Рішення

від 28.09.2011 по справі 51/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/331

28.09.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша столиця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»      

про стягнення 42 173,71 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Гаврильченко О.І.

від відповідача: Мирона М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 39 030,37 грн. основного боргу, 2 517,93 грн. інфляційних втрат, 625,41 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за договором № б/н поставки товарів продовольчого асортименту від 20.07.2009 р. в частині оплати поставленого позивачем товару на виконання зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. розгляд справи відкладався на 28.09.2011 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача та невиконанням ним вимог суду.

У процесі розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, стверджуючи, що ним отримано товару на суму 44 678,84 грн., при цьому було повернуто позивачу товару на суму 3 085,65 грн. та здійснено часткову оплату в розмірі                 2 500,00 грн. Також відповідач заперечив щодо твердження позивача про виникнення зобов'язання  оплати поставленого товару у листопаді 2010 року, оскільки такий на вказану дату ще не був повністю реалізований. Виходячи із зазначеного відповідач наголошував, що інфляційні втрати та відсотки річних позивачем розраховані не вірно.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша Столиця» (далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»(далі –покупець) укладено договір поставки (далі –договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця товар разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язався прийняти такі товари та своєчасно сплатити їх вартість.

За своєю правовою природою зазначений договір, що укладений між сторонами, є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

На виконання п.п. 1.7, 3.1 договору додатком № 2 до останнього сторони підписали Специфікацію, якою погодили асортимент та ціну на товар.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії за один місяць до закінчення строку, вказаного у п. 8.1 договору.

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про припинення договору протягом одного місяця до 31.12.2009 р. та 31.12.2010 р., тому такий визнається пролонгованими на наступні календарні роки –2010 р. та 2011 р. відповідно.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання                       п. 1.1 та розділу 4 якого позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за період з 23.07.2010 р. по 12.11.2010 р. на загальну суму 44 617,02 грн. на підставі видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Тож, видаткові накладні з приводу оплати яких виник спір у даній справі у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, перелік наведено у акті звірки складеному сторонами станом на 30.08.2010 р. та на 31.12.2010 р., а надходження коштів в рахунок оплати поставленого товару підтверджує наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару.

Оплату за поставлений товар відповідачем здійснено не у повному обсязі (довідки з банку про отримані оплати по договору залучені до справи), частину товару повернуто, що підтверджується накладними на повернення, які залучені до справи, у зв'язку з чим  заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 39 030,37 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу  відповідачем не надано.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень договору (п. 5.1 останнього) покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів постачальнику через кожні сум днів починаючи з дня першої реалізації товарів споживачам, тобто строк платежу має вираховуватись від дня продажу покупцем товару споживачу.

У зв'язку із нездійсненням розрахунків за поставлений товар, ненаданням даних щодо продажу товару споживачу, позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.04.2011 р. № 12042011, у якій вимагав виконати зобов'язання з оплати вартості отриманого товару (докази направлення вказаної претензії відповідачу 13.04.2011 р. наявні в матеріалах справи).

Положеннями п. 5.5 договору передбачене право покупця повернути товар постачальнику у визначених випадках.

Таким чином, враховуючи що відповідач не скористався правом на повернення товару, в тому числі при отриманні претензії щодо оплати заборгованості, строк виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар в сумі 39 030,37 грн. є таким, що настав 21.04.2011 р. (через сім днів від звернення позивача з вимогою про оплату).

Відповідачем в свою чергу не представлено доказів у спростування та недоведено факту нереалізації споживачам поставленого позивачем товару за неоплаченими накладними у сумі 39 030,37 грн., жодних дій направлених на повернення товару, який нереалізований відповідачем при отриманні претензії позивача (складеної станом на 13.04.2011 р.) суду не надано.  

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 39 530,37 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 31.12.2010 р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств та залучений до матеріалів справи у належним чином засвідченій копії. Після підписання вказаного акту відповідачем здійснено оплату позивачу в сумі 500,00 грн., доказів здійснення інших розрахунків за товар відповідачем суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду також не надано.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 39 030,37 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат позивача від суми заборгованості складає 312,24 грн., проведена у заявлений позивачем період (до 25.05.2011 р.) та з урахуванням виникнення моменту прострочення виконання зобов'язань (21.04.2011 р.), враховуючи рекомендації, викладені у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». В свою чергу, розмір 3% річних від суми заборгованості у вказаний період складає  112,28 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша столиця»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»(04074, м. Київ, вул. Лугова, б. 12, код 35847906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дергачівський м'ясокомбінат-Перша столиця»(62122, Харківська обл., Богодухівський район, с. Шуби, вул. Центральна, б. 20, код 35973545) 39 030 (тридцять дев'ять тисяч тридцять) грн. 37 коп. основного боргу, 312 (триста дванадцять) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 112 (сто дванадцять) грн. 28 коп. 3% річних від суми заборгованості, 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 55 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 29.09.2011 р.