Окрема ухвала

від 13.09.2011 по справі 14/2103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА УХВАЛА

  13 вересня 2011 р.                                                                      Справа №  14/2103

                                                                        вх. № 13255/2011 від 23.08.2011

Господарський суд у складі   головуючого  судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Яцен Ю.Ф., за участю: представників  за довіреностями –ОСОБА_1 (від ініціюючого кредитора), ОСОБА_2 (від ПАТ КБ "ПриватБанк"), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду скаргу

заявника          ліквідатора банкрута –ініціюючого кредитора

до відповідача          ПАТ КБ «Приватбанк»

про          зобов’язання до вчинення дій

у справі за заявою

ініціюючого кредитора державної податкової інспекції у місті Черкаси

до боржника            приватного підприємства «Шрек»

про            визнання банкрутом відсутнього боржника, –

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 22.10.2010 про порушення справи про банкрутство боржника ініціюючий кредитор зобов’язувався надати суду до дня судового засідання "довідку банків (згідно з довідкою ДПІ –ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», Перша Київська ФАКБ «Інтеграл-банк») з відомостями  загального характеру (відповідями на запитання) про наявність ознак здійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, чи здійснювались боржником операції по рахунках протягом останніх дванадцяти місяців до порушення провадження у справі про банкрутство; чи наявні кошти на рахунках боржника".

Оскільки витребувані судом відомості необхідні для розгляду справи про банкрутство боржника та оскільки такі відомості відсутні у ініціюючого кредитора, останнього судом, відповідно до статей 38 та 65 Господарського процесуального кодексу України, було уповноважено на їх отримання від установ банків. При цьому, у п.4 вказаної ухвали суду зобов’язано названі в ухвалі органи (в т.ч. і у станови банків) надати витребувані відомості ініціюючому кредитору, за зверненням його представника, або ж забезпечити їх надходження безпосередньо суду –до дня судового засідання, визначеного п.2 цієї ухвали, тобто до 02.11.2010.

Процедуру витребування інформації від третьої особи та уповноваження на її отримання ініціюючого кредитора господарським судом було дотримано.

На виконання цієї ухвали ініціюючий кредитор листом від 29.10.2010 №30095/24-110 звернувся до ЧГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»з клопотанням про надання витребуваних відомостей і додав до запиту копію ухвали суду. Додана до заяви копія ухвали суду від 22.10.2010 була засвідчена печаткою ініціюючого кредитора, призначеною для засвідчення копій документів, наявних у ініціюючого кредитора.

Однак, грубо порушуючи приписи закону та ухвали суду, листом від 01.11.2010 №30.1.0.0/2-20101029/1506 банк відмовив у наданні витребуваної інформації ініціюючому кредитору, а також не надіслав її безпосередньо до суду, чим фактично незаконно відмовив суду у наданні витребуваної інформації.

 Суд погоджується з доводами представника банку, що для здійснення певних операцій по рахунку ліквідатор банкрута повинен переоформити повноваження в установленому порядку на певну фізичну особу.

Однак, посилання представника банку на те, що ухвалою суду від 22.10.201 витребувано інформацію, яка містить банківську таємницю є безпідставною.

Так ч.1 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківською таємницею є «інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту». У ч.2 цієї статті приведено орієнтовний перелік тих відомостей, які є банківською таємницею. Аналіз зазначених норм вказує на те, що по-перше, банківською таємницею є конкретні відомості і конкретні факти про діяльність та фінансовий стан клієнта (як то конкретна сума коштів на рахунку, конкретна сума за певною операцією, учасники операції, дата операції, кількість операцій, обсяг коштів протягом конкретного періоду тощо) і, по-друге, її розголошення може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

У даному випадку судом не витребувувалась інформація про конкретні відомості і конкретні факти –від банків витребувана інформація загального характеру, яка повинна містити відповідь «так»чи «ні»на запитання про те чи був рух коштів протягом останніх дванадцяти місяців на рахунках боржника та чи наявний залишок коштів. Також у даному випадку надання запитаної інформації суду і кредитору (від розрахунків з яким боржник ухиляється), не може завдати шкоди боржнику, оскільки будь-яка шкода може виникнути лише за наявності конкретних: дії особи, розміру шкоди, причинного зв’язку та протиправності дії –витребовувана ж інформація не містить дані про конкретні дії та розмір, тому виключає можливість її заподіяння.

Крім того, будучи зареєстрований державою, суб’єкт підприємницької діяльності бере на себе певні зобов’язання, зокрема, подавати звітність та сплачувати борги у встановлені строки, незалежно від здійснення діяльності. Порушення цих обов’язків суб’єктом підприємницької діяльності є підставою для застосування примусових заходів з припинення його діяльності (ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», тощо). Так, наявність заборгованості і відсутність діяльності є підставою порушення провадження у справі про банкрутство. Жоден кредитор не може мати повної і достовірної інформації про свого боржника, тому факт, чи здійснює суб’єкт підприємницької діяльності таку діяльність, може бути установлений лише судом і лише шляхом витребування цієї інформації від органів та установ (в т.ч. і установ банків) які її мають і, в силу установленого у державі правопорядку, зобов’язані надавати її суду. Судом вимагаються саме ті відомості, перевірка наявності чи відсутності яких є необхідною умовою для вирішення питання про відсутність боржника за ознаками, вказаними у ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Саме суд вирішує чи є потреба розкривати банківську таємницю і в яких обсягах. У даному випадку судом прийняте рішення обмежитись витребуванням узагальненої інформації, яка не є банківською таємницею. Однак, виходячи із змісту цієї інформації та матеріалів справи суд надалі може прийти до висновку про необхідність розкриття банківської таємниці у порядку ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

При цьому суд підкреслює, що згідно з вищеназваною ухвалою суду від 22.10.2010 було порушено провадження про банкрутство боржника як відсутнього, тобто такого, щодо якого на момент порушення провадження у справі вже встановлено ознаки ухилення від виконання покладених на нього законом обов’язків, що законом установлено двотижневий строк прийняття рішення про визнання боржника банкрутом. Ненадання витребуваної інформації суду може розцінюватись як сприяння в ухиленні від виконання вимог закону боржником та затягування вирішення питання визнання його банкрутом.

Навіть у разі будь-яких сумнівів щодо дійсної наявності такої ухвали суду від 22.10.2010 банк не позбавлений був можливості направлення витребуваної інформації безпосередньо до суду, як про це зазначено в ухвалі, чи й запиту для підтвердження її існування.

Вказаними діями допущено порушення статті 124 Конституції України, статей 45, 65 Господарського процесуального кодексу України (п.12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2011 №01-8/482).

 Постановою суду від 02.11.2010 боржника визнано банкрутом, ухвалою суду від 05.04.2011 ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора. Останній, на виконання повноважень, наданих йому абз.6 ч.4 ст. 31, 2,3,5,6,13 ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) звернувся листом від 29.04.2011 №16410/24-110 до ЧГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" із запитом про надання інформації, зокрема, щодо залишку коштів на рахунку боржника, додавши при цьому посвідчені судом копії рішень суду щодо відкриття ліквідаційної процедури та своїх повноважень. При цьому останній підкреслив, що крім наявних у нього повноважень, відповідно до ст.23 Закону "з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

Однак, в порушення установлених ст.33 Закону України “Про інформацію” строків (десятиденний  –для зазначення причини незадоволення його письмового запиту, місячний –для надання відповіді на запит) витребувана інформація ліквідатору надана не була. Як доказ надання відповіді представником ПАТ КБ "Приватбанк" суду надано копію листа від 18.08.2011 №30.1.0.0/2-110816/1470 з роз’ясненнями неможливості його виконання, який суд не приймає як доказ надання відповіді, оскільки докази направлення листа у судовому засіданні не надані і представником вказано про їх відсутність.

Фактично відповідь з відомостями про обставини, які необхідно було установити ліквідатору банкрута, були надані листом від 07.09.2011 №30.1.0.0/2-20110906/1135 після призначення до розгляду скарги ліквідатора банкрута ухвалою суду від 25.08.2011.

Вказане несвоєчасне надання інформації є грубим порушенням чинного законодавства, оскільки відповідно до ст.ст. 23 і 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор боржника діє від імені боржника і виконує функції власника боржника, органів управління боржника, клієнта банку.

 Прямими наслідками цих незаконних дій є ускладнення проведення ліквідаційної процедури, несвоєчасне встановлення ліквідатором обставин, які мають значення для розгляду справи, що потягло за собою подання скарги та понесення додаткових затрат держави на її розгляд.

Викладене вказує на ігнорування вимог Закону виконавцями і вказані обставини є підставою для винесення окремої ухвали і надіслання її ПАТ КБ «Приватбанк” для усунення виявлених порушень та вжиття відповідних заходів реагування.

При цьому суд звертає увагу, що за аналогічних обставин на адресу ЗАТ КБ „Приватбанк” направлялась окрема ухвала від 08.10.2008 у справі №14/5825 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коржовий Кут».

Керуючись ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Надіслати окрему ухвалу ПАТ КБ „Приватбанк” для вжиття заходів щодо недопущення таких порушень надалі і притягнення винних до відповідальності.

Про результати інформувати у місячний строк.

  Суддя                                         Ю.А. Хабазня

3