страховий платіж за договором становить 6 347 грн. 33 коп. та “страхувальник” зобов'язаний сплатити його “страховику” в строк до 28.04.2006р.; договір страхування набуває чинності з моменту надходження страхового платежу “страховику” до 26.04.2007р. (24 год.).

Жодна із сторін не заперечує та не спростовує будь-якими доказами в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України факт здійснення позивачем в повному обсязі та строки, обумовлені договором, страхового платежу –6 347 грн. 33 коп., зазначене визнано в ході наданих пояснень представниками обох сторін в суді апеляційної інстанції.

Будь-які докази в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючи факти несвоєчасного та не в повному обсязі виконання своїх обов'язків “страхувальником” за договором страхування (ст.989 ЦК України), зокрема, щодо сплати страхових платежів тощо, відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій.

Докази розірвання договору страхування від 27.04.2006р., визнання його недійсним в встановленому законом порядку відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Додатками №№ 1, 2 до договору сторони визначили перелік майна, розрахунок страхових платежів (а.с.15-16, т.1). Як зазначено в додатку № 1 до договору страхування підлягали конструкції нерухомого майна без оздоблення та комунікацій, перелік яких наведений в додатку № 2 до договору за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Тернова, 3-б, зокрема, складські будівлі, пойменовані в додатку № 2 під літерами Л-1, Л1-1 та ангар під літерою “И” (а.с.16, т.1).

27.02.2007р. внаслідок пожежі було знищено металевий склад-ангар та пошкоджено 2 складських приміщення (літери “Л-1, Л1-1”), які належали ТОВ “Гранд С”, що підтверджується актом про пожежу від 02.03.2007р. (а.с.18, т.1), складеним інспектором СДПЧ-3 Бабецкул І.В., при цьому в акті зазначено, що орієнтовні збитки ТОВ “Гранд С” становлять 918368 грн., ймовірною причиною пожежі стало порушення правил безпеки експлуатації печі приватним підприємцем Михайличенко М.М.

28.02.2007р. позивач звернувся до відповідач з повідомленням про страховий випадок (а.с.17, т.1).

03.03.2007р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.19, т.1). Факт отримання зазначеної заяви та повідомлення від 28.02.2007р. не заперечуються відповідачем, підтверджується фактом направлення на адресу позивача листа від 30.07.2007р. № 1618-07/3 (а.с.51, т.1) про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки розмір збитків, спричинених внаслідок пожежі застрахованого майна, становить 213 192 грн. (з ПДВ) на підставі звіту про оцінку витрат на відновлення знищеного або пошкодженого пожежею майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності Добруном А.П. та ці збитки не перевищують розміру безумовної франшизи –396 708 грн. 35 коп. Як зазначив представник скаржника в суді апеляційної інстанції акт про страховий випадок було складено, відповідно до якого позивачеві було відмовлено у страховому відшкодуванні та внаслідок якого було надано відповідь позивачу листом від 30.07.2007р. (а.с.51, т.1).

Пунктом 7.1 розділу 7 договору сторони передбачили обов'язок “страхувальника” по наданню “страховику” переліку документів, при цьому умовами договору не визначені строки надання такого переліку. Докази того, що відповідач вимагав надати зазначений перелік у строки, передбачені ч.2 ст.530 ЦК України, підтверджуючи звернення до позивача з вимогою про надання будь-яких документів відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України судам обох інстанцій.

Як зазначає позивач, всі документи у відповідності до п.7.1 договору було надано, але письмові докази в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України на підтвердження цих обставин відсутні. Натомість відповідач, як зазначав представник позивача, двічі звертався до позивача з вимогою про надання додаткових документів, як по телефону, так і по факсу. Зазначене підтверджується супроводжувальними листами позивача на адресу відповідача про направлення копії іпотечного договору № 6.8-41/3-10 від 27.04.2006р., звітів про оцінку майна від 23.12.2005р., 22.12.2006р. (обидва листи містять відмітки відповідача в отриманні (штампи вхідної кореспонденції - № 390-07 від 16.03.2007р., № 879-07 від 26.03.2007р.). Вказані листи, як додаткові докази, колегія суддів вважає за можливе залучити в якості додаткових доказів у відповідності до ст.101 ГПК України, п.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 (зі змінами та доповненнями), як такі, які надаються на обґрунтування доводів сторони, на користь якої відбулось судове рішення, як такі, що залучаються апеляційним господарським судом без обмежень. Отже, враховуючи викладене, неможливо погодитись з доводами скаржника щодо неналежного виконання позивачем п.7.1 договору щодо надання повного обсягу документів, необхідного для розгляду заяви позивача.

Відповідно до п.п.7.2, 7.3 розділу 7 договору страхування “страховик” протягом 10 робочих днів, з моменту отримання письмової заяви на виплату та інших документів згідно з п.7.1 складає страховий акт, який кваліфікує подію як страховий випадок та в якому зафіксований розмір завданих збитків, сума страхового відшкодування; якщо випадок визнано страховим, страхове відшкодування сплачується протягом 5 робочих днів з дня складення страхового акту. Пунктом 7.6 договору сторони визначили, що розмір збитків визначається “страховиком” або уповноваженою ним особою шляхом проведення експертизи і складення кошторису збитків, при цьому кожна із сторін має право на проведення незалежної експертизи.

Пунктом 8.1 розділу 8 договору страхування визначено перелік випадків, при наявності яких “страховик” має право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Докази, в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючи наявність таких обставин при пожежі 27.02.2007р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій згідно зі ст.33 ГПК України. Також, ні законом, ні договором страхування, зокрема розділом 8, не передбачено, як підставу відмови у виплаті страхового відшкодування, неналежне виконання позивачем умов п.7.1 договору.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 983 ЦК України регламентовано, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

З матеріалів справи вбачається, що “вигодонабувач” за договором страхування –ЗАТ “Перший Український Міжнародний банк” м.Київ в зв'язку з відсутністю заборгованості за кредитними договорами, згідно з заявою банку від 21.04.2008р. (а.с.2, т.3), зазначив, що правові підстави для отримання суми страхового відшкодування банком відсутні та у відповідності до п.7.4 договору страхування зазначене підлягає сплаті позивачеві.

Відповідно до ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 3 частини 1 цієї статті передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Статтею 991 ЦК України передбачені випадки, у яких страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати, перелік цих підстав також може бути доповнений договором страхування, якщо це не суперечить вимогам закону (п.6 ч.1, ч.2 ст.991 ЦК України), зокрема, ст.26 Закону України “Про страхування” від 04.06.1997р. № 306/97-ВР (зі змінами та доповненнями, в редакції Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ). Згідно зі ст.26 цього Закону відмову у страховій виплаті може бути оскаржено в судовому порядку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2002 від 29.12.2007р., яку було призначено господарським судом на підставі ухвали господарського суду від 28.12.2007р. та доручено Дніпропетровському НДІ судових експертиз, встановлено, що загальні витрати, необхідні для відновлення ангару літ.И-1, складських приміщень (літ. Л-1, Л1-1), розташованих по вулиці Терновій, 3-б у м.Дніпропетровську становить 875 547 грн. 42 коп. (а.с.1-39, т.3, а.с.38-39, т.3). Обчислюючи суму відшкодування з урахуванням суми франшизи, господарський суд дійшов до правильного висновку, зробленого за результатами проведеної судової експертизи, враховуючи вимоги закону та визначив розмір страхового відшкодування в сумі 478 839 грн. 07 коп.

Щодо доводів відповідача стосовно ненадання належної правової оцінки звіту про оцінку витрат, наданого суб'єктом оціночної діяльності ПП  Добрун А.П.(а.с.64-86, т.1), надання господарським судом переваги одних доказів (зокрема, висновку судової експертизи № 2002) над іншими (звіту (а.с.64-86, т.1); поясненням суб'єкта оціночної діяльності Добруна А.П. (а.с.53-56, т.3)), то слід зазначити, що: по-перше, пояснення (а.с.53-56, т.3) не підписано оцінювачем Добруном А.П. взагалі (підпис відсутній), тому вони не можуть бути прийняті судом, як такі; по-друге, як зазначалось вище, у відповідності до ст.26 Закону України “Про страхування” відмову у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржено в судовому порядку, тоді як спір між сторонами по справі виник саме в результаті розбіжностей визначення вартості пошкодженого та знищеного застрахованого майна, тобто господарським судом обґрунтовано, виходячи із вимог закону та обставин, матеріалів справи у відповідності до ст.41 ГПК України було призначено судову будівельно-технічну експертизу з метою визначення суми страхового відшкодування; по-третє, Закон України “Про судову експертизу” та Закон України “Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні” регламентують різні види діяльності та останній не має переваги над першим; вчетверте, судові експерти мають певну кваліфікацію, підготовку, наукові звання, ступені та досвід та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку судової експертизи, відводів, як вбачається з матеріалів справи, судовим експертам згідно з частинами 6-7 ст.31 ГПК України не заявлялось.

У відповідності до частин 3, 4 ст.42 ГПК України передбачено право господарського суду призначити додаткову та повторну експертизу. Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2002 містить відповіді на всі поставлені господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 28.11.2007р. питання, тому господарським судом зроблено правильний висновок щодо відхилення клопотання скаржника про призначення додаткової судової експертизи.

Щодо клопотання скаржника про призначення повторної судової експертизи, то слід зазначити, що вона призначається у випадку визнання необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли висновок викликає сумніви у його правильності, або якщо є розходження у висновках кількох експертів, які неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів. Враховуючи кваліфікацію судових експертів згідно висновку № 2002 –“обстеження об'єктів нерухомості, будматеріалів та конструкцій, дослідження причин виникнення і розповсюдження пожеж і дотримання вимог пожежної безпеки” (а.с.4., т.2) та кваліфікацію суб'єкта оціночної діяльності Добруна А.П. (а.с.121, т.1), відсутність вищенаведених обставин та доказів на їх обґрунтування, господарським судом правомірно було відмовлено відповідачеві в призначенні повторної експертизи.

Доводи скаржника стосовно того, що предметом страхування були лише конструкції нерухомого майна не можуть бути прийняті, виходячи з наступного: по-перше, додатком № 2 до договору сторони визначили саме перелік нерухомого майна, яким визначили і пошкоджене та знищене пожежею майно; по-друге, статтею 183 ЦК України визначене поняття “подільних” та “неподільних речей”, тому неможливо погодитись з доводами скаржника про те, що об'єктами страхування не були вікна, двері тощо, оскільки відсутність зазначених тягне втрату цільового призначення нерухомого майна (складських приміщень), що є предметом договору страхування.

Щодо доводів скаржника про завищення у висновку експертизи реальної початкової ринкової вартості пошкодженого та знищеного майна, то ці доводи не можуть бути прийняті, оскільки п.2.1 договору страхування сторони визначили страхову суму 7 934 167 грн., яка була визначена за згодою сторін за договором на день його укладення та “страховик” був обізнаний щодо предмету договору.

Доводи скаржника про те, що до участі у справі в якості третьої особи не було залучено СПД Михайличенко М.М. не можуть бути прийняті, оскільки: по-перше, зазначене клопотання не надавалось та не розглядалось господарським судом (ч.3 ст.101 ГПК України); по-друге, доведеність обсягу майнової відповідальності за договором страхування, розміру збитків позивача не впливає на права та обов'язки третіх осіб, тоді як розмір збитків підтверджується висновком судової експертизи.   

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Статтею 625 ЦК України (частиною 2) передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, факт відсутності доказів, підтверджуючих здійснення оплати страхового відшкодування, прострочення у виплаті страхового відшкодування, строків виплати, передбачених розділом 7 договору, господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь  позивача на підставі п.9.1 розділу 9 договору страхування, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. № 543/96 ВР пеню в сумі 39 330 грн. 40 коп. (за період з 17.04.2007р. по 17.10.2007р.), суму боргу з урахуванням індексу інфляції –81 881 грн. 55 коп.  (за період з квітня 2007 року по лютий 2008 року) та 3% річних –13 302 грн. 54 коп. (за період з 17.04.2007р. по 19.03.2008р.).

На підставі викладеного, висновок, викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, також відсутні правові підстави щодо скасування додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2008р. по цій справі, як такого, що прийнято у відповідності до ст.ст.49, 88 ГПК України.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційні скарги закритого акціонерного товариства “Страхової компанії “ВЕСКО” в особі Дніпропетровської філії, м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2008р. по справі № 8/595-07 –залишити без змін.

          Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2008р. по справі № 8/595-07 –залишити без змін.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    І.М.Науменко

Дата виготовлення в повному обсязі 09.09.2008р.