Рішення

від 15.07.2008 по справі 7/150-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/150-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 липня 2008 р.                 Справа 7/150-07

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді                  В. Білоуса

При секретарі судового засідання А. Логінові

за участю представників:

прокурора:        В. Олексюк;

позивача :        В. Олійник - за довіреністю;

відповідача   :   О. Полутін, І. Люлькіс - за довіреностями;

3-тьої особи Калинівського ХПП: Ю. Калінчук - за довіреністю;

3-тьої особи ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва: не з'явився;

працівники КРУ у Вінницькій області: не з'явився.          

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за позовом  заступника прокурора Дарницького району м. Києва, вул. Каунаська, 3-В, м. Київ, 02160 в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України - Корпорації "Українська Універсальна Агропромислова Біржа", вул. Виставкова, 1, с. Чубинське, Бориспільський район, Київська область, 08321, код ЄДРПОУ 16286412 до дослідного господарства "Артеміда", пл. Шкільна, 7, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 03732258, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, вул. Жилянська, 23, м. Київ, 01033, Калинівське хлібоприймальне підприємство, вул. Коцюбинського, м. Калинівка, Вінницька область про (з врахуванням останніх змін до позовної заяви від 08.11.2007р., задоволеними судом) вилучення комбайнів  "Джон Дір" М9500 шасі НО 9500х666445, двигун  RG  6076Н571033, комбайна  шасі  НО 9500х666614, двигун  RG 6076Н574817, які знаходяться у дослідного господарства "Артеміда" та стягнення  з відповідача в доход державного бюджету кошти, що надійдуть в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими  державою або під державні гарантії і наданими  для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої  сільгоспвиробникам  та іншим  суб'єктам господарювання  в сумі 1468019, 345 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач у відзиві на позов, наданому в листі № 345 від 18.06.2007р. (т. 1 а. с. 52-53), від 12.11.2007р. № 498 (т. 1 а. с. 138) в письмових поясненнях № 11 від 18.01.2008р. (т. 2 а. с. 7) від 14.07.2008р. № 389, представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили. Покликалися на те, що відповідно договору № 1/47 від 15.05.96 «Про поставку сільгоспвиробнику зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір»на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плату за одержану техніку», акту від 16.05.96 та накладної б/д № 19, відповідач - ДП ДГ «Артеміда», отримав у позивача - корпорації «УкрАгроПромБіржа», два комбайни М-9500 фірми «Джон-Дір»та відповідні приставки до нього на загальну суму 381292 дол. США. В свою чергу, відповідно до п.3.2 вищевказаного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити хлібоприймальному підприємству (ХПП) для розрахунків з корпорацією «УкрАгроПромБіржа»протягом шести років 4 628 т. продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу в строки не пізніше 01 жовтня  щорічно, в тому числі 1996р. - 667 т, 1997р. - 990 т, 1998р. - 930 т, 1999р. - 879 т, 2000р. - 825 т, 2001 - 333 т. Виконуючи свої обов'язки, відповідач провів часткові розрахунки, загалом на суму 231526,80 дол. США. У відповідності до Постанови КМУ від 07.02.96 № 166 розроблено Порядок передачі сільськогосподарським товаровиробникам і іншим суб'єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми «Джон-Дір»та проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставки до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення та погашення кредитів. Згідно п.4 Постанови встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники та інші суб'єкти господарювання, які отримують зазначену техніку, розраховуються з корпорацією «УкрАгроПромБіржа»шляхом поставки продовольчого зерна за ці 115 дол. США (у валюті України за курсом НБУ на момент здачі зерна) за тону м'якої пшениці 3-го класу, іншої с/г продукції та продуктів її переробки до державного резерву або власними коштами згідно з курсом НБУ на день розрахунків з державним бюджетом. Постановою КМУ від 20.03.97 внесені зміни до Постанови КМУ № 166 і зазначено, що сільськогосподарські товаровиробники та інші суб'єкти господарювання розраховуються за комбайни шлях поставки, починаючи з 1997 року, до державних ресурсів, в рахунок державного замовлення, продовольчого зерна. П.2 цієї постанови корпорації «УкрАгроПромБіржа»надані повноваження посередника, а саме, у разі відсутності продовольчого зерна сільгоспвиробникам дозволено проводити розрахунки за отримані техніку з корпорацією «УкрАгроПромБіржа»непродовольчим зернонасінням соняшника, іншою с/г продукцією. Корпорацію зобов'язано спрямовувати до державного бюджету кошти, виручені від реалізації такої продукції, з метою погашення кредитів, наданих для придбання комбайнів. 01 грудня 2000 року порядок розрахунків, встановлений раніше взагалі скасовано у відповідності до Постанови КМУ від 16.11.2000 року № 1708, в зв'язку з цим, обов'язок корпорації «УкрАгроПромБіржа»по угоді від 26.03.96 № 18/01-122, пов'язані  із забезпеченням розрахунків з державним бюджетом шляхом поставки одержувачем техніки фірми «Джон-Дір»сільськогосподарської продукції, припинили дію (рішення Господарського суду м. Київ від 27.01.03 у справі № 2/407, рішення Господарського суду Вінницької області від 14.09.04 справі № 8/73-04). А вже в 2002 році Постановою КМУ № 257 "Про заходи щодо забезпечення надходження коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, для закупівлі сільськогосподарської техніки: іноземного виробництва, інших засобів для потреб сільського господарства «повноваження щодо стягнення простроченої заборгованості були надані НАК «Украгролізинг». Звертають увагу суду на те, що рішенням Господарського суду м. Київ від 27.01.03 у справі № 2/407 встановлено, що корпорація «УкрАгроПромБіржа» не укладала   з Укрексімбанком, якому КМУ надані повноваження фінансового агента по обслуговуванню кредитів, жодної внутрішньої кредитної угоди отримання і повернення іноземного кредиту, а також не брала себе зобов'язань за угодою № 18/01-122 від 26.03.96 щодо погашення кредиту. Крім того, згідно умов договору № 1/47 від 16.05.96, розрахунки повинні здійснюватися до 01 жовтня щорічно, і оскільки прокурор звернувся до суду з позовом в квітні 2007 року, вважаємо, що позивачем були порушені строки позовної давності по зобов'язанням 1996-2001 років, у відповідності до ст.ст. 71,76 ЦК УРСР, ст.ст. 257, 261, ЦК України. Посилання позивача на те, що відповідач періодично сплачував борг, чим переривав перебіг терміну позовної давності, на їх погляд безпідставні, так як, останній платіж відповідача був здійснений у 2003 році. Крім того, цей факт не впливає на те, що позивач був обізнаний про те, що кінцеві розрахунки по зобов'язанням були визначені в договорі як 01.10.01р.. Зазначив, що за договором від 16.05.96 № 1/47 строк позовної давності за зобов'язаннями 1996 - 2001 років сплив: за 1996 рік - 01.10.99 за 1997 рік - 01.10.2000 за 1998 рік - 01. 10.01 за 1999 рік - 01.10.02 за 2000 рік - 01.10.03 за 2001 рік - 01.10.04..          Посилання позивача на відновлення строків позовної давності являються безпідставними, як такими, що не відповідають нормам права (ст.ст. 71,76 ЦК УРСР, ст.ст. 257,261,263 ЦК України). Безпідставними, на їх погляд, являються вимоги позивача про накладання арешту на техніку, передбачені ст.67 ГПК України,  вона являється власністю відповідача, рахується на балансі і немає ніякої загрози щодо її приховування або передачі третій особі.          У відповідності до ст. 128 ЦК УРСР , ст. 331 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно договору від 15.05.96 № 1/47 «Про поставку сільгоспвиробнику зернозбиральних комбайнів фірми «Джон-Дір»на умовах розстрочки платежу, акту приймання - передачі від 16.05.96 та накладної б/д № 19 відповідач - ДПДГ «Артеміда»стало власником 2-х комбайнів фірми «Джон-Дір». Цей факт також було підтверджено наказом Мінагропрома, Мінфіну України та ДАК «Хлібу країни»від 22.08.97 № 14/185/56, яким затверджено порядок передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми «Джон -Дір».  Також заявили клопотання про застосування строку позовної давності як такого, що пропущений без поважних причин. Пояснили, що за збігом терміну зберігання у відповідача відсутні первинні документи щодо проведених розрахунків.

Прокурор, представник позивача позовні вимоги підтримали, із запереченнями проти позову не погодилися. Заявили клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності. Вказане клопотання мотивували тим, що згідно ст. 264 ЦК перебіг строку позовної переривається здійсненням зобов'язальною особою дій, що підтверджує визнання боргу або іншого обов'язку. Переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час, який минув до настання обставин, з якою закон пов'язує переривання, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви, починає перебіг спочатку на весь строк, передбачений в законі для означених вимог. Такими діями можуть бути, наприклад, часткова виплата боргу, прохання про відстрочку виконання зобов'язання тощо. Саме ці дії мали місце в даному випадку. Про це свідчить часткова виплата боргу відповідачем у 2002 році власними коштами до Державного бюджету України у сумі 76 815,52 грн. Про що свідчить протокол звірки розрахунків з Державним бюджетом від 16.07.2002р. та від 31.01.2003р.. Та часткова виплата боргу відповідачем у 2003 році власними коштами до Державного бюджету України 3 420.00 грн.,  (Протокол звірки розрахунків з Державним бюджетом за 1 квартал 2003 року).

Зауважує на тому, що позивачем по цій справі є прокурор Дарницького району м. Києва в інтересах держави.

Відповідно до вимог ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки, позивач не є стороною по договору поставки на підставі якого виникли правовідносини, що є предметом цього спору, він не знав і не міг знати про порушене право держави,  а  саме  про  невиконані  грошові  зобов'язання  відповідачем  перед державою за   договором   поставки   та,   як   наслідок,   про   незаконне   володіння   та користування відповідачем майном (зернозбиральна техніка «Джон Дір»), власником якого є  держава. В результаті перевірки, проведеної прокуратурою Дарницького району м. Києва виявлено  факти порушення економічних інтересів України та нанесення прямих збитків державі в результаті ненадходження протягом тривалого терміну значних сум до Державного бюджету. Отже, дійшовши висновків про порушене відповідачем право держави. Прокурором Дарницького району м. Києва було направлено в інтересах держави позовну заяву до господарського суду, з метою захисту законних прав та економічних інтересів України.

Представник позивача невиконання вимог ухвал суду щодо надання доказів в обґрунтування проведених розрахунків пояснив тим, що позивач не мав і не міг мати таких доказів, оскільки розрахунки за сільськогосподарську техніку відповідач проводив не з позивачем. Як на доказ проведених розрахунків зіслався на реєстр квитанцій на поставлене зерно, протокол розрахунків, акти прийому до державного резерву сільгосппродукції. Невиконання вимог суду про надання доказів внесення змін до договору (п. 6.1, 6.2 договору № 1 від 16.05.1996р., п. 1 постанови КМ України від 16.03.2000р. № 500) пояснили, що зміни в договорі № 1 від 16.05.1996р. щодо порядку строків розрахунків не вносилися в зв'язку з тим, що договорів було укладено тисячі, а у позивача невеликий штат працівників.

Із пояснень наданих в листі № 44 від 08.07.2008р., представника 3-ї особи Калінчука Ю. В. в судовому засіданні вбачається, що Калинівське дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Вінницяхлібопродукт»є правонаступником Калинівського хлібоприймального підприємства. Тому за аналогією ст. 25 ГПК України, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Калинівське хлібоприймальне підприємство підлягає заміні на правонаступника Калинівське дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Вінницяхлібопродукт». Вказана 3-я особа в листі № 44 від 08.07.2008р. пояснила суду, що відомостей про наявність договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки дослідним господарством "Артеміда" не має. Позивач по справі на підприємство не звертався в плані проведення звірки розрахунків за техніку, бухгалтерія ніяких розрахунків за техніку не проводила. Копії позовної заяви та доданих до неї доказів підприємство не отримувало.

3-я особа (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) належним чином повідомлена (07.07.2008р.) про час та місце розгляду справи. Неявка її представника в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, 3-ї особи Калинівське Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Вінницяхлібопродукт», повно, всебічно і об'єктивно дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд на підставі ст. 33, 34, 43 ГПК України п. 1 ч. 1 ст. 44, 152, 221, ст. 224, 241, 245 ЦК УРСР чинних на момент укладення договору № 1 від 16.05.1996р., винесення постанов КМ України від 20.03.1997р. № 234, від 16.03.2000р. № 500 і аналогічних їм ст. 712, 655, 648, 649, 652, 654, 715 ЦК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги з підстав вказаних в позові, не підлягають задоволенню за недоведеністю боргу. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

16.05.1996р. між корпорацією «Украгропромбіржа»(в договорі «Постачальник» - продавець) Державне підприємство «Артеміда»м. Калинівка, Вінницька область (в договорі «Товаровиробник» - покупець) Калинівське ХПП, правонаступником якого є Калинівське Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Вінницяхлібопродукт»(в договорі «Хлібоприймальне підприємство») на підставі порядку передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральних комбайнів «Джон Дір», проведення розрахунків за отриману ними техніку та поставку до державного резерву сільгосппродукції, затвердженого наказом Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 22.08.1997р. № 14/185/56, зареєстрованого в МЮ України 10.09.1997р. за № 388/2132 було укладено договір № 1 про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір»на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосп продукції, як плати за одержану техніку. Згідно умов цього договору Постачальник (продавець) зобов'язувався до 01.07.1996р. поставити і передати товаровиробнику в повнокмплектому і якісному стані таку сільськогосподарську техніку:

- комбайн М-9500, кількість - 2 шт., ціна - 163 183 грн. 40 коп., сума 326 366 грн. 80 коп.;

- жатка для зернових ф 22, кількість - 2 шт., ціна - 21 267 грн. 80 коп., сума - 42 535 грн. 60 коп.;

- жатка для кукурудзи 893, кількість - 2шт., ціна - 36 763 грн. 20 коп., сума - 73 526 грн. 40 коп.;

- приставка для збирання соняшнику, кількість - 2 шт., ціна - 16 869 грн. 60 коп., сума - 33 739 грн. 20 коп.;

- ремінний підбирач, кількість - 2 шт., ціна - 13 962 грн. 30 коп., сума - 27 924 грн. 60 коп.;

- запасні частини, сума - 28 084 грн. 80 коп. (без процентних ставок) 21 618 грн..

Всього на суму 532 175 дол. США без ПДВ. Товаровиробник (покупець) зобов'язувався прийняти від постачальника техніку за актом передачі - приймання зернозбиральних комбайнів і взяти її на баланс та поставити хлібоприймальному підприємству (ХПП) для розрахунків з корпорацією «Украгропромбіржа» за отриману техніку протягом 6-ти років 4628 т. продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу в строки не пізніше 1 жовтня щорічно, в тому рахунку в 1996р. –667 т., в т.ч. позивачеві 11 т.; в 1997р. –990 т., в т.ч. позивачеві 16 т.; в 1998р. –930 т. в т.ч. позивачеві 15 т.; в 1999р. –879 т. в т.ч. позивачеві 14 т.; в 2000р. –825 т. в т.ч. позивачеві 14 т.; в 2001р. –333 т. в т.ч. позивачеві 6 та.

Хлібоприймальне підприємство брало зобов'язання прийняти від "Товаровиробника" протягом 6-ти років вказану кількість зерна пшениці, забезпечуючи його зберігання, окремий облік та передачу до державного резерву та корпорації «Украгропромбіржа» в п. 6.1, 6.2 договору сторони домовилися, що умови договору можуть бути переглянуті з урахуванням змін діючого законодавства, а також змін процентних ставок за використання кредитів. Внесення змін, доповнень до договору, а також його пролонгація оформляються додатком до цього договору, підписаним сторонами або шляхом укладення окремих угод.

З огляду на зміст, взяті в договорі зобов'язання, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, щодо міни, поставки, купівлі-продажу в розстрочку сільськогосподарської техніки в обмін на продовольче зерно, які регулювалися ст. 224, 241, 245 ЦК УРСР, чинними на момент укладення договору і  аналогічними їм ст. 655, 695, 715, 712 ЦК України. Причиною виникнення спору прокурором, позивачем вказаноне проведенняя відповідачем грошових розрахунків на суму 1468019,345 грн. за отриману сільгосптехніку.

Актом передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" № 15 від 27.05.1996р., № 22 від 27.06.1996р., № 18 від 29.05.1996р., № 29 від 29.06.1996р., № 1 від 16.05.1996р., № 6 від 17.05.1996р. витратними накладними № 34, 27, 23, 20, 10, 9, 1, 1,9 (т. 1 а. с. 20-40) дорученням № 115 від 14.05.1996р., стверджується передача корпорацією «Украгропромбіржа» державному підприємству «Артеміда» на виконання договору № 1 від 06.06.1996р. 2-х комбайнів «Джон Дір», 2-х жаток для зернових, 2-х жаток для кукурудзи, 2-х приставок для збирання соняшника, 2-х ремінних підбирачів.

В розрахунку позовних вимог (т. 2 а. с. 52-87) і доданих до нього документах позивач вказав, що борг відповідача перед бюджетом склав 290696,9 дол. США. Частково отриманою оплатою вказав 252776,40 грн. власними коштами відповідача, 187325 грн. заліком. На доказ того, що часткова оплата отримана саме в таких сумах, надав реєстр квитанцій ПК –10, а не самі квитанції на здачу відповідачем зерна, протоколи розрахунків з державним бюджетом, акти прийому до Державного резерву сільгосппродукції по областях підписані корпорацією «Украгропромбіржа», Державним комітетом по матеріальних резервах, Державною акціонерною компанією «Хліб України», протокол взаєморозрахунків.

Згідно ст. 33, ч. 2 ст. 34, 43 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства від якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З огляду на це, на зміст Інструкції про бухгалтерські розрахунки в Україні в національній валюті, зареєстрованої в МЮ України 29.03.2004р. за № 377/8976 (з послідуючими змінами) доказами про кількість, вартість, переданого відповідачем зерна, перерахування коштів в рахунок розрахунків за отриману сільгосптехніку згідно договору № 1 від 16.05.1996р. мали б бути накладні, квитанції ПК-10, про передачу відповідачем матеріальних цінностей, банківські витяг про перерахування коштів. Реєстри, протоколи, акти є похідними документами і згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України мають оцінюватися судом на підставі первинних документів, оскільки не мають заздалегідь встановленої сили. Подані до розрахунку суми позовних вимог документи, в зв'язку з цим, не дозволяють встановити достовірно суму проведених ним розрахунків і достовірно встановити суму боргу. Суд не бере до уваги пояснення позивача, прокурора які полягають в тому, що вони не мали і не могли мати первинних документів, оскільки вони суперечать ст. 33 ГПК України. Тому суд приходить до висновку про те, що поданими в справу доказами не доведено розмір боргу відповідача.

Як підставу позовних вимог прокурор, позивач вказують договір № 1 від 16.05.1996р. про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми «Джон Дір», укладений на виконання постанов КМ України від 07.02.1996р. № 166 «Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою» зі змінами внесеними постановою КМ України від 03.05.1996р. № 503. Вказаною постановою на корпорацію «Украгропромбіржа» було покладено виконання функцій державного агента з отримання і використання кредитів для закупівлі зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір», поставки її сільгосптоваровиробникам та іншим суб'єктам господарювання на умовах розстрочки платежу. Також в позовній заяві є посилання на постанови КМ України від 20.03.1997р. № 234, від 23.12.1998р. № 2057, від 16.03.2000р. № 500 та «Порядок передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання» зернозбиральної техніки фірми «Джон Дір» та проведення розрахунків за отриману ним техніку і поставки до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення та погашення кредитів, затверджені наказом Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії «Хліб України» від 22.08.1997р. № 14/185/56. В позовній заяві вказано, що згідно розд. 3 договору поставки № 1 від 16.05.1996р. товаровиробник взяв на себе обов'язки здійснювати розрахунки за отриману техніку, обслуговування кредиту і протягом 3-х років поставити пшеницю (м'яку) 3-го класу за ціною 115 дол. США за тону (в валюті України за курсом Національного банку України на момент здачі зерна), іншу сільгосппродукцію та продукти її переробки - в еквіваленті за погодженнями з Міністерством фінансів України та Державним комітетом України по матеріальних резервах, коефіцієнтами або власними коштами. Це твердження не ґрунтується на матеріалах, оскільки договір № 31 від 16.05.1996р. не містить таких зобов'язань. Прокурор, позивач визначили суму позовних вимог 1468019,345 грн. як борг і вважають, що у відповідача були грошові зобов'язання. Суд вважає, що грошові зобов'язання у відповідача були відсутні. Таке твердження суду ґрунтується на тому, що згідно п. 3.2, 4.1, 4.2, 5.1, 5.2 договору поставки від 16.05.1996р. відповідач мав тільки зобов'язання тільки щодо поставки зерна пшениці і не мав грошових зобов'язань. Вказані вище постанови КМ України, Порядок, без наявності договору не породжували безпосередньо для позивача, відповідача прав і обов'язків, а були лише правовою підставою для укладення, в установленому законом порядку, договору, внесення до нього змін, доповнень, а у випадку звернення позивача з позовом до суду про спонукання відповідача підписати додаткові угоди про внесення змін, доповнень до договору щодо зміни форми, строків розрахунків у випадку ухилення відповідача від внесення змін, доповнень до договору № 1 від 16.05.1996р. або з позовом про розірвання договору поставки із наслідками передбаченими законом (повернення техніки, стягнення збитків) між позивачем та відповідачем згідно договору № 1 від 16.05.1996р. виникли цивільно - правові відносини, укладено на підставі і в розвиток постанови КМ України № 166 від 07.02.1996р.. Прийняття і розвиток цієї постанови інших постанов, наказів мало б для сторін бути лише правовою підставою для внесення в установленому законом порядку змін до договору поставки № 1 від 16.05.1996р. щодо зміни форми, строків розрахунків, пролонгації договору. Це випливає із змісту п. 6.1, 6.2 договору поставки № 1 від 16.05.1996р. в якому сторони домовилися, що умови договору можуть бути переглянуті з урахуванням змін діючого законодавства. Внесення змін, доповнень до договору, а також його пролонгація оформляється додатком до договору, підписаним сторонами або шляхом укладення окремих угод. Це узгоджується зі ст. 44, 152, 221 ЦК УРСР чинними на момент укладення договору № 1 від 16.05.1996р., п. 1 ч. 1 ст. 208, ст. 648, 649 ЦК України, чинними на момент розгляду справи. Згідно вказаних норм зобов'язання, що виникає безпосередньо із акту планування народного господарства, визначається цим актом. Зміст договору, укладеного на підставі планового завдання, має відповідати цьому завданню. Зобов'язання між організаціями підлягає припиненню або зміні сторонами в установленому порядку у випадках, коли акти планування народного господарства, на яких зобов'язання засноване, змінене розпорядженням, обов'язковим для обох сторін (ст. 152, 221 ЦК УРСР). Зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, встановлюються актами цивільного законодавства. Розбіжності що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, в інших випадках, встановлених законом, вирішується судом.

В п. 1 постанови КМ України «Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання розрахунків за отриману в 1996-1997роках зернозбиральну техніку фірми «Джон Дір» було передбачено Міністерству аграрної політики, Державній податковій адміністрації, Раді міністрів АР Крим, обласним держаним адміністраціям та корпорації «Украгропромбіржа» провести в місячний термін провести інвентаризацію зернозбиральної техніки, яка надійшла за іноземними кредитами, залученими під державні гарантії, а також разом з Міністерством фінансів, Державним експортно-імпортним банком здійснити взаємно звірення сум заборгованості кожного отримувача техніки перед державним бюджетом. За результатами інвентаризації корпорації «Украгропромбіржа», за дорученням Міністерства фінансів разом з Радою Міністрів АР Крим та обласними державними адміністраціями укласти з отримувачами зернозбиральної техніки угоди про умови та порядок відшкодування витрат державного бюджету та переукласти договори застави для забезпечення їхніх зобов'язань стосовно відшкодування цих витрат.

З огляду на це, позивач мав би звернутися до відповідача з пропозицією, проектом угоди про внесення змін в договір поставки № 1 від 16.05.1996р. із поставки зерна на альтернативну - поставку сільгосппродукцію або сплату грошей, щодо форми, строків розрахунків, пролонгації договору, або про заміну (новація) зобов'язань в договорі № 1 від 156.05.1996р., іншими зобов'язаннями шляхом укладення нового договору. Представник позивача пояснив, що зміни до договору поставки № 1 від 16.05.1996р. щодо зміни форми, порядку строків розрахунків не вносилися в зв'язку з тим, що було укладено понад 1000 договорів, а в позивача невеликий штат працівників. Суд ці пояснення не вважає поважними причинами не внесення змін до договору поставки № 1 від 16.05.1996р.. Окрім невнесення з будь-яких причин змін до названого договору, в зв'язку із змінами в нормативних актах, ніяким чином не впливає на зобов'язання взяті в договорі поставки № 1 від 16.05.1996р.. тому суд прийшов до висновку, що зміни в договір поставки № 1 від 16.05.1996р. , які б передбачали грошові зобов'язання відповідача, сторони в установленому законом порядку не вносили. Це свідчить про відсутність у відповідача грошових зобов'язань при розрахунках за сільськогосподарську техніку. Оскільки суд прийшов до висновку про те, що у відповідача були відсутні грошові зобов'язання, то позивач не пропустив строк позовної давності з суми боргу (грошових зобов'язань) 1468019 грн. 45 коп.. Тому підлягають  відхиленню клопотання прокурора, позивача про відновлення строку позовної давності та клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача, які полягають в тому, що відповідач набув право власності на комбайни. В п. 5.2, 5.3 договору поставки №1 від 16.05.1996р. сторони прийшли згоди про те, що зобов'язання по цьому договору вважаються виконаними повністю після закладення хлібоприймальними підприємствами зерна до державного резерву та для корпорації «Украгропромбіржа». Договір набирає чинності з моменту підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Пояснення відповідача в листі № 498 від 12.11.2007р., доданий до нього акт звірки підписаний відповідачем свідчить про те, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлену техніку, але вважає відсутньою заборгованість в зв'язку із збігом строку позовної давності. З огляду на це, на п. 5.2, 5.3 договору суд приходить до висновку про те, що договір поставки № 1 від 16.05.1996р. укладений на невизначений термін і діє на даний час в редакції якій був укладений. Правовідносини сторін за цим договором продовжують існувати і відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до них застосовуються положення Цивільного Кодексу України. В позовній заяві прокурор правовою підставою позовних вимог і правовідносин між сторонами вказав ст. 806 ЦК України. До відносин пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом. Як вказано вище суд прийшов до висновку про те, що між сторонами договору поставки № 1 від 16.05.1996р. виникли правовідносини з міни, сільськогосподарської техніки на зерно пшениці, які продовжують існувати і тепер. Згідно ст. 715 ЦК України за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку інше не встановлене ні договором ні законом.

Оскільки відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором поставки № 1 від 16.05.1996р., то він не набув права власності на сільськогосподарську техніку, отриману за цим договором і вона залишається у власності держави, оскільки придбана під державні гарантії. Кожна особа має право захищати свої цивільні права та інтереси у спосіб, встановлений законом, або договором. В договорі поставки № 1 від 16.05.1996р. не передбачено способу захисту як вилучення комбайнів в зв'язку з невиконанням зобов'язань. Тому прокурор, позивач мали право захищати свої охоронювані законом інтереси згідно ст. 16, 611, ч. 2 ст. 695 ЦК України шляхом розірвання або відмови від договору поставки в зв'язку з не проведенням відповідачем повного розрахунку шляхом передачі зерна пшениці в обмін на сільгосптехніку. Згідно названих норм якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару, відшкодування збитків у випадку неотриманого доходу за договором поставки № 1 від 16.05.1996р. або від користування без достатніх на те підстав на протязі 12 років, яке є власністю держави та на яке відповідач не набув права власності.

Вимога повернення комбайнів можлива лише у випадку розірвання в установленому порядку договору поставки № 1 від 16.05.1996р. або відмови від нього. З таких підстав (ст. 695 ЦК України) позов не заявлявся. Клопотання від прокурора, позивача про вихід за межі позовних вимог не подавалося. Тому суд не застосовує ст. 611, 695 ЦК України щодо розірвання, відмови від договору поставки і повернення комбайнів, оскільки б це було б виходом за межі позовних вимог за відсутності клопотання про це заінтересованих сторін, і суперечило б п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Тому за відсутності відмови позивача від договору поставки № 1 від 16.05.1996р., розірвання цього договору відсутні правові підстави для вилучення у відповідача комбайнів з підстав вказаних у позовній заяві. Це не позбавляє права прокурора, позивача на захист охоронюваних законом прав та інтересів держави шляхом подачі позову про вилучення комбайнів, відшкодування збитків з інших підстав, ніж було вказано в позовній заяві № 52/113-07 від 12.07.2007р.. Комбайни підлягають вилученню у відповідача і поверненню державі, але з інших підстав, ніж вказано в позовній заяві.

Для виникнення у відповідача грошових зобов'язань за договором поставки № 1 від 16.05.1996р. в цей договір, на підставі пізніше прийнятих нормативних актів які регулюють забезпечення проведення сільськогосподарськими товаровиробниками розрахунків за отриману в 1996-1997 років зернозбиральну техніку американської фірми «Джон Дір»і погашення заборгованості перед Державним бюджетом за техніку придбану під Державні гарантії можуть бути, в установленому законом порядку , внесені зміни, а у випадку ухилення відповідача від їх виконання, має бути звернення з позовом до суду про спонукання відповідача внести зміни до договору, укладеному на підставі правового акту органу державної влади, щодо форми, порядку і строків оплати за сільськогосподарську техніку згідно договору поставки № 1 від 16.05.1996р. (ст. 648, 649 ЦК України).

   Керуючись викладеним, ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, -           

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Копії даного рішення направити прокурору, позивачу, відповідачу та третім особам рекомендованим листом або вручити їх повноважним представникам під розписку.

   Вступну та резолютивні частини рішення оголошено 15.07.2008р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлений і підписаний 21.07.2008р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного оформлення і підписання його тексту суддею.

Суддя                      Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Прокуратурі Дарницького району м. Києва

3 - позивачу

4 - відповідачу

5 - Прокуратурі Вінницької області

6 - Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва

7 - Калинівському ХПП