Постанова

від 12.10.2011 по справі 28/102-06-2556

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/102-06-2556

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 28/102-06-2556

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого          Картере В.І.

суддів:                    Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Чеголя Є.О.

за участю представників:

від ВАТ „Одеський завод поршневих кілець” –Кравець Ю.І.,

від Одеського обласного територіального відділення АМК України –Мурафа Д.Д.,

від Регіонального відділення ФДМ України по Одеській області –не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поршневих кілець”

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2006р.

по справі № 28/102-06-2556

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поршневих кілець”

до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

16.03.2006р. Відкрите акціонерне товариство „Одеський завод поршневих кілець” (далі –ВАТ „ОЗПК”) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –відділення АМК України), в якому просило визнати недійсним рішення адміністративної колегії Одеського Обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” № 26-рш від 17.10.2005р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не були з'ясовані усі обставини, що мали значення для справи та порушено порядок розгляду справи.

Зокрема позивач зазначає, що рішення відповідача про визнання позивача монополістом у наданні комунальних послуг порушує вимоги ст. ст. 1, 19, 23 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, а також приписи Правил надання послуг по водо-, теплопостачанню та водовідведенню, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 30.12.1997р.№1497 та п.1.4 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005р. №60, оскільки позивач не уповноважений, ні законодавством, ні власником будинку (Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області) на надання таких послуг.

Також позивач стверджує, що всупереч п. 27 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998р. №169-р, позивача не було повідомлено про день, час та місце розгляду адміністративної справи, що позбавило його можливості прийняти участь у справі, надати докази та пояснення по справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2006р. (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позовних вимог ВАТ „Одеський завод поршневих кілець” відмовлено з підстав пропуску строку, встановленого ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” для оскарження рішень органів АМК України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт, посилаючись на пп. 6.2.4 п.6 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначає, що чинним законодавством України не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними і до таких позовів застосовується строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, тобто тривалістю у три роки. Вказане, на думку апелянта, підтверджується практикою Вищого господарського суду України, зокрема Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2005р. по справі №10/44.

Також апелянт навів доводи аналогічні тим, що викладені у позові щодо відсутності правових підстав для визнання позивача монополістом у наданні комунальних послуг та порушення порядку розгляду справи відділенням АМК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, рішення адміністративної колегії Одеського Обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” № 26-рш від 17.10.2005р. визнано недійсним.

Вказану ухвалу винесено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2011р. зазначену ухвалу апеляційного господарського суду, з підстав порушення останнім правил підвідомчості - скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 26-рш від 17.10.2005р. по справі № 15-01/2004 (т.1, а.с.17):

- ВАТ „Одеський завод поршневих кілець” визнано таким, що займає монопольне становище з часткою 100% на ринку надання комунальних послуг за адресою: вул. Старопортофранківська, 117 в територіальних межах будинку та прибудинкової території, що обслуговується позивачем (пункт 1);

- дії ВАТ „Одеський завод поршневих кілець”, які полягають у наданні комунальних послуг за адресою: вул. Старопортофранківська, 117 в неповному обсязі та не здійснені перерахунків за вищезазначені послуги визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.5 ч.2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом часткової або повної відмови від реалізації товару (послуг) за відсутності альтернативних джерел придбання (пункт 2);

- дії ВАТ „Одеський завод поршневих кілець”, які полягають у не укладанні договорів про надання комунальних послуг, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, яке кваліфікується відповідно до п.1 ч.2 ст.13 вказаного закону, а саме: встановлення таких умов придбання та реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів (пункт 3);

- за вчинення порушення, яке визначено у п.2 оскарженого рішення відділення АМК України на позивача накладено штраф у розмірі 10 000,00 грн., а за порушення, яке визначено у п.3 рішення відповідача - штраф у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк відновленню не підлягає виходячи з наступного:

Передбачений ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” строк є присікальним, і визначені згідно із статтею 223 Господарського кодексу України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються.

Вказану правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 29.05.2007р. № 9/205-06-5910, а також у пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007р. №01-8/229 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” (в редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.06.2007р.№ 01-8/432); у п. 34 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм ГПК України”; у пункті 6.2.4 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (в редакції Роз'яснень Вищого господарського суду України від 22.10.2007р.№ 02-5/35); у п.2 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 29.10.2008р. №04-5/247 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” та у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.08.2007р. №01-8/741 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства”.

Як свідчать матеріали справи, оспорюване рішення відділення АМК України отримане позивачем 24.10.2005р., що підтверджується поштовим повідомленням №91023 від 24.10.2005р., яке прийняте до уваги апеляційним господарським судом з огляду на те, що відповідач, відповідно до ч.1ст. 101 ГПК України, обґрунтував неможливість його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а саме: через те, що оригінали документів по справі №15-01/2004, на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, знаходились в адміністративній справі №25/19-06-117А за позовом ВАТ „Одеський завод поршневих кілець” до Одеського обласного територіального відділення АМК України про визнання нечинним рішення відділення АМК України від 17.10.2005р. №26-рш, що підтверджується наданою відповідачем ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2006р.

Отже, оспорюване рішення мало бути оскаржено позивачем до 24.12.2005р., чого ним зроблено не було.

Таким чином, пропуск позивачем у даній справі визначеного статтею 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” строку оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України унеможливлює розгляд господарським судом відповідного позову.

Вказане підтверджується й ч.2 п. 34 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм ГПК України”, в якій зокрема зазначено, що пропуск позивачем двомісячного строку з дня одержання рішення відділення АМК України є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання рішення органу АМК України недійсним.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити на тому, що положення статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” жодним чином не суперечать положенням ст. 223 ГК України, оскільки ці норми регулюють різні види цивільно-правових строків. Зокрема, строк передбачений ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” (2 місяці) є регулятивним, тобто строком здійснення суб'єктивних прав і обов'язків, а строк реалізації відповідальності, встановлений ст. 223 ГК України, є охоронювальним, тобто строком захисту цивільних прав.

Більшість строків у регулятивних цивільних правовідносинах дають можливість здійснювати свої права у межах відведеного часу. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права чи виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне за собою автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному або позовному порядку. Але для деяких правовідносин законодавець встановив присікальність регулятивного строку, закінчення якого означає, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку як такого, саме таким є строк, визначений ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, а отже в даному випадку 25.12.2005р. право позивача на оскарження судовому порядку рішення Одеського обласного територіального відділення АМК України від 17.10.2005р. №26-рш в було припинено.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ВАТ „Одеський завод поршневих кілець” і вважає, що правові підстави для скасування або зміни вказаного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.06.2006р. по справі № 28/102-06-2556 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поршневих кілець” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 13.10.2011р.