Рішення

від 28.09.2011 по справі 51/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/340

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/340

28.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніпос»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація процесів бізнеса»      

про стягнення заборгованості 69 228,91 грн.  

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Розвадовська Н.О.

від відповідача: не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 69 228,91 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № П 31/08/2010 від 31.08.2010 р. в частині оплати поставленого позивачем товару на виконання зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

У процесі розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що заявлений до стягнення борг визнає в повному обсязі. Також відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.   

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніпос»(далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація процесів бізнеса»(далі –покупець) укладено договір поставки № П 31/08/2010 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № П 31/08/2010 від 31.08.2010 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язався передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору.

Ціна договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за цим договором (п. 2.2 договору). Як про те зазначено у п. 2.1 договору, товар, що поставляється, оплачується по узгодженим цінам, що вказані у Специфікації № 1 до договору. Так на виконання зазначеного пункту договору та п. 1.2 останнього сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору поставки № П 31/08/2010 від 31.08.2010 р., якою погоджено найменування товару, кількість та його ціна.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2010 року, але не припиняє свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У разі, якщо жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про свій намір припинити строк дії цього договору за 30 календарних днів до дати його припинення, строк дії договору автоматично продовжується на наступний рік на тих же умовах, без підписання додаткових угод до договору (п. 7.2 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про припинення договору поставки № П 31/08/2010 від 31.08.2010 р. протягом 30 днів до 31.12.2010 р., тому такий визнається пролонгованим на наступний термін на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання                       п. 1.1 якого та в порядку, передбаченому розділом 3 договору, позивачем за видатковою накладною № ЮП-0002196 від 31.08.2010 р. здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 85 800,00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянутий у судовому засіданні.

Факт отримання обумовленого договором товару на суму 85 800,00 грн. відповідачем не заперечується.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.2.1 договору відповідач зобов'язаний прийняти поставлений відповідно до умов цього договору товар у місці поставки і сплатити його вартість відповідно до розділу 8 договору, пунктом 8.2.1 якого, в свою чергу, встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту фактичної дати поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як стверджував позивач, та визнано відповідачем, в рахунок оплати поставленого позивачем товару на суму 85 800,00 грн. ТОВ «Автоматизація процесів бізнеса»здійснено перерахування 16 571,09 грн.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація процесів бізнеса»утворилась заборгованість в розмірі 69 228,91 грн., є документально підтвердженою та відповідачем не спростованою.

Визнання відповідачем заборгованості у вказаному розмірі перед позивачем за договором поставки № П 31/08/2010 від 31.08.2010 р. підтверджено у відзиві на позовну заяву ТОВ «Юніпос», який підписаний директором відповідача.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки № П 31/08/2010 від 31.08.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 69 228,91 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № П 31/08/2010 від 31.08.2010 р. не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки № П 31/08/2010 від 31.08.2010 р. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 69 228,91 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніпос»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація процесів бізнеса»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська, б. 8, код 36858919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніпос»(04053, м. Київ, вул. Артема, б. 21, код 34819913) 69 228 (шістдесят дев'ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 91 коп.  заборгованості, 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 29 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 30.09.2011 р.