Постанова

від 18.07.2012 по справі 13/269

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 13/269

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»на рішення господарського суду міста Києва від 20 вересня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2011 року у справі № 13/269 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкоммаш»до відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

7 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкоммаш»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»про стягнення заборгованості за дилерським договором від 12 грудня 2008 року № 142/12-12 в сумі 45 000,00 грн., інфляційних в сумі 5 175, 73 грн., 3 % річних в сумі 1 734, 66 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі -

4 810, 68 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20 вересня 2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкоммаш» задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкоммаш» основний борг в сумі

45 000, 00 грн., 3 % річних в сумі 1 734, 66 грн., інфляційні в сумі 4 680,00грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 4 810, 68 грн. та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2011 року рішення місцевого суду скасовано частково. Відмовлено у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 4 810, 68 грн. В решті рішення у справі залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить прийняті судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкоммаш»про відкладення розгляду справи судом відхилено в зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Заслухавши пояснення представників відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12 грудня 2008 року між сторонами укладено дилерський договір № 142/12-12, за умовами якого виробник (відповідач) поставляє, а дилер (позивач) оплачує і приймає товар на підставі специфікацій до договору.

Згідно п. 4.2 договору платежі за поставлений товар виконуються дилером на основі виставленого рахунку, банківським переказом на розрахунковий рахунок виробника у вигляді попередньої оплати.

На виконання умов договору, на підставі виставлених рахунків - фактур позивач сплатив відповідачу суму передоплати в розмірі 378 000, 00 грн., проте відповідач товар поставив на загальну суму 318 000,00 грн. В зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість за недопоставлений товар в розмірі 60 000,00 грн.

Надалі сторони домовились про повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 60 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надіслав позивачу листа № 6 від 22 лютого 2010 року з зобов'язанням повернути суму заборгованості в строк до 23 березня 2010 року.

Проте у березні 2010 року відповідач повернув позивачу грошові кошти в розмірі 15 000,00грн.

9 листопада 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити суму заборгованості в розмірі 45 000,00 грн. в семиденний строк, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовною заявою.

Розглядаючи вимоги даного позову, господарський суд першої інстанції встановив, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, а тому, суд, керуючись нормами ст.ст. 525, 526 530, 610, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, задовольнив позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 45 000, 00 грн.

Також, судом, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задоволено й вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 734, 66 грн., а також частково задоволено вимогу про стягнення інфляційних в сумі 4 680, 00 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 8, ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України господарський суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі -4 810, 68 грн.

Застосовуючи аналогію закону суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами за своєю правовою природою були змінені, у зв'язку з виникненням у відповідача заборгованості перед позивачем та укладенням між сторонами угоди про повернення суми попередньої оплати та стали подібні до правовідносин, які виникають з договору позики.

Апеляційний господарський суд з рішенням місцевого господарського суду погодився в частині стягнення основного боргу, інфляційних, 3 % річних, а в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі -4 810, 68 грн. рішення господарського суду скасував, в цій частині в позові відмовив.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договором не визначено розміру процентів, які підлягають нарахуванню на суму попередньої оплати, а стягнення процентів на підставі ст. 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону є безпідставним, оскільки дана норма передбачає проценти за договором позики.

Висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі

45 000,00 грн., інфляційних в сумі 4 680,00 грн., 3 % річних в сумі 1 734, 66 грн. та відмови у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 4 810, 68 грн. є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскарженої до касаційної інстанції постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2011 року у справі №13/269 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш»залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2011 року у справі № 13/269 -без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко