Постанова

від 03.10.2011 по справі 6/489-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/489-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2011 року                                    Справа №  6/489-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                          Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                                Головко В.Г., Стрелець Т.Г.

при секретарі судового засідання       Ревковій Г.О.

з участю прокурора Китичок О.В.

та представників сторін:

позивача –Халаім В.А.

відповідача –Білий О.С.

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. у справі

за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпросільгоспродукт”

до  відповідача  Дніпродзержинської міської ради

          про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

    9.12.2010р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпросільгосппродукт” (далі ТОВ “Дніпросільгосппродукт”) про визнання права власності на об'єкти нерухомості. Свої вимоги позивач мотивував тим, що у 2010р. ТОВ “Дніпросільгосппродукт” придбало за договором купівлі-продажу відкриту автостоянку, що знаходиться за адресою : м. Дніпродзержинськ, вул. Широка,    14-а. Після цього, позивачем, без узгодження з відповідним органом місцевого самоврядування, було переобладнано придбані споруди та збудовано нові. В зв'язку з тим, що приміщення збудовано без порушень будівельних норм, а відповідачем надано позивачу право користування земельною ділянкою, ТОВ “Дніпросільгосппродукт” просило визнати за ним право власності на об'єкти нерухомості без акту введення в експлуатацію.

    Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено.

     Прокурор Баглійського району м. Дніпродзержинська вступив у справу шляхом подання апеляційної скарги, в якій,  посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт зазначив, що спірне майно не було введено в експлуатацію

    Позивач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

    Відповідач підтримав доводи апеляційної скарги.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав :

    З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 6.04.2010р. позивач придбав відкриту автостоянку, яка складалась з адміністративної будівлі, сторожки, металевої вбиральні та асфальтобетонного покриття автостоянки, загальною площею 53м2 (а.с.7-8). Не отримавши передбаченої законом містобудівної документації та без погодження з органами місцевого самоврядування, позивач здійснив самовільне будівництво, внаслідок чого ним було збудовано приміщення, загальною площею 942,3м2 та змінено цільове призначення об'єкту нерухомості з відкритої автостоянки на виробничо-торгівельний центр.

    Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.09.2010р. ТОВ “Дніпросільгосппродукт” погоджено набуття права користування земельною ділянкою площею 0,484га. для розміщення відкритої автостоянки за адресою : м. Дніпродзержинськ, вул. Широка,14-а за умови укладення договору оренди землі та договору сервітуту з суміжними землекористувачами і отримання узгодження відповідних організацій щодо розміщення об'єкта в охоронній зоні інженерних комунікацій (а.с.50).  

    Як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду справи між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка,14-а, не укладено.

    Вказані обставини встановлено матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

    Спірні правовідносини на час розгляду справи в суді  першої інстанції регламентувались Законами України "Про основи містобудування", “Про планування і забудову територій“, “Про архітектурну діяльність”, Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затв. постановою КМУ від 8.10.2008 р. N923) та відповідними положеннями Цивільного Кодексу України.

    Відповідно до частини 1 ст.23 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Аналогічний зміст терміну “забудова території” визначено ст.2 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, що набув чинності у березні 2011р.

    Таким чином, терміном "будівництво" охоплюється як будівництво нових об'єктів так і реконструкція чи перепланування існуючих об'єктів містобудування.

    В силу приписів частин 1 - 5 ст. 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник або користувач земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

    В той же час, позивач здійснив самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, оскільки,  як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка по вул. Широка,14-а призначена для обслуговування відкритої автостоянки загальною площею 53м2. При цьому площа та характер самовільно збудованих позивачем об'єктів нерухомості складає 942,3м2, що значно перевищує розмір земельної ділянки, який займав придбаний ТОВ “Дніпросільгосппродукт” об'єкт нерухомості, та не відповідає розміру і цільовому призначенню ділянки, щодо якої було узгоджено з міською радою питання про можливість укладення договору оренди.

    Рішення під відведення земельної ділянки для розміщення самовільно збудованого виробничо-торгівельного центру Дніпродзержинська міська рада не приймала, відповідного договору оренди з позивачем не укладала, з заявою про введення спірного об'єкту нерухомості в експлуатацію ТОВ “Дніпросільгосппродукт” не зверталось.

    З огляду на викладене колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

    Посилання позивача на те, що Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затв. постановою КМУ від 13.04.2011р. N461) безпідставно, оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції вказаний порядок не регламентував спірних правовідносин. Крім того казаний Порядок не скасовує положень Цивільного Кодексу України, зокрема, ст.331,376 якими унормовано питання виникнення та встановлення права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості.

  Враховуючи наведене колегія суддів вважає що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

    Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська задовольнити.

    Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. скасувати.

    В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпросільгоспродукт” відмовити.

    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпросільгоспродукт” в доход держбюджету 42гр.50коп. державного мита.

    Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

    Головуючий                                                                                                    А.О. Логвиненко

    Суддя                                                                                                              В.Г. Головко

Суддя                                                                                                              Т.Г. Стрелець

Повний текст постанови виготовлено 5.10.2011р.