Постанова

від 11.10.2011 по справі 5021/1281/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "11" жовтня 2011 р.                                                            Справа № 5021/1281/2011  

  Колегія суддів у складі: головуючий суддя  Істоміна О.А. , суддя  Барбашова С.В.  , суддя   Білецька А.М.  

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піски", с. Піски, Буринський район, Сумська область (вх. № 3791 С/3)  на рішення господарського суду Сумської області від 20.06.11р. у справі № 5021/1281/2011

за позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піски", с. Піски, Буринський район, Сумська область

про  стягнення 74340,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

  Рішенням господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. по справі № 5021/1281/2011 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 74340 грн. 00 коп. заборгованості, 743 грн. 40 коп. державного мита,  236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення  господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. по справі № 5021/1281/2011 скасувати.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки викладені в ній вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники сторін в судове засідання 11.10.2011р. не з’явились.

Отримання позивачем та відповідачем копій ухвал про призначення апеляційної скарги до розгляду на 11.10.2011р. підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення  уповноваженим особам сторін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, правову позицію сторін викладено в апеляційній скарзі та відзиві на неї і  нові докази суду апеляційної інстанції не надані, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 15 червня 2010 року між сторонами був укладений договір про надання послуг по збиранню врожаю 2010 року за № 1 (далі - Договір).

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків,  визначених ним та за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов укладеного між сторонами у справі Договору позивач зобов'язувався провести збирання врожаю сільськогосподарських культур на площах відповідача, а останній оплатити повну вартість виконаних робіт на умовах визначених Договором.

Відповідно до пункту 3.3. Договору відповідач повинен провести оплату за виконані роботи з розрахунку 270 грн./га.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від  виконання  зобов’язання не допускається.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний розрахуватись з позивачем до 31 грудня 2010 року.

Кількість площі, на якій збирався врожай і вид агротехнічної культури підтверджується Актом  виконаних робіт, згідно якого і визначається сума оплати виконаних робіт (пункт 3.5. Договору).

З'ясовуючи дійсні обставини даної справи, господарським судом Сумської області обґрунтовано встановлено, що факт виконання позивачем робіт по збиранню врожаю на площі 290 гектарів на суму 74340,00 грн. підтверджується наявними в ній матеріалами, зокрема належним чином завіреними копіями двосторонніх актів здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 20.09.2010р. та № 2 від 20.09.2010р. (аркуші справи 9-10). Даними актами зафіксовані фактичні об'єми виконаних позивачем робіт по збиранню врожаю 2010 року, кількість днів обробки, вартість наданих позивачем послуг з урахуванням пункту 3.3. Договору, а також відсутність зауважень та будь-яких претензій з боку відповідача щодо виконаної роботи.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу положень частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Однак відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства оплату вартості виконаних позивачем робіт у визначений Договором термін не здійснив та борг в сумі 74340,00 грн. не погасив, в зв’язку з чим позивач був змушений звернутись з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтями 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 74340,00 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечує проти своєї заборгованості, але на його думку сума заявленого боргу перед позивачем значно менша, ніж та, що стягнута судом.   Відповідач вказує на те, що при розгляді справи по суті у судовому засіданні він звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи для проведення звірки розрахунків між сторонами, однак суд в порушення положень норм чинного законодавства не дав можливості відповідачу відстояти свої права, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2011р. про прийняття апеляційної скарги відповідача до провадження, справу призначено до розгляду на 11.10.2011р., а сторони у справі окрім іншого зобов'язано провести розширену звірку розрахунків по спірному Договору та надати суду апеляційної інстанції повний розшифрований двосторонній акт звірки розрахунків з посиланням на конкретні документальні докази. У разі виникнення розбіжностей при складанні двостороннього акту звірки по тим чи іншим питанням сторонам вказати свої пояснення або мотивовані заперечення по кожному питанню окремо, з правовим обґрунтуванням та посиланням на відповідні документи.

Однак вищевказані вимоги ухвали сторонами не виконані, а витребувані судом документи не надані. Жодних конкретних доказів, які б спростовували наявність документально підтвердженої суми боргу в заявленому розмірі, відповідач як суду першої так і апеляційної інстанції не надав і у справі вони відсутні.

Отже твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі.

Як свідчать матеріали справи, позивач до відзиву на апеляційну скаргу надав заяву, в якій просив вжити заходи щодо забезпечення позову, зокрема шляхом  накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві та знаходяться на  банківських рахунках відповідача згідно наведеного переліку.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Виходячи з вищезазначених положень колегія суддів визначає, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає саме в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. При цьому, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З викладеного також випливає, що підставами забезпечення позову в будь-якому випадку є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свобод і інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Отже заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

На думку колегії суддів, позивач не  обґрунтував,  яким  чином невжиття таких заходів до забезпечення позову, як арешт грошових коштів відповідача, що знаходяться на конкретному банківському рахунку, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому надана позивачем заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про залишення  апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного ним рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. у справі № 5021/1281/2011 без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-7, 32, 33, 34, 43, 66, 67, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

  ПОСТАНОВИЛА :

  Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль про забезпечення позову залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піски", с. Піски, Буринський район, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2011р. у справі № 5021/1281/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

  Головуючий суддя Істоміна О.А.

 Суддя Барбашова С.В.  

  Суддя                                                                                          Білецька А.М.