Рішення

від 15.09.2011 по справі 18/94-10нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.11

          Справа № 18/94-10нр.

За позовом              Приватного підприємства «Творчо-виробничої майстерні     

                                 архітектурного проектування «БББ», м. Суми

до відповідача        Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина»,                    

                                 м.  Суми  

про зобов’язання вчинити дії та стягнення 97 973 грн. 95 коп.

                       СУДДЯ  ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача:  не з’явився               

Від відповідача: Сивенко В.М.

Від ВДВС : Лисковська К.І.           

За участю секретаря судового засідання Черненко І.О.

В судовому засіданні, розпочатому  01.09.2011р. (о 10 год. 00 хв.) оголошувались перерви  до 10 год. 00 хв. 08.09.2011р. та до 10 год. 30 хв. 08.09.2011р.

Суть спору: позивач просить суд зобов’язати відповідача прийняти виконані позивачем відповідно до договору № 91-07 від 30.08.07р. проектні роботи за актом від 15.12.08р. на суму 51 544 грн. 46 коп. та за актом № 2 від 02.12.09р. на суму 14 798 грн. 96 коп., як такі, що відповідають умовам договору; стягнути з відповідача 97 973 грн. 95 коп., в тому числі 66 343 грн. 42 коп. заборгованості за виконані проектні роботи, 19 049 грн. 74 коп. пені відповідно до п. 5.2. договору, 2 668 грн. 95 коп. 3% річних, 9 911 грн. 84 коп. інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.12.2010р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 76 255 грн. 26 коп. заборгованості за виконані роботи з урахуванням індексу інфляції за час прострочення грошового зобов’язання, 19 049 грн. 74 коп. пені, 2 668 грн. 95 коп. три відсотка річних, 979 грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову – відмовлено (в частині стягнення з відповідача заявлених позивачем “витрат на правову допомогу фахівця у галузі права ”, оскільки данні витрати не є судовими витратами у розумінні статті 44 ГПК України).

Постановою  Харківського апеляційного господарського суду  від 14.02.2011р. рішення господарського суду Сумської області від 23.12.10 у справі № 18/94-10 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу – скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з  відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката (фахівця в галузі права) в розмірі 11000,00 грн., в  іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. по даній справі рішення господарського суду Сумської області від 23.12.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 скасовано, справу № 18/94-10 направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Касаційною інстанцією у постанові від 11.05.2011р. зазначено, що суди передчасно, без врахування положень зазначених норм дійшли висновку, що сторонами фактично погоджено збільшення строку давності стягнення пені та строку її нарахування. Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції не дослідив обставин стосовно того, чи є понесені позивачем витрати на послуги адвоката спів розмірними, з урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову.

Вищий господарський суд України у постанові від 11.05.20001р. робить висновок про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи в частині визначення розміру пені, а також наявності підстав щодо задоволення позову в частині стягнення витрат на адвокатські послуги, що мають значення для правильного вирішення спору. Також при новому розгляді даної справи суду необхідно врахувати вищевказане  та перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

21.06.2011р. до суду надійшло пояснення позивача від 21.06.2011р. щодо правової позиції по справі при новому її розгляді, в якому заявник обґрунтовує вартість робочого проекту, що становить 152 250 грн., а не  137 451, 88 грн. (як зазначено в акті  від 15.12.2008р.).

Позивач  в поясненнях від 21.06.2011р. на новому розгляді даної справи змінив свої позовні вимоги, згідно яких позивач просить суд стягнути з відповідача  51544,46 грн. заборгованості (врахованої за актом від 15.12.2008р.), 14798,96 грн. заборгованості (неврахованої частина вартості робочого проекту і оформленої актом - актом № 2 від 02.12.2009р)., 9 186,69 грн. інфляційних збитків, 2 441,75 грн. - три процента річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань, 19 049,74 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2009р. по 01.08.2010р., витрат на правову допомогу адвокатом ОСОБА_4 в сумі 14 000,00 грн. та адвокатом ОСОБА_5 в сумі 6 450,00 грн.

Стосовно строку позовної давності за  нарахування штрафних санкцій, позивач пояснює, що відповідно до п. 5.2. договору, порушник договору сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості робіт, за кожен день, протягом строку порушення договору.

Крім того, стосовно понесених адвокатських витрат, позивач зазначає, що внаслідок складності справи і тривалого її розгляду загальна сума адвокатських витрат склала 11 000,00 грн. (відповідно до  акту № 1 від 12.07.2010р. на суму 6 000,00 грн., відповідно до  акту № 2 від 21.09.2010р. на суму 2 000,00 грн., відповідно до  акту № 3 від 26.10.2010р. на суму 1 800,00 грн., відповідно до  акту  № 4 від 15.11.2010р. на суму 1 200,00 грн.). 20.06.2011р. до суду надійшло обґрунтування правової позиції відповідача по даній справі від 20.06.2011р. № 1-6-691, в якому  відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги частково на суму 63 172,90 грн., з яких: 51 544,46 грн. – сума основного боргу по договору, вказана у акті від 15.12.2008р.; 9 186,69 грн. інфляційних збитків; 2 441,75 грн. – 3% річних; відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 45 801,05 грн., з яких: 14 798,96 грн. заборгованості по акту приймання-передачі робочого проекту № 2 від 02.12.2009р., 19 049,74 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 725,15 грн. інфляційних збитків, нарахованих на суму 14 798,96 грн., вказану в акті № 2 від 02.12.2009р., 227,20 грн. інфляційних збитків, нарахованих на суму 14 798,96 грн., вказану у акті № 2 від 02.12.2009р., 11 000,00 грн. витрат за послуги адвоката.

Клопотанням  б/н  від 30.06.2011р. позивач просить суд залучити до матеріалів справи документи, що підтверджують витрати позивача на правову допомогу адвоката при новому розгляді  справи за актом № 1-НР і актом № 2-НР та провести їх розподіл відповідно дол. ч. 5 ст. 49 ГПК України.

30.06.2011р. позивач подав суду  заперечення від 30.06.2011р., в якому наводить факти стосовно правомірності складення акта № 2 від 02.12.2011р. приймання-передачі робочого проекту та вимоги за ним про сплату неврахованої частини вартості робочого проекту в сумі 14 798,96 грн., пояснення стосовно витрат на послуги адвоката, зазначивши, що підписання складених адвокатом процесуальних документів особисто директором позивача Бурячковим Б.Б. є вибором та погодженням адвокатом дій на захист прав позивача відповідно до  п. 2.1.5. договору між ними, а також  умовами договору про надання юридичних послуг від 09.11.2009р. не визначений обов’язок адвоката бути присутнім у судових засіданнях. Тому, як зазначає позивач, у відповідача немає правових підстав ставити під сумнів договір між позивачем та  адвокатом.

Відповідач надав свої заперечення № 1-6-741 від 05.07.2011р. на пояснення позивача  б/н від 21.06.2011р., в якому вказує на те, що наведені у поясненнях доводи позивача щодо виконання  останнім додаткових робіт на суму 14 798,96 грн. є необґрунтованими. Також відповідачем у даному запереченні зазначено, що  у поясненнях позивача відсутні будь-які належні докази на підтвердження розумності розміру таких витрат.

У  доводах та міркуваннях від 18.07.2011р. позивач  вказує на правомірність складання акту № 2 від 02.12.2009р. приймання-передачі робочого проекту та вимоги за ним про сплату неврахованої частини вартості робочого проекту.

Представник позивача в засідання суду не з’явився.

12.09.2011р. суду  надано клопотання позивача  від 12.09.2011р. про оголошення перерви в судовому засіданні (та призначення розгляду даної справи після 30.09.2011р.) або про розгляд справи з фіксуванням судового процесу технічними засобами.

Розглянувши дане клопотання, суд  відхиляє його оскільки відсутні підстави для оголошення перерви в судовому засіданні, а неявка представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, присутніми представниками в судовому засіданні (15.09.2011р.) підписано клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець)  укладено договір № М91-07 на виконання проектних робіт, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати робочий проект реконструкції перекриття і покрівлі виробничих приміщень головного корпусу відповідача, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Петропавлівська, 121 (робочий проект), а також надати послуги: 1) щодо отримання замовником  позитивного висновку Обласної служби Української інвестиційної експертизи щодо робочого проекту на підставі договору між замовником та службою Укрінвестекспертизи, а також щодо погодження, затвердження в уповноважених органах місцевого самоврядування робочого проекту; 2) щодо отримання замовником дозволу на виконання будівельних робіт згідно з робочим проектом.

Відповідно до пункту 1.2. договору строк  виконання робочого проекту по договору складає 30 календарних днів з дня отримання виконавцем авансу у розмірі 50% загальної ціни договору та  надання замовником повного комплексу вихідних даних.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 3.1., 3.5. договору замовник був зобов’язаний прийняти виконаний робочий проект та надані послуги і оплатити їх вартість.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення господарського зобов‘язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За нормами ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 888 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов’язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов’язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Підрядник зобов’язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання  пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

В процесі судового розгляду даної справи встановлено, що під час виконання робочого проекту від відповідача на адресу позивача надійшла «Вимога про виконання умов договору», в якій відповідач, посилаючись на п. 1.2. договору стверджував, що кінцевим терміном виконання договору є 01.10.207р. та вимагав негайного завершення проектних робіт та сплати нарахованої ним пені у розмірі 15 496,20 грн.

Відповідно до умов п. 2.7 договору позивач повідомив відповідача про завершення проектних робіт листом № 307 від 31.10.2008р. «Про завершення виконання робочого проекту за договором М 91-07 від 30.08.2007р.» та спростував твердження відповідача щодо порушення строків виконання проектних робіт.

Останні вихідні дані були надані замовником листами № 1-7-765 від 22.05.2008р., № 1-7-1183 від 27.08.2008р. та № 1-11-1438 від 20.10.2008р.

Враховуючи п. 1.2. договору строк виконання робочого проекту мав відраховуватись з 20.10.2008р. і сплинув лише 19.11.2008р.

Крім того, позивачем направлено замовнику листа № 332 від 27.11.2008р. «Про обов’язок підписати акт приймання-передачі робочого проекту», до якого згідно з накладною № 121/1 від 27.11.2008р. було додано решту примірників робочого проекту, передбачених будівельними нормами, та запропоновано підписати раніше наданий акт і один з його примірників повернути виконавцю.

Згідно п. 2.8. договору, роботи вважаються прийнятими замовником, з додержанням всіх умов договору, через 7 днів після отримання ним акта (якщо він не поверне належним чином оформлений акт або не надасть мотивовану письмову претензію щодо недоліків робіт) і відповідно до п. 3.3 договору, через 5 банківських днів відповідач зобов’язаний перерахувати грошові кошти в сумі 51 544,46 грн.

Позивачем було надіслано відповідачеві Акт приймання-передачі робочого проекту від 15.12.2008р., відповідно до якого для розрахунку по договору в частині виконаного робочого проекту замовник повинен сплатити  виконавцю 51 544,46 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість проектних робіт та наданих  послуг складає 171 814,84 грн., при цьому зроблено посилання на кошторис, який підписується сторонами та є невід’ємною частиною договору. Пунктом 6  зведеного кошторису визначено «Супровід дій замовника у інспекціях та органах самоврядування» на суму 19 564,00 грн., все інше із зазначеного у зведеному кошторисі є проектними роботами по створенню робочого проекту, за який має проводитись реконструкція приміщень відповідача, а також вишукувальні, вимірні та інші роботи, без яких проектування неможливо і які є складовою частиною Робочого проекту згідно Зведеного кошторису становить 171 814,84-19 564,00= 152 250, 84 грн. Оскільки  відповідачем було сплачено аванс в сумі  85 907,42 грн. до сплати за виконаний Робочий проект належить 66 343,42 грн. З цієї суми 51 544,46 грн. врахована за вищевказаним Актом від 15.12.2008р.

Невраховану частину вартості Робочого проекту в сумі 14 798, 96 грн. (66 343,42 – 51 544,46) позивач оформив Актом № 2 від 02.12.2009р. як вбачається з матеріалів справи, цей акт був надісланий відповідачу додатком до листа № 211 від 04.12.2009р. та отриманий відповідачем 15.12.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1067923.

Позивач посилається на те, що оскільки від відповідача не надійшло ані підписаного акту, ані письмової претензії щодо недоліків, проектні роботи відповідно до п. 2.8. договору вважаються такими, що прийняті з додержанням усіх умов договору. Позивачем  на адресу відповідача  відповідно цього ж пункту договору для оплати був надісланий акт № 2 від 02.12.2009р. приймання-передачі Робочого проекту за договором № М91-07 від 30.08.20007р. та додаткової оплати за невраховану частину вартості Робочого проекту з записом: «Зауважень від замовника  в установлений строк не надійшло».

Разом з рахунком-фактурою Акт № 2 від 02.12.20009р. був направлений відповідачу листом, в змісті якого була вимога про сплату як 14 798,96 грн. за Актом № 2 від 02.12.20009р., так і про сплату 51 544,46 грн. за Актом від 15.12.2008р. Отримання цього листа відповідачем підтверджується повідомленням про  вручення поштового відправлення № 1099299.

З огляду на викладене, позивач свої зобов’язання відповідно до умов договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Додатком до листа № 307 від 31.10.2008р. відповідачу була передана вся проектна документація в одному примірнику згідно накладної № 121 від 30.10.2008р. та два акта приймання-передачі Робочого проекту, а також пропонувалось розглянути робочий проект і в разі наявності недоліків протягом 7 днів надати письмову мотивовану претензію.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її  і  в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо  замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до  п. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором  або законом.

Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна  у договорі підряду  може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є  твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситись лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов’язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до  ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610  Цивільного Кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

В ході розгляду даної справи встановлено, що сторонами за договором був підписаний Зведений кошторис, яким вартість робочого проекту, без урахування супроводу дій замовника в інспекціях, становить 152 250,84 грн. і в якому сторони, зокрема, визначили стадії проектування і перелік робіт, які виконуються та їх вартість. Також між сторонами були підписані кошторис № 1 на проектні роботи, кошторис № 2 на інженерно-геологічні вишукування, кошторис № 3 на проектні роботи, кошторис № 4 на проектні роботи.

На новому розгляді даної справи, позивачем в судовому засіданні зазначено, що акт від 15.12.2008р.  складався на виконання п. 3.3 договору, яким передбачено, що протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту передання-прийняття робочого проекту замовник перераховує грошові кошти у розмірі 30 % ціни договору, а саме на суму 51 544 грн. 46 коп. Ця умова договору зобов'язує скласти акт про передачу виконаних робіт в повному обсязі, в той час як оплату на підставі цього акту зобов'язує визначити у відсотках відносно ціни договору, що не відображає вартості робочого проекту. Як пояснює позивач, таким же чином складені умови п.п.3.4, 3.5. договору, де на підставі актів про надання кожної з двох послуг передбачена оплата у відсотках відносно ціни договору, що, не відображає вартості кожної з послуг. Таким чином, в Акті від 15.12.2008 зазначено, що виконавець здав, а замовник прийняв робочий проект (пункт 1) та для розрахунку до договору в частині виконання робочого проекту замовник повинен сплатити 51 544 грн. 46 коп. (пункт 4) (тобто ті 30 % ціни договору, що визначені п. 3.3 договору. Пункт 4 був сформульований так тому, що протягом подальшого виконання договору не передбачалося складання актів стосовно робочого проекту. Пунктом 3 констатовано, що сума сплаченого авансу складає 85 907,42 грн. - згідно п. 3.2 договору це 50 % ціни договору. 137 451,88 грн. (визначена пунктом 2 договору) є сума двох платежів, які замовник мав сплатити виконавцю на час прийняття від нього робочого проекту згідно умов договору (51 544,46 грн. + 85 907,42 грн.). Ця сума становить 80 % Ціни Договору (30% +50%) і, на думку позивача, не відображає вартості робочого проекту.

Крім того, якщо б замовник продовжував би виконувати свої обов'язки за договором (прийняв робочий проект, сплатив гроші за актом від 15.12.2008), то у виконавця виникли б зобов'язання з виконання двох послуг, визначених п. 1.1 договору - супровід погодження замовником робочого проекту у відповідних інстанціях та супровід отримання замовником дозволу на виконання будівельних робіт згідно робочого проекту. Тобто при взаємному виконанні сторонами за всіх своїх обов'язків за договором розрахунком позивача, замовник мав сплатити: аванс - 85 907,42 грн. (50 % ціни договору) - згідно п.3.2 договору; за актом від 15.12.2008 - 51 544,46 грн. (30 % ціни договору) - згідно п.3.3 договору; за актом про надану першу послугу - 17 181,48 грн. (10% ціни договору) згідно п.3.4 договору; за актом про надану другу послугу 17 181,48 грн. (10 % ціни договору) згідно п.3.5 договору, що загалом складає - 171 814,84 грн. - (100 % ціни договору) - згідно п.1.1. договору та зведеного кошторису.

В зв'язку з тим, що замовник порушив зобов'язання за договором і унеможливив надання виконавцем двох послуг у позивача  виникло питання про остаточний розрахунок по договору за виконаний робочий проект, що й було предметом позову до суду. Для визначення фактичної вартості робочого проекту був використаний Зведений кошторис, який є невід'ємною частиною договору згідно п.3.1 договору.

Так, Пунктом 6 зведеного кошторису визначений «Супровід дій Замовника у інспекціях та органах самоврядування» на суму 19564,00 грн. Це всі визначені договором послуги, їх розшифровка надана у кошторисі № 4. Все інше з зазначеного у зведеному кошторисі є проектними роботами по створенню робочого проекту, за яким має проводитися реконструкція приміщень замовника, а також вишукувальні, обстежувальні, вимірні та інші роботи, без яких проектування неможливо і які є складовою частиною робочого проекту згідно державних будівельних норм.

Таким чином, вартість робочого проекту згідно зведеного кошторису становить: 171814,84 - 19564,00 = 152250,84 грн.

Як зазначено позивачем, з урахуванням сплаченого авансу в сумі 85907,42 грн. до сплати відповідачу за виконаний робочий проект належить 66343,42 грн. (152250,84 - 85907,42), із них: 51544,46 грн. врахована за актом від 15.12.2008р. Неврахована частина вартості робочого проекту в сумі 14798,96 грн. (66343,42 - 51544,46) була оформлена ще одним актом - актом № 2 від 02.12.2009р., в п.8 якого зазначено, що невід'ємною частиною цього акту є « Пояснення щодо обов'язків сторін за договором № М 91-07 від 30.08.2007р. та розміру оплати за Робочий проект».

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 51544,46 грн. (врахованої суми за актом від 15.12.2008р.) обґрунтовані, правомірні та повністю підтверджуються матеріалами даної справи.

Проте, як встановлено в судовому засіданні строк договору від 30.08.2007р. не визначений сторонами окремою датою, а у пункті 6.7 цього договору вказано, що  договір набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту виконання сторонами обов’язків по даному договору. З чого вбачається, що  строк виконання пунктів 3.4 та 3.5 договору не настав, а тому вимоги позивача в частині стягнення 14798,96 грн. є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9 186,69 грн.  інфляційних збитків, 2 441,75 грн. - три процента річних за  прострочення виконання грошового зобов’язання з 21.08.2010р. по 18.04.2011р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимоги кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Крім того,  відповідачем  (в обґрунтуванні своєї позиції по справі) визнана заборгованість на загальну суму 63 172,90 грн., з яких: 51 544,46 грн. - сума основного боргу по договору, вказана у акті від 15.12.2008., 9186,69 грн. інфляційних збитків, 2 441,75 грн. - три процента річних.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 9 186,69 грн. — інфляційних збитків, 2 441,75 грн. - три процента річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлені до господарського суду також вимоги по стягненню з відповідача 19 049,74 грн. пені за порушення строків оплати з посиланням на п. 5.2 договору.

Як зазначено Вищим господарським судом у постанові  від 11.05.2011р. по даній справі, суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку, що сторонами фактично погоджено збільшення строку давності по стягненню пені та строку її нарахування.

Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Згідно  ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несплаченого виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За нормами  п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 6 цього Кодексу сторонами є вільними  в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому, якщо сторони договору відступають від положень актів цивільного законодавства, то вони мають зазначити про це в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами по даному договору строк позовної давності щодо стягнення пені не зазначався, тому до даних правовідносин застосовуються загальні положення стосовно строку позовної давності, зазначеної у ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене,  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 19 049, 74 грн., нарахованої за період з 01.01.2009р. по 01.08.2010р. задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивачем пропущений строк позовної даності, встановлений законом для заявлення вимог до суду по стягнення штрафних санкцій за невиконання договору, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач в зв’язку з підготовкою і розглядом даної справи у суді уклав з адвокатом ОСОБА_4 (на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2566 від 13.06.2007р.) договір про надання юридичних послуг по даній справі, у зв’язку з чим останньому згідно акту № 1 від 09.11.2009р. перераховано 6000,00 грн., згідно акту № 2 від 21.09.2010р. перераховано 2 000,00 грн., згідно акту від 26.10.2010р. перераховано 1 800 грн., згідно акту № 4 від 09.11.2009р. – 1 200,00 грн. Також за договором від 24.12.2010р. про надання юридичних послуг з адвокатом ОСОБА_4 останньому перераховано позивачем  за актом № 5 від 29.12.2010р. - 3000,00 грн.

Крім того, позивачем укладено договір НР від 08.06.2011р. про надання юридичних послуг по даній справі  адвокатом ОСОБА_5 (на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 127 від 19.01.1995р.), якому перераховано позивачем  за актом  № 1-НР від 08.06.2011р. 4 000,00 грн., за актом  № 2-НР від 30.06.2011р. – 1 250,00 грн., за актом № 3-НР від 18.07.2011р. – 1 200,00 грн. на загальну суму 6 450,00 грн.

Загалом позивач перерахував за надані юридичні послуги  адвокату ОСОБА_4 14 000,00 грн., адвокату ОСОБА_5 6 450,00 грн.

Позивач обґрунтовує свою позицію стосовно стягнення з відповідача адвокатських витрат  складністю справи та її тривалим розглядом. Так, позивач зазначає, що  під час  розгляду справи  в суді першої інстанції він звертався за послугами до адвоката чотири рази. Крім того, як зазначає позивач, згідно  з пунктом 2 перших чотирьох актів про надання про надані юридичні послуги та погодження їх вартості, при розрахунку вартості наданих юридичних послуг позивачем  враховувались положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590, згідно якої витрати, пов'язані з правовою  допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (якщо компенсація сплачується іншою стороною), «не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи». Максимальна вартість послуг за кожним актом, що була розрахована відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590, значно, як зазначає позивач, обмежена вартістю, погодженою за взаємною згодою сторін відповідно до пунктів 3 кожного з актів. І це і є вартість оплати відповідних послуг адвоката, яка склалася в регіоні (в м. Суми).

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального Кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються зокрема, при відмові – на позивача.

Статтею 44 Господарського процесуального Кодексу України унормовано, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому за правилами частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України розмір витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Частиною 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат з позивача не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову, а відтак суд з урахуванням матеріалів даної справи обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Разом з тим, слід дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті міністрів України протоколом № 6/VІ від 12.10.99р. цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати – обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. Крім того, необхідно зазначити, що адвокат ОСОБА_4 жодного разу не був присутнім  у судовому засіданні у даній справі.

Тому, враховуючи, що судові витрати не входять до суми позову, а надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог суд задовольняє  позовні вимоги в частині  стягнення адвокатських витрат частково. З урахуванням викладеного, суд визнає, що розумні судові витрати на сплату послуг адвоката  у цій справі не повинні перевищувати 3 000,00 грн.

За приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України з відповідача підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача витрати по сплаті державного мита в межах задоволеної суми позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні клопотання  позивача від 12.09.2011р.  про оголошення перерви в засіданні суду – віхилити.

2.          Позов  задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 121, код ЄДРПОУ 31162928) на користь Приватного підприємства «Творчо-виробнича майстерня архітектурного проектування «БББ» (40007, м. Суми, вул. Миргородська, 6, поверх 4, код

ЄДРПОУ 14015198) 51 544,46 грн. боргу, 9186,69 грн. інфляційних збитків,              2 441,75 грн. - три процента річних,  3 000,00 грн. адвокатських витрат, 631,73 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

   СУДДЯ                                                                             Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

  Повне рішення складене 20.09.2011р.