Рішення

від 11.07.2008 по справі 35/87-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/87-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.08р.

Справа № 35/87-08

За позовом  Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова",   с. Таромське м. Дніпропетровськ

до   Відповідача -1- Акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк", 

                    м. Дніпропетровськ

                    Відповідача -2- Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас",

                    м. Дніпропетровськ

про              визнання договору недійсним

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача - Сеннов О.А., представник, дов. № 228/4 від 22.05.2008р.

від відповідача -1 - Агафонов Д.В., представник , дов.№95 від 08.10.2007р.

від відповідача - 2 - представник не з"явився 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати договір відповідального зберігання від 05.06.2003р. №121-А недійсним, посилаючись на ст. 215 Цивільного кодексу України.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що в договір включена умова про передачу заставленого майна на зберігання третій особі, що не відповідає вимогам ст. 44 Закону України "Про заставу" та майно повинно було знаходитися на зберіганні у АФ "Наукова".

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач подав клопотання про призначення розгляду справи колегіально в складі трьох судів, яке відхилено згідно ухвали в. о. голови господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2008р.

Позивачем також подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване неможливістю розгляду цієї справи до вирішення спору у справі            №9/106-08.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, вказує, що спірний договір відповідав вимогам чинного законодавства, що діяло на час його укладення та Закон України "Про заставу" лише вказує, що майно може бути передано на зберігання заставодавцю, але ця норма не є імперативною.

        Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить в  позові відмовити, провадження у справі припинити, посилаючись на надуманість позовних вимог  з метою затягування судового процесу у справі №9/73.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та  відповідача-1, оцінивши докази в сукупності,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

          Між Акціонерним комерційним банком  "Прем'єрбанк" (надалі відповідач-1), Науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" - фірма (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлас" –зберігач (надалі відповідач-2) було укладено договір відповідального зберігання від 05.06.2003р.за №121-А.

         Згідно вказаного договору Банк передає зберігачу на відповідальне зберігання майно, надане йому Фірмою в заставу по договору застави (тверда застава) від 25.03.2002р.  №1, яке надано в забезпечення зобов'язань по кредитному договору від 25.03.2002р. №16.

          Відповідно до п. 1.2. договору сторони визначили оціночну вартість майна в сумі 4 696 300грн. Встановили, що майно передається в день підписання договору, знаходиться під замком Банку, опечатується печатками зберігача та банку.

          Також сторонами в договорі визначена плата за зберігання, права і обов'язки сторін,  та їх відповідальність за порушення умов договору.

          Позивач просить визнати цей договір недійсним, вважає, що він укладений з порушенням вимог законодавства про заставу, посилаючись при цьому на ст. 215 Цивільного кодексу України.

           Підстави недійсності правочинів (договорів) встановлюються законом, та договір повинен відповідати вимогам закону, що був чинним на час його укладення.

           Цивільний кодексу України набрав чинності з 01.01.2004р. та його положення про недійсність правочинів не можуть застосовуватися  до договорів, що були укладені до моменту набрання ним чинності.

          Оскільки оспорюваний договір укладено 05.06.2003р., то його недійсність встановлюється за правилами Цивільного кодексу УРСР (1963р.) та законів,  чинних на час його укладення.

         Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) недійсний є той договір, що суперечить вимогам закону.

         Правовідносини щодо зберігання майна регулювалися загальними положеннями глави 36 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), а відносно заставленого майна –спеціальним Законом України «Про заставу».

    Відповідно до ст. 44 Закону України «Про заставу», на яку посилається позивач (в редакції, що була чинною на час укладення спірного договору) заклад –це  застава рухомого майна, при якій майно,  що  складає предмет  застави,   передається    заставодавцем    у    володіння заставодержателя.

         За угодою заставодержателя із заставодавцем  предмет  застави може  бути  залишено  у  заставодавця  під  замком  та    печаткою заставодержателя (тверда  застава).  Індивідуально  визначена  річ може бути  залишена  у  заставодавця  з  накладенням  знаків,  які засвідчують заставу.

          Із вказаного слідує, що  передача твердої застави на зберігання заставодавцю є правом, а не обов'язком заставодержателя.    

         З огляду на викладене, умови оспорюваного договору не суперечать приписам ст. 44 Закону України «Про заставу»та відсутні правові підстави для визнання цього договору недійсним.           В позові слід відмовити.

         Відповідно до ст. 49  Господарського процесуального кодексу України витрати у справі покладаються на позивача.     

        Клопотання позивача про зупинення провадження у справі судом відхиляється, оскільки відповідно до ст. 79  Господарського процесуального кодексу України суд зупиняє провадження у справі  в разі неможливості розгляду даної справи   до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2008р. у справі №9/106-08  спір виник з приводу тлумачення п.1.1 спірного договору відносно  того, хто є поклажедавцем заставленого майна. У справі №35/97-08 позивач оспорює цей договір з підстав, що сторонами в договорі невірно застосовані положення ст. 44 Закону України «Про заставу»щодо визначення хранителя заставленого майна. Тобто вказані справи не пов'язані між собою відносно предмету спору, та спір у справі №35/97-08 може бути вирішено до розгляду справи №9/106-08 .

        Керуючись  ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, ст. 44 Закону України «Про заставу»господарський суд, -  

ВИРІШИВ :

          В позові відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Л.П. Широбокова