Постанова

від 04.10.2011 по справі 23/64

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "04" жовтня 2011 р.                                                                                    

Справа № 23/64  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Дроботової Т.Б.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні за участю представників:

позивача

відповідача

матеріали касаційної скарги

ОСОБА_1 –дов. від 22.04.11,

ОСОБА_2 –дов. від 05.04.11,

Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на  постанову

Київського апеляційного господарського суду від 12.07.11

у справі

№23/64

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до

Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва

про

стягнення 11083,45 грн.

        Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва 9900,12 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.11.08 до 01.02.11 за договором від 01.02.08 та 887,78 грн. інфляційних та 295,55 грн. –3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8252072 від 01.02.08 у спірному періоді. Позивач посилався на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

        Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.11 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача 9900,12 грн. боргу, 887,78 грн. інфляційних втрат, 295,55 грн. – 3% річних. При цьому, господарський суд виходив з наявності заборгованості у відповідача за отриману теплову енергію у спірному періоді за договором від 01.02.08, а відтак дійшов висновку про підставність стягнення інфляційних і річних.

          Київський апеляційний господарський суд (судді: Тарасенко К.В., Жук Г.А., Яковлєв М.Л.) постановою від 12.07.11 перевірене рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволенні позову про стягнення 887,78 грн. інфляційних, 295,55 грн. річних. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що нарахування інфляційних і річних здійснено без урахування проведення розрахунків через Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації. В частині стягнення з відповідача 9900,12 грн. боргу рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні апеляційним господарським судом приписів статті 125 Конституції України, статей 193, 265, 275, 276 Господарського кодексу України,  статей 528, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 47, 33, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає помилковим висновок суду про необґрунтованість розрахунку річних та інфляційних. При цьому, скаржник вказує на те, що неперерахування коштів за спожиту теплову енергію КП "ГІОЦ" КМДА не звільняє відповідача від обов'язку вчасно оплачувати послуги з теплопостачання за спірним договором.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено, що 01.02.08 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (правонаступником якого є позивач) –постачальником та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва –споживачем було укладено договір №8252072 на постачання теплової енергії у гарячій воді, який є договором енергопостачання. Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник зобов’язався виробити та постачати теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язався отримати її та оплатити. Відповідач згідно з пунктом 2.3.1 договору зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.  Відповідно до пункту 9 додатку № 2 до договору відповідач зобов’язався щомісячно з 12 до 15 числа самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. За приписами пункту 10 додатку № 2 до договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачувати на рахунок позивача вартість теплової енергії, яка використовується орендарями. Установлено господарськими судами і те, що  відповідач за спожиту теплову енергію з 01.11.08 до 01.02.11 розраховувався невчасно, а відтак, як установили суди, за відповідачем рахується 9900,12 грн. заборгованості. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва 9900,12 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.11.08 до 01.02.11 за договором від 01.02.08 та 887,78 грн. інфляційних та 295,55 грн. –3% річних. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов‘язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Господарським судом першої інстанції установлено, з підтвердженням матеріалами справи, (з чим погодився і апеляційний господарський суд), що у спірному періоді (з 01.11.08 до 01.02.11) відповідач отримав від позивача теплову енергію, втім не розрахувався за неї, а відтак, борг відповідача становить 9900,12 грн. Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати отриманих послуг з теплопостачання за договором №8252072 від 01.02.08, господарський суд першої інстанції визнав підставним стягнення з відповідача 887,78 грн. інфляційних втрат та 295,55 грн. - 3% річних за спірний період. При цьому, господарським судом першої інстанції було враховано і те, що неперерахування коштів за спожиту теплову енергію КП "ГІОЦ" КМДА не звільняє відповідача від обов'язку вчасно оплачувати послуги з теплопостачання за спірним договором. Апеляційний суд встановленого господарським судом першої інстанції не спростовував, а відтак дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних і річних. Таким чином, враховуючи викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду міста Києва про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

В частині задоволення позову про стягнення з відповідача 9900,12 грн. боргу постанова у справі не оскаржена, а відтак судом касаційної інстанції не переглядається.

З огляду на зазначене, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення інфляційних і річних, з залишенням в силі в цій частині рішення Господарського суду міста Києва.

     На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117,  1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.11 у справі №23/64 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 887,78 грн. інфляційних втрат та 295,55 грн. річних і в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.11. Решту постанови залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити.

           Головуючий суддя                                                               Т.Дроботова

                         Судді                                                                      Т.Гоголь

                                                                                                            В.Швець