ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Справа № 13/269
20.09.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкоммаш"
до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод комунального машинобудування "Коммаш"
про стягнення заборгованості
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача ОСОБА_1 –дов. № б/н від 30.05.2011 р.
від відповідача не з’явився
В судовому засіданні 20.09.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкоммаш" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод комунального машинобудування "Коммаш" про стягнення заборгованості в розмірі 56 721,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань за Договору № 142/12-12 від 12.12.2008 року щодо поставки оплаченого позивачем товару.
11.07.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/269.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.
Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
12.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецкоммаш" (надалі –позивач, дилер) та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод комунального машинобудування "Коммаш" (надалі –відповідач, виробник) було укладено дилерський договір № 142/12-12 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виробник поставляє, а дилер оплачує і приймає товар згідно специфікацій до Договору.
Згідно п. 4.2 Договору, платежі за поставлений товар виконуються дилером на основі виставленого рахунку, банківським переказом на розрахунковий рахунок виробника у вигляді попередньої оплати.
Як встановлено судом, позивач, на підставі виставлених рахунків-фактур № КМ-0000473 від 13.08.2009 року на суму 310 000,00 грн.; № КМ-0000631 від 11.11.2009 року на суму 46 000,00 грн.; № КМ-0000718 від 15.12.2009 року на суму 210 000,00 грн. здійснив попередню оплату товару на загальну суму 378 000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.
Проте, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 318 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № КМ-0000080 від 11.11.2009; № КМ-0000003 від 20.01.2010; № КМ-0000007 від 18.02.2010; КМ-0000008 від 18.02.2010 року.
У зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість за недопоставлений товар в розмірі 60 000,00 грн.
Згідно ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У зв’язку з викладеними сторони домовились про повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 60 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надіслав позивачу лист № 6 від 22.02.2010 року. Зазначеним листом відповідач зобов’язався повернути суму заборгованості в строк до 23.03.2010 року.
Проте, відповідач повернув позивачу грошові кошти лише частково, а саме в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.03.2010 року та 10.03.2010 року.
09.11.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити суму заборгованості в розмірі 45 000,00 грн. в семиденний строк. Проте, відповідач на зазначену вимогу не відреагував, заборгованість в розмірі 45 000,00 грн. не погасив.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 45 000,00 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, у зв’язку з неналежним виконання зобов’язань, передбачених Договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 734,66 грн. 3% річних та 5 175,73 грн. інфляційних втрат.
Згідно розрахунку суду, позовні вимоги в частині стягнення 1 734,66 грн. 3% річних, підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення 5 175,73 грн. інфляційних втрат –частково, а саме в розмірі 4 680,00 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами за період прострочення в розмірі 4 810,68 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги в цій частині позивач посилається на ст. 1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в результаті укладеного договору поставки за своє природою були змінені у зв’язку з виникненням у відповідача заборгованості перед позивачем та укладенням між сторонами угоди про повернення суми попередньої оплати. Зазначені правовідносини за своєю правовою природою подібні правовідносинам, які виникають з договору позики.
Отже, застосування позивачем аналогії закону (ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 1048 ЦК України) та нарахування до стягнення з відповідача 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд вважає обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 45 000,00 грн. суми основного боргу, 1 734,66 грн. 3% річних та 4 810 (чотири тисячі вісімсот десять),68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 5 175,73 грн. інфляційних втрат –підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 4 680,00 грн.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський завод комунального машинобудування "Коммаш" (03022, м. Київ, вул.. Васильківська, буд. 28, код ЄДРПОУ 14315428) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкоммаш" (03022, м. Київ, вул.. Васильківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 34577049) 45 000 (сорок п’ять тисяч),00 грн. суми основного боргу, 1 734 (одна тисяча сімсот тридцять чотири),66 грн. 3% річних, 4 810 (чотири тисячі вісімсот десять),68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят),00 грн. інфляційних втрат, 562 (п’ятсот шістдесят дві),25 грн. державного мита, 233 (двісті тридцять три),94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 26.09.2011
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.09.2011 |
Оприлюднено | 10.10.2011 |
Номер документу | 18474797 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернівецької області
Миронюк Сергій Олександрович
Господарське
Господарський суд міста Києва
Курдельчук І.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні