Постанова

від 03.04.2008 по справі 36/383

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 03.04.2008                                                                                          

№ 36/383

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко 

А.І.

 За участю представників:

 від позивача - Бородій Я.В. - юрист,

від

відповідача - Спасібухова - юрист, Єфремова Ж.А. - юрист,

від

3-ої особи - представник не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спілка дизайнерів України

 на рішення Господарського суду м.Києва від

24.12.2007

 у справі № 36/383 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               КП

"Київжитлоспецексплуатація"

 до                                                   Спілка дизайнерів України

 третя особа          ОСОБА_1

 про                                                 

виселення та повернення нежилого приміщення

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від

24.12.2007р.у справі №36/383 позовні вимоги задоволено повністю.

Виселено

Спілку дизайнерів України (творчої майстерні дизайнера ОСОБА_1) (АДРЕСА_1,

АДРЕСА_2, код НОМЕР_1), відповідача у справі, з нежилого приміщення в будинку

АДРЕСА_2 площею 52, 40 кв.м.

Вищевказане

приміщення повернуто Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» (м.

Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500), позивачу у справі.

Стягнуто

з Спілки дизайнерів України (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь

Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (м. Київ, вул.

Володимирська, 51-А, код 03366500) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрати

на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач оскаржує його в апеляційному

порядку з мотивів невірного застосування судом норм матеріального права,

зокрема вказує на те що відповідач є добросовісним орендарем і відповідно має

переважне право на продовження договору оренди. Просить апеляційну скаргу

задовольнити. Рішення місцевого суду скасувати і постановити нове рішення яким

в позові відмовити.

Розглянувши

апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія

встановила наступне:

16.03.2006

року між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Спілкою

дизайнерів України  був укладений договір

№ 10/2426 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень)

комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно

до п.1.1. договору позивач на підставі рішення Київської міської ради від

16.03.2006 р. № 214/3305 додаток 2, пункт 13 передав, а відповідач   прийняв  

в   оренду   нежиле  

приміщення   за   адресою: 

АДРЕСА_2 загальною площею 52,40 кв.м. для розміщення творчої майстерні (дизайнера

ОСОБА_2).

Акт

приймання-передачі від 16.03.2006 р. свідчить про те, що відповідач отримав

нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 52,40 кв.м. для

розміщення творчої майстерні (дизайнера ОСОБА_2).

Строк

дії вищевказаного договору сторони встановили з 16.03.2006 р. до моменту

приватизації, але не більше ніж 364 дні до 14.03.2007 р. (п. 9.1 договору).

В п.

9.3 договору сторони обумовили, що після закінчення строку дії договору його

дія може бути продовжена тільки на підставі рішення Київської міської ради.

Відповідно

до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі

відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору

протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається

продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Але

листом № 155/1/05-1853 від 23.03.2007 року позивач повідомив відповідача про

припинення дії договору оренди № 10/2426 від 16.03.2006 року з 14.03.2007 р. і

просив звільнити вказане приміщення та передати за актом.

Як

вбачається з матеріалів справи відповідач після закінчення терміну дії договору

орендоване приміщення не звільнив, нового договору оренди на спірне приміщення

укладено не було, не видано нових розпорядчих документів на продовження терміну

дії договору від 16.03.2006р. або укладання нового договору оренди з

відповідачем.

Таким

чином після закінчення строку дії договору оренди відповідач безпідставно

займає спірне нежитлове приміщення.

Апеляційний

суд критично сприймає доводи відповідача про те що виставлення позивачем

рахунків на оплату відповідачу є доказом того, що договір оренди був фактично

продовжений оскільки в даному випадку мова йде про користування майном

територіальної громади м. Києва, а таке користування в безоплатній формі чинним

законодавством не передбачено. За весь час користування цим майном, хоча і без

законних підстав, плата має здійснюватись.

Відповідно

до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та

комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на

який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт

оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

Відповідач

не довів, що в термін передбачений законом він звернувся до суду з метою

захисту свого переважного права, як добросовісного користувача, для укладання

нового договору оренди або продовження терміну дії попереднього.

Пунктом

2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди

припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно

до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення(закінчення) договору

найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому

вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було

обумовлено в договорі.

Згідно

із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими

підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської

діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно

до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є

засноване на договорі строкове платне користування    майном,         необхідним         орендареві         для   

здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто,

згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою

користування певним майном є відповідний договір оренди.

Відповідач

належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням

суду не надав.

Його

посилання на те що він не був належним чином повідомлений про проведення

тендеру на оренду орендованого ним приміщення не береться судом до уваги,

оскільки це не має відношення до предмету позову.

Зважаючи

на вищевказане, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими.

За

таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення

місцевого суду без змін.

На

підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103. ст.105 ГПК

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1.         

Апеляційну скаргу Спілки дизайнерів України залишити без задоволення, а

рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2007р. у справі №36/383 - без

змін.

2.          Матеріали справи 36/383 повернути

до  Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                         

Верховець А.А.

Тищенко  А.І.

 07.04.08 (відправлено)