Рішення

від 28.09.2011 по справі 51/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/282

28.09.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Техводсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»                

про стягнення 10 962,59 грн.             

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Волкова О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 10 962,59 грн., з яких 9 923,60 грн. заборгованості за переданий товар відповідно до договору поставки № 450054 - КР від 27.09.2010 р., 386,06 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 109,31 грн. 3% річних від простроченої суми, 543,62 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за лопотанням позивача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду у справі отримані відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.07.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 28.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Техводсервіс»(далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(далі –покупець) укладено договір поставки № 450054-КР (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 1459О від 20.12.2009 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити товар у строки, визначені даним договором, згідно замовлення покупця, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти його та сплатити за нього на умовах, визначених у додатку № 4 до даного договору «Додаткові умови», що є невід'ємною частиною договору.  

Розділом 2 договору сторони встановили порядок погодження асортименту та ціну товару, на виконання п.п. 2.1, 2.6 підписали додаток № 1 до договору де зазначили найменування товару, ціну за одиницю такого тощо.

Згідно з п. 12.1 договору строк дії останнього встановлений з моменту його фактичного підписання та до грудня 2010 року. Строк дії даного договору автоматично пролонгується на один рік у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі щодо наміру змінити чи зупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору (п. 12.2 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про зміну чи припинення договору поставки № 450054-КР від 27.09.2010 р. протягом 30 днів до 31.12.2010 р., тому такий визнається пролонгованим на наступний термін на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання                       п. 1.1 та в порядку, передбаченому розділом 3 якого, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за період з 19.10.2010 р. по 23.12.2010 р. на загальну суму 12 923,60 грн. на підставі видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Тож, видаткові накладні з приводу оплати яких виник спір у даній справі у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, а часткове надходження коштів в рахунок оплати поставленого товару підтверджує наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару.

Оплату за поставлений товар відповідачем здійснено не у повному обсязі (платіжне доручення про сплату відповідачем 3 000,00 грн. залучено до справи), у зв'язку з чим  заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 9 923,60 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу  відповідачем не надано.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень договору та умов, визначених додатком № 4 до договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника від суми реалізованого покупцем товару кожні 30 календарних днів (розділ 6 додатку № 4 до договору).

У зв'язку із нездійсненням розрахунків за поставлений товар, ненаданням даних щодо продажу товару споживачу, позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.04.2011 р. № 11-95, у якій вимагав виконати зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в сумі                9 923,60 грн.

Положеннями п. 6.16 договору передбачене право покупця повернути товар постачальнику у визначених випадках, в тому числі у випадку, якщо товар не реалізований.

Таким чином, враховуючи що відповідач не скористався правом на повернення товару, в тому числі при отриманні претензії щодо оплати заборгованості, строк виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар в сумі 9 923,60 грн. є таким, що настав 07.04.2011 р. (через сім днів від звернення позивача з вимогою про оплату).

Відповідачем, в свою чергу, не представлено доказів у спростування та недоведено факту не реалізації споживачам поставленого позивачем товару за неоплаченими накладними у сумі 9 923,60 грн., жодних дій направлених на повернення товару, який нереалізований відповідачем при отриманні претензії позивача (складеної станом на 01.04.2011 р.) суду не надано.  

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 9 923,60 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат позивача від суми заборгованості складає 129,01 грн., проведена у заявлений позивачем період (до 01.06.2011 р.) та з урахуванням виникнення моменту прострочення виконання зобов'язань (08.04.2011 р.), враховуючи рекомендації, викладені у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». В свою чергу, розмір 3% річних від суми заборгованості у вказаний період складає  43,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.9 договору сторони погодили, що у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого у строк товару за кожний день прострочки платежу.

За розрахунком суду сума пені за наявною заборгованістю відповідача та у зазначений вище період складає 223,35 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Техводсервіс»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154А, код 35250305) на користь Відкритого акціонерного товариства «Техводсервіс»(04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, б. 1-А, код 24727304) 9 923 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 60 коп. основного боргу, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 01 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 43 (сорок три) грн. 23 коп. 3% річних від простроченої суми, 223 (двісті двадцять три) грн. 35 коп. пені, 103 (сто три) грн. 19 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 30.09.2011 р.