Постанова

від 15.09.2011 по справі 4/263

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/263

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.08.2011 р.           справа №4/263

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівПриходько І. В.,Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:не з'явився:

від відповідача:не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького комунального підприємства «Фармація»м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької   області

від20.06.2011р.

у справі№4/263 (суддя Гринько С.Ю.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дом «НТК» м. Донецьк

до

про Донецького комунального підприємства «Фармація»м. Донецькстягнення 7301,81 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дом «НТК» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького комунального підприємства «Фармація» (далі –відповідач) про стягнення  7 301,81 грн., у тому числі: 5 493,25 грн. –сума основного  боргу, 514,44 грн. –індекс інфляції, 159,89 грн. –3 %річних, 1 134,23 грн. –пеня.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. у справі №4/236 позовні вимоги Товариства задоволені частково у зв'язку  зі  сплатою  відповідачем  суми  боргу  у  розмірі  2 500  грн.,  яка  не була  врахована  позивачем  при подачі  позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,  відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.  

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не з'ясовано за який період утворився борг та за який період нараховувалась пеня, 3 % річних  та  індекс  інфляції. Крім  того  посилався  на   строк  позовної  давності  для  нарахування  пені.    

У судові засідання 02.08.2011, 23.08.2011 р. представники сторін не з'явились, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлялись  належним  чином  про  що  свідчить  штамп  канцелярії  суду  про  надсилання  ухвал  суду  за  місцем  знаходження  сторін.

Позивач  відзив на апеляційну скаргу не надав.   

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом,  строк  розгляду  апеляційної  скарги, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд встановив наступне.

05.01.2009 р. між сторонами був укладений договір № 40 (далі –Договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) товар у кількості, асортименті та по цінам, узгодженим сторонами та вказаними в накладній на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною договору, а останній оплатити його з наданням відстрочки платежу протягом 30 календарних днів (п.1.1 Договору).

Згідно п.10 Договір діє з моменту його підписання сторонами та до повного  виконання  сторонами  взаємних зобов'язань, але в будь-якому випадку до 31.12.2011р. з правом пролонгування.

У пункті 10.2 договору  сторони визначили, якщо по закінченні зазначеного терму  жодна зі сторін не заявить про розірвання договору, то вважається, що його пролонговано на невизначений термін.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

Позивачем на виконання умов Договору на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 7 625,70 грн., що підтверджується накладними  №  ТД-0000864 від 06.08.2009 р. на суму 2 452 грн., № ТД-0000916 від 12.08.2009 р. на суму 5 173,70грн.,  які  підписані  сторонами  без  зауважень.

На виконання п.5.1 Договору відповідач частково сплатив позивачу вартість товару на загальну суму 2 500 грн., що підтверджується наявними в матеріалах  справи  витягами  з  банківського  рахунку з посиланням на платіжні доручення: № 5495 від 23.12.2009р. в сумі 1 000 грн.; № 71 від 13.01.2010 р. в сумі 500 грн.; № 173 від 22.01.2010 р. в сумі 500 грн.; № 449  від 05.03.2010 р. в сумі 500  грн. (позивач в позовній заяві зазначає, що часткова оплата складає 2 132,45грн.).

Вказані обставини по суті сторонами у письмових пояснення та апелянтом  у   скарзі   не  заперечувались.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів з наданням відстрочки платежу протягом 30-ти календарних днів.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Як  визначено  положеннями  ст.193  Господарського  кодексу  України,  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору. Аналогічні положення містить ст.526  Цивільного  кодексу  України.

Факт  поставки  товару  на  суму 7 625,70 грн.  та  часткової  оплати  товару  на  суму 2 500 грн. визнаються  судової  колегією  доведеними. Належні та допустимі   докази виконання  обв'язку щодо оплати повної вартості отриманого  товару  відповідачем  до  суду  надані не  були.

Всупереч приписам вищевказаних норм, відповідач на час розгляду справи не виконав у повному обсязі обов'язок покупця в частині повної оплати вартості продукції, тому позовні вимоги в цій частині   правомірно задоволені  судом  першої  інстанції  у  розмірі 5 125,70  грн. з  урахуванням  часткової  оплати  у  розмірі 2 500  грн.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а  також 3  % річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір  процентів  не  встановлений договором або законом.

Як  вже  встановлено  судом,  відповідач  отримав  товар  за  накладними  № ТД-0000864 від 06.08.2009 р. на суму 2 452 грн., № ТД-0000916 від 12.08.2009 р. на суму 5 173,70 грн.

Таким  чином,  відповідно  до п.5.1.  договору,  оплата  отриманого  товару  за  накладною № ТД-0000864  відповідачем  повинна   була  здійснитись до 06.09.2009  р.,  а  товару  за  накладною  № ТД-0000916 -  до 12.09.2009 р.

Матеріалами  справи  підтверджується,  що  відповідач  здійснив  оплату  відповідно  до  реєстру  платіжних  документів  за № 5495 від 23.12.2009 р. в сумі 1 000 грн.; № 71 від 13.01.2010 р. в сумі 500 грн.; № 173 від 22.01.2010 р. в сумі 500 грн.; № 449  від 05.03.2010 р. в сумі 500  грн.

Таким  чином,  відповідач  допустив  прострочення  оплати  отриманого  товару  за  накладною № ТД-0000864  у  період  з  06.09.2009 р.  до  05.03.2010 р. (дата повного  погашення  боргу).

За  накладною  № ТД-0000916 відповідачем взагалі  погашено  борг  лише  у  сумі  48  грн.

З огляду на часткове задоволення позову, з  урахуванням  періоду нарахування по  накладній № ТД-0000864  з  07.09.2009 р.  до  05.03.2010 р.,  по    накладною  № ТД-0000916   з  13.09.2009 р. по  07.06.2010 р., позовні  вимоги   щодо  стягнення  інфляційних   були  правомірно  задоволені  судом  першої  інстанції частково  на  суму  495,96  грн., 3 %  річних  у  розмірі 159,89 грн.

Перевірив  нарахування  пені  щодо  періоду  допущеної  заборгованості  за  накладною № ТД-0000864,  додержання  вимог  частини  шостої  статті  232  Господарського кодексу  України,  судова  колегія  приходить  до  висновку  про  правомірне  задоволення  судом  першої  інстанції  позовних  вимог  в  цій  частині  у  розмірі   769,49 грн.,  оскільки  умовами  договору (п.8.1.)  була  встановлена  відповідальність  відповідача   щодо  прострочення  строків  оплати  отриманого  товару.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Посилання  апелянта  на  порушення  судом  першої  інстанції строку  позовної  давності  для  нарахування  пені,  колегія  суддів  апеляційної інстанції  не  приймає  до  уваги,   оскільки  відповідно  до  положень  статті  267  Цивільного  кодексу  України  позовна давність  застосовується  судом  лише  за  заявою  сторони  у  спорі,  зробленою  до  винесення  рішення.

Вказаної  заяви  відповідач  до  суду  першої  інстанції  не  надав.

З огляду на вказане, судовою колегією не приймаються до уваги заперечення апелянта,  оскільки  вони  не  обґрунтовані, юридично неспроможні і такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

         Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 4/236 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

         Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу  Донецького  комунального  підприємства  «Фармація»м.Донецьк,  на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 4/236 залишити без задоволення, рішення господарського  суду  Донецької  області  від 20.06.2011 р. у справі № 4/236 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                                      І. В. Приходько

                     Судді                                                                      О. Є. Донець

                                                                                                     Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС