Рішення

від 27.09.2011 по справі 36/342-56/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/342-56/174

27.09.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю "Метапромсервіс"   

до

третя особа

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"

про

стягнення 13750,00  грн.

Представники сторін:                     

від позивача:  

ОСОБА_2 –представник за довіреністю;

від відповідача:

від третьої особи

ОСОБА_3 –представник за довіреністю;

не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метапромсервіс" про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1  безпідставно отриманих коштів у розмірі 13750,00 грн.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.01.2009 та 23.02.2009 з рахунку №26004011371101 у відділенні № 43 філії Центрального районного управління Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" МФО 300937, який належить позивачу, була здійснено перерахування грошових коштів відповідачу  в сумі 5750, 00 грн. та 8000, 00 грн. на оплату бухгалтерських послуг згідно із договором № 1 від 23.12.2008.          Договір № 1 від 23.12.2008 між позивачем та відповідачем не укладався, будь-які акти не підписувались, рахунки не виставлялися, бухгалтерських послуг відповідач не надавала.  Крім того, позивач зазначає, що кошти з банківського рахунку були списані без відома позивача, поза його волею. За таких обставин, позивач керуючись ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки кошти були позивачем перераховані відповідачем на виконання умов договору від 23.12.2008 № 1.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 по справі № 36/342 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 по справі № 36/342 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого Господарського суду України від 19.04.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 скасовані, справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду справі присвоєно номер 36/342-56/174, позивач наполягає на заявлених вимогах, а відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Скасовуючи судові рішення по справі № 36/342 колегією суддів Вищого господарського суду України вказано, що судами не перевірено пояснення сторін щодо не підписання ОСОБА_4 договору № 1 та акту виконаних робіт, копії яких були надані відповідачем; не перевірили існування оригіналу договору № 1; не перевірено обставини щодо дійсного виконання  відповідачем обсягу робіт наведеного в акті виконаних робіт; не з‘ясовано на якій стадії знаходиться розслідування кримінальної справи. Крім того зазначено, що посилання апеляційного суду на подані на його запити відповіді є безпідставними, оскільки із змісту наведених документів не можна дійти висновку про те, що відповідачем виконані зобов‘язання по договору № 1.  

На виконання вимог Вищого господарського суду України, ухвалою Господарського суду міста Києва було витребувано від ТОВ "Консалтингова компанія "Сайгак" оригінал договору від 23.12.2008 №1; відповідачем надано копії довідки Голосіївського районного управління Головного управління в м. Києві МВС України, в якій повідомляється, що станом на 23.05.2011 року по кримінальній справі №51-2556 ведеться розслідування.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані  позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

19.01.2009 та 23.02.2009 з рахунку № 26004011371101 у відділенні № 43 філії Центрального районного управління Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" МФО 300937, який належить позивачу, була здійснено перерахування грошових коштів відповідачу  в сумі 5750, 00 грн. та 8000, 00 грн. на оплату бухгалтерських послуг згідно із договором № 1 від 23.12.2008.

 Позивач стверджує, що платіжні доручення для перерахування коштів на рахунок відповідача були надані без відома позивача, без будь-якої правової підстави, отже дані грошові кошти слід вважати набутими безпідставно. Зазначає, що електроні ключі від системи "Клієнт-Банк" позивача було підключено без його відома.

  Однак, суд не приймає вказані доводи позивача, оскільки з матеріалів справи випливає, що позивачу було відомо про підключення системи "Клієнт-Банк", тому що з даного питання було винесено рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 у справі № 39/74 про законність підключення позивача до електронної системи "Клієнт-Банк".  Рішення суду від 07.06.2010 № 39/74 є чинним.

Згідно п.п. 22.5 –22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв'язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України (п. 22.5 ст. 22). Обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. (п. 22.6 ст. 22).

Позивачем не надано жодних доказів не дотримання банком вказаних вимог Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено відсутність його обізнаності щодо переказу коштів з його рахунку на рахунок відповідача, не доведено відсутність доручення банку у здійсненні спірного переказу, не доведено не вірність даних  зазначених позивачем у платіжному дорученні.

Крім того, позивач стверджує, що договір від 23.12.2008 № 1, який зазначений у платіжному дорученні як підстава для перерахування коштів відповідачу, між позивачем та відповідачем не укладався. Відповідач проти доводів позивача заперечує.

Відповідачем до матеріалів справи надано копію договору від 23.12.2008 №1 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метапромсервіс", як замовником та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов‘язання з надання послуг, а саме: подання звітів до ДПІ та всіх Фондів м. Києва, а також надання консультацій з питань управління діяльністю підприємства. Договір № 1 підписаний з боку позивача директором ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1, договір печатками не скріплений.

Також відповідачем надано до матеріалів справи копію акту виконаних робіт від 26.02.2009.

Відповідно до вказаного акту, відповідачем надано позивачу наступні послуги: податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 та за січень 2009 -800,00 грн.; декларація з податку на прибуток за 2008-400,00 грн., податковий розрахунок   комунального податку –400,00 грн.; звіт про нарахування внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування за грудень 2008 та січень 2009 –500,00 грн.; звіт про нарахування внесків, перерахування та витрати, пов‘язані з загальнообов‘язковим державним страхуванням у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності  за 2008 рік –250,00 грн.;  розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків за 2008 рік -250,00 грн.; фінансовий звіт суб‘єкта малого підприємництва за 2008 рік –250,00 грн., консультаційні послуги (юридичні) -10650,00 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 13750,00 грн.

Позивач факт підписання та укладення договору від 23.12.2008 та факт підписання та замовлення й прийняття послуг по акту від 26.02.2009 року заперечує, директор ОСОБА_4 у своїх поясненнях заперечує проти підписання з його боку вказаних документів.

Відповідач навпаки наполягає на тому, що договір № 1 та акт виконаних робіт був підписаний уповноваженими особами, послуги позивачем замовлялись та надавались відповідачем.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, судом були витребувані від відповідача оригінал договору від 23.12.2008, акту виконаних робіт від 26.02.2009, а також належні докази в підтвердження фактичного виконання відповідачем обсягу робіт (послуг), які зазначені в акті від 26.02.2009.

Відповідач пояснив суду, що оригінал договору № 1 та акту знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Сайгак" та заявив клопотання про витребування у вказаного товариства оригіналу документів, яке судом було витребувано. Однак, вимоги суду товариством не виконані, жодних пояснень не надано, оригінал договору № 1 до суду не надано.

В підтвердження того, що договір № 1 та акт виконаних робіт був підписаний саме директором позивача –ОСОБА_4, відповідачем до матеріалів справи надано копію висновку від 05.06.2011 № 5257/11-11, який складений експертом Київського науково –дослідного інституту судових експертиз. У своїх висновках експерт вказав, що будь –яких ознак виготовлення електрофотокопії: договору №1 про надання бухгалтерських та консультаційних послуг від 23.12.2008 та акту виконаних робіт від 26.02.2009, шляхом монтажу не спостерігається. Остаточно встановити, чи мав місце монтаж при виготовленні вказаних документів, можливо лише за оригіналами цих документів; підписи від імені ОСОБА_4 електрофотографічні зображення яких містяться в графі                      "замовник ___ ОСОБА_4" в електрофотокопії договору № 1 про надання бухгалтерських та консультаційних послуг від 23.12.2008 та в графі                                         " від замовника___ ОСОБА_4" в електрофотокопії акту виконаних робіт від 26.02.2009 –виконано самим ОСОБА_4.

Крім того, за клопотанням відповідача були здійснені запити до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі в м. Києві; Пенсійного фонду України у Солом’янському  районі в м. Києві; Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у Солом’янському  районі в м. Києві; Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Солом’янському  районі в м. Києві; Фонду соціального страхування на випадок безробіття у Солом’янському  районі в м. Києві; Державного управління статистики у Солом’янському  районі в м. Києві для підтвердження факту виконання робіт та надання послуг відповідачем по договору № 1.

Відповідно до листа від 08.01.2011 № 06/27-770 Головного управління статистики у м. Києві фінансову звітність позивача до органів статистики подано за 1 півріччя 2008 та за 2008 рік. Звіти за формою Ф4-ФСС з ТВП подавались позивачем  за період півріччя 2008 –2010 роки (лист від 01.02.2011 № 124/01-40/09); розрахункові відомості за 2008 рік подавались також до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Солом’янському  районі в м. Києві (лист від 02.02.2011 № 407-11); звіти до Управління пенсійного фонду в Солом‘янському районі міста Києва позивачем не подавались (лист від 02.02.2011 № 1099/03); звіти до Солом‘янського районного центру зайнятості за 2008 рік також подавались (лис від 02.02.2011 № 735).

Таким чином, матеріали справи підтверджують подання звітів до вищевказаних органів.

Також, слід зазначити, що відповідно до довідки Голосіївського районного управління  від 23.05.2011 у провадженні відділу дізнання Голосіївського РУ ГУ МВС м. Києва, знаходиться кримінальна справа № 51-2556, порушена прокуратурою Голосіївського району, за фактом підробки документа, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Встановлено, що невстановлені особи, маючи злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння майном підприємства, у невстановлений час, в невстановленому місці, підробили підпис директора ТОВ "Метапромсервіс" ОСОБА_4 в довіреності від 05.07.2008 на ім‘я ОСОБА_1, на даний час розслідується, особу не встановлено.

Судом відмічається, що в даній справи спір між сторонами виник не у зв‘язку з правочином, що вчинений  ОСОБА_1 по довіреності від 05.07.2008.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальними правилами  викладається у письмовій формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріплений печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

 Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу  України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.  Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 2 ст. 207  Цивільного кодексу  України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 218  Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченням свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Оцінивши подані позивачем та відповідачем докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що хоча позивач заперечує факт підписання та укладання з відповідачем договору № 1, однак фактичні дії позивача свідчать про зворотнє, оскільки надаючи банку платіжне доручення про перерахування коштів на рахунок відповідача позивач самостійно вказав договір від 23.12.2008 № 1, копія якого була надана відповідачем. Отже даючи банку доручення на здійснення переказу коштів, позивач знав про укладений договір № 1. Крім того, суд відзначає, що позивач у позовній заяві зазначає, що бухгалтерські послуги, які він оплатив надавались ТОВ "Сайгак" по договору від 06.10.2008 № 1/06/08. Однак, як вбачається зі змісту рішення суду від 07.06.2010  по справі № 39/74, позивач в межах тієї справи також оспорював правомірність перерахування банком коштів на рахунок ТОВ "Сайгак". Також, суд враховує не надання ТОВ "Сайгак" на вимогу суду, ані оригіналу договору №1 ані заперечень щодо знаходження у нього цього оригіналу.

Обов’язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який належними засобами доказування повинен був довести  порушення його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Враховуючи суперечливість між поясненнями позивача та його фактичними діями, а також  враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що матеріалами справи у їх сукупності, підтверджується існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносини у формі договору від 23.12.2008 №1 та виконання вказаного договору відповідачем на замовлення позивача, не надання оригіналу договору не спростовує існування останнього. Таким чином, кошти у розмірі 13750,00 грн., які були перераховані позивачем відповідачу не можна вважати безпідставно перераховані.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

          В И Р І Ш И В:  

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           

В.В. Джарти

Дата складення повного рішення 30.09.2011року.