Рішення

від 30.08.2011 по справі 29/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.08.11 р.                                                                                 Справа № 29/84                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Іванковій Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Дім”, м.Донецьк

про: стягнення інфляційних витрат у розмірі 56 000,00грн., 3% річних у сумі 15 764,38грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю від 01.02.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю від 04.01.2011р.)

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.05.2011р. по 15.06.2011р., з 05.07.2011р. по 07.07.2011р.,  з 07.07.2011р. по 13.07.2011р.,  та з 16.08.2011р. по 30.08.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

         Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Дім”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення інфляційних витрат у розмірі 56 000,00грн., 3% річних у сумі 15 764,38грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається, що відповідно до договору про відступлення права вимоги №03/04 від 03.04.2009р. Відповідач повинен сплатити новому кредиторові (тобто Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1) інфляційні витрати та 3% річних.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про відступлення права вимоги №03/04 від 03.04.2009р., акту приймання передачі від 03.04.2009р., листа №17/03-01 від 17.03.2011р., вимоги №31/03-01 від 31.03.2011р., правоустановчих документів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 22, ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

24.05.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позову заяву №б/н від 24.05.2011р. у якому проти позовних вимог заперечує з огляду на наступне: підставою для звернення до суду за даною справою є договір про відступлення права вимоги від 03.04.2009р. №03/04, укладеного між Позивачем та ТОВ „Донспецпром”, відповідно до якого Позивачеві передані права вимоги, що витікають із взаємовідносин ТОВ „Донспецпром” та ТОВ „Авто Дім” з приводу укладання договору купівлі-продажу автомобілів. При цьому ТОВ „Авто-Дім” було повідомлено про укладення даного договору лише у 2011 році.  Рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. по справі №8/31 було задоволено позов ТОВ „Донспецпром” до ТОВ „Авто Дім” про стягнення 700 000грн. Даний позов витікав безпосередньо із правовідносин між ТОВ „Донспецпром” та ТОВ „Авто Дім”  з приводу укладання договору купівлі-продажу автомобілів. Зазначене рішення було виконано у повному обсязі ТОВ „Авто Дім” 06.08.2010р. Таким чином, право вимоги, що було передано від ТОВ „Донспецпром” до ФОП ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги від 03.04.2009р. №03/04 були реалізовані безпосередньо ТОВ „Донспецпром” шляхом звернення до господарського суду Донецької області по справі №8/31.

30.05.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію договору про відступлення права вимоги (цесії) від 12.11.2010р.

Розпорядженням голови господарського Донецької області від 13.07.2011р. справу передано на розгляд судді Сич Ю.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 11.08.2011р справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Представник Позивача у судове засідання 30.08.2011р. з’явився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 30.08.2011р. з’явився, проти позовних вимог заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” (Цедент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги №03/04, відповідно п.1.1 якого Цедент передає (уступає), а Цесіонарій приймає право вимоги по виконанню зобов’язань, які виникли у результаті угоди купівлі-продажу автомобілю Мерседес - Бенц, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авто Дім”, код ЄДРПОУ 31915799, юридична адреса: 83059, м.Донецьу, пр.Ілліча, 95 (далі по тексту – „Боржник”)

Відповідно пункту 1.2 договору підстави які виникли та сума зазначена в п.1.1 Договору право вимоги до Боржника, а також стан взаємовідносин Цедента та Боржника на момент підписання даного Договору підтверджується:

а) рахунок №03/08-3-1 від 04.03.2008р.

б) рахунок №03/08-1-2 від 22.02.2008р.

в) рахунок №03/08-2-2 від 22.02.2008р.

г) рахунок №03/08-2-1 від 15.02.2008р.

д) рахунок №03/08-1-1 від 15.02.2008р.

е) платіжне доручення №35172 від 19.02.2008р.

ж) платіжне доручення №35173 від 19.02.2008р.

з) платіжне доручення №35324 від 26.02.2008р.

и) платіжне доручення №35325 від 26.02.2008р.

к) платіжне доручення №21460 від 14.03.2008р.

л) платіжне доручення №21763 від 04.04.2008р.

м) іншими документами, які маються відношення до предмету даного Договору

Документи, перелічені в п.1.2 Договору, передаються Цесіонарію в день підписання даного Договору відповідно двостороннього Акту приймання-передачі, підписаному уповноваженими представниками Сторін. Акт приймання-передачі документів є невід’ємною частиною даного Договору (Додаток – 1) (п.1.3 Договору).

Як вбачається з п.2.1 договору Цесіонарій зобов’язується після підписання даного Договору повідомити у письмовій формі Боржника про передачу прав кредитора.

03.04.2009 року відповідно п.1.2 Договору між Сторонами підписано акт приймання – передачі (Додаток №1).

Відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги листом від 17.03.2011р. №17/03-01.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу №31/03-01 від 31.03.2011р., у якій враховуючи ту обставину, що ТОВ „Авто Дім” 06.08.2010р. було перераховано грошові кошти в розмірі 700 000,00грн, що в свою чергу підтверджує часткове виконання Відповідачем свого обов’язку, чистину грошових коштів в розмірі 71 764,38грн. (інфляційні витрат та 3% річних) просять перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2010р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2010р., у справі №8/31 за первісним позовом ТОВ „Донспецпром” до ТОВ „Авто Дім” про стягнення 700 000,00грн., встановлено відсутність підстав для знаходження у Відповідача грошових коштів у сумі 700 000,00грн. та задоволено позовні вимоги про їх стягнення.

Позивач посилається, що відповідно до договору про відступлення права вимоги №03/04 від 03.04.2009р. Відповідач повинен сплатити новому кредиторові (тобто Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1) інфляційні витрати та 3% річних, у зв’язку з чим звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою зміни кредитора у зобов’язанні є відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується їх оплатити. При цьому, слід враховувати, що суб'єкти зобов'язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора. Це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора, наприклад, в грошових зобов'язаннях.

Як зазначено вище рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2010р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2010р., у справі №8/31 за первісним позовом ТОВ „Донспецпром” до ТОВ „Авто Дім” про стягнення 700 000,00грн., встановлено відсутність підстав для знаходження у Відповідача грошових коштів у сумі 700 000,00грн. та задоволено позовні вимоги про їх стягнення.

Також вказаним рішенням встановлено, що зобов’язання сторін за договорами №03/08-1 від 08.02.2008р. та 303/08-2 від 08.02.2008р. припинились 15.02.2008р., а вказані договори є такими, що втратили силу.

За приписом ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не підлягають доказуванню при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ті ж сторони. Таким чином, всі факти, встановлені зазначеним судовим рішенням є встановленими та обов'язковими для суду при вирішенні спору за цим позовом.

Частина 2 ст.193 Господарського кодексу України регламентує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 631 Цивільного кодексу України визначає поняття строку договору. Згідно з нею строк договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

          Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дана норма закону вказує на те, що виконання обов’язку зобов’язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.

Як вбачається з рішення у справі №8/31 від 10.03.2010р. договори №03/08-1 від 08.02.2008р. та 303/08-2 від 08.02.2008р. є такими, що втратили силу.

З аналізу наведених норм вбачається, що за договором про відступлення права вимоги №03/04 від 03.04.2009р. передано право вимоги по виконанню зобов’язань, які виникли у результаті угоди купівлі-продажу автомобілю Мерседес - Бенц, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авто Дім”, проте як встановлено судом вказані зобов’язання припинили 15.02.2008р. та такими, що втратили силу.

Як вбачається із змісту позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому застосуванні наслідків невиконання грошового зобов’язання у вигляді сплати інфляційної індексації та нарахованих 3% річних.

Виходячи із назви ст.625 Цивільного кодексу України та змісту Глави 51, в якому вона розташована, згаданий у її диспозиції борг є заходом відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, який є наслідком такого невиконання – порушення у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України. В свою чергу, саме борг є підставою та базою для нарахування стягуваних в межах розглядуваної справи суми інфляційної індексації та 3% річних

За відсутністю належних правових підстав для застосування у розглядуваному випадку ст. 625 Цивільного кодексу України та з огляду на  відсутність іншого нормативного обґрунтування заявлених вимог, суд  дійшов висновку про відсутність у Відповідача обов’язку сплачувати на користь Позивача стягувані інфляційну індексацію та 3% річних, що у повній мірі узгоджується із принципом, встановленим ч. 1 ст. 19 Конституції України, згідно якого ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Відсутність належних підстав для нарахування стягуваних грошових коштів зумовлює об’єктивну відсутність у Позивача прав здійснювати таке нарахування та вимагати його стягнення у примусовому порядку, і неможливість порушення Відповідачем зазначеного відсутнього  права, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволені позову у повному обсягу. Також, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявність у позивача певного суб’єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належність обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб’єктивного права вимагати  стягнення з Відповідача передбачених ст. 625 Цивільно кодексу України інфляційної індексації та 3% річних.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Дім”, м.Донецьк про стягнення інфляційних витрат у розмірі 56 000,00грн., 3% річних у сумі 15 764,38грн. у повному обсягу.

У судовому засідання 30.08.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >