Постанова

від 10.10.2011 по справі 16/44/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/44/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" жовтня 2011 р.                                                                     Справа № 16/44/2011/5003  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                                               Петухов М.Г.

суддя                                                                                                        Гулова А.Г. ,

 суддя                                                                                                        Маціщук А.В.   

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

третьої особи -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку"

на рішення  господарського суду Вінницької області від 26.08.2011 р.

у справі № 16/44/2011/5003 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

до Комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: міського комунального підприємства "Вінницязеленбуд"

про стягнення 43568,48 грн. заборгованості згідно договору на постачання та транспортування природного газу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.08.2011р. у справі №16/44/2011/5003 відмовлено у задоволенні клопотання представника комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку" Гудожника С.І. про відкладення розгляду справи. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку" про стягнення 43568,48 грн. заборгованості згідно договору на постачання та транспортування природного газу задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 40943,72 основного боргу; 514,53 грн. інфляційних витрат; 305,33 грн. - 3% річних; 1577,53 грн. пені; 433,41 грн. державного мита та 234,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, місцевий суд виходив з того, що 1 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та Комунальним підприємством "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку" було укладено договір №Вк-10-1647 на постачання та транспортування природного газу.

Разом з тим, 01.01.2011 року між сторонами був підписаний договір №Вк-11-1647 на постачання та транспортування природного газу.

На виконання умов укладених договорів, протягом грудня 2010 року - березня 2011 року позивачем було передано відповідачу природний газ в обсязі 14841 куб. м. на загальну суму 45457,72 грн. Даний факт підтверджується актами подачі-прийому та реалізації газу.

Судом першої інстанції було враховано те, що станом на 01.12.2010 року за споживачем рахувалась раніше сплачена сума в розмірі 4514,00 грн., що перевищувала вартість фактично спожитого газу за попередній період, постачальником в порядку п.5.4 договору №Вк-10-1647 від 01.12.2010 року зараховано її як попередню оплату на наступний період (за груднень 2010 року). У зв'язку з цим станом на час розгляду справи в суді першої інстанції основна заборгованість відповідача за поставлений природний газ склала 40943,72 грн.

Оскільки, відповідачем своїх договірних зобов'язань не було виконано в повному обсязі, то суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 40943,72 грн.

В частині стягнення інфляційних витрат місцевий суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, підлягають до задоволення в розмірі 514,53 грн.

Також судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення 305,33 грн. - 3% річних. При цьому,  місцевим судом було встановлено, що при розрахунку 3% річних від простроченої суми 5789,47 грн. за період з 06.04.2011 року по 10.05.2011 року позивачем було допущено арифметичну помилку.

Разом з тим, враховуючи положення чинного законодавства та умови укладених договорів, судом було задоволено позовну вмогу щодо стягнення пені в сумі 1577,53 грн. за період з 06.01.2011 року по 10.05.2011 року.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 26.08.2011р. у справі №16/44/2011/5003 скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства «Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку»514 грн.- інфляційних витрат, 305,33 грн. - 3% річних та 1577,53 грн. - пені;

Апелянт вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення неустойки винесено  з порушенням норм матеріального та процесуального права, на основі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано те, що згідно п. 5.1 договорів Вк-10-1647 від 01.12.2010 р. та № Вк-11-1647 від 01.01.2011 р., споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює згідно виставленого рахунку попередню оплату шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості послуг з газопостачання у відповідності до запланованих у п. 1.2. Договору об'ємів та діючих у даному місяці цін та тарифів, значених у п. 4.1. Договору.

Проте, відповідачем з порушенням п. 5.1. Договорів рахунки за поставлений газ протягом 2011 року не виставлялись.

А тому, відповідно до п. 6 ст. 193 ГК Украши, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ГК України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Також, скаржник зазначає, що у відповідності до положення ст. 221 ГК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Таким чином, стягнення неустойки у даному спорі є неправомірним, так як оплата КП «Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку»не проводилась в зв'язку з відсутністю виставлених позивачем рахунків.

Разом з тим, скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідно до норми ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

У відповідності до ст. 201.7. Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Однак, протягом 2011 року КП «Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку»не отримувало від позивача податкових накладних. Скарги на постачальника не подавались.

Розділом 5 Договорів № Вк-10-1647 від 01. 12. 2010 р. та № Вк-11-1647 від 01.01.11 р. «Порядок та умови проведення розрахунків»передбачено, що споживач не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до початку поставки газу здійснює згідно виставленого рахунку   попередню оплату шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості послуг з  газопостачання у  відповідності  до запланованих...».

Відповідач також зазначає, що позивач посилається на неоплату по актам: УГГ- 005769 від 16.12.10р. (за період з 1.12.2010р. по 31.12.2010р.), №УГТ 0 001572 від 31.01.11 р. (за період з 1 по 31.01.2011р.), № УГТ - 002282 від 22.02.2011 р. (за період з 01.02. по 28.02.2011 р), №УГГ 004377 від 28.03.2011 р. (01.03.- 31.03.2011р.).

В цьому ж розділі в разі відсутності оплати (невиконання п. 5.1.) за поставлений природний газ Постачальник бере на себе зобов'язання припинити постачання газу підприємству (п. 5.2).

Таким чином, з огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї позиції, відповідач рахує, що суд першої інстанції своїм рішенням безпідставно задоволив позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій.

В свою чергу, від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку", в якому просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 26 серпня 2011 року по справі №16/44/2011/5003 без змін, а апеляційну скаргу КП «Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку»без задоволення.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначає наступне.

В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що оплата основного боргу ним не проводилась в зв'язку з відсутністю виставлених рахунків та посилається на ч. 3 ст. 220 ГК України, в якій вказано, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за укладеними договорами на постачання та транспортування природного газу № Вк-10-1647 від 01.12.2010 р. та № Вк-11-1647 від 01.01.2011 р. позивач виконав. Відповідно до п. 1.1. зазначених договорів, оригінали та копії яких знаходяться в матеріалах справи, постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу, послуг по постачанню, транспортуванню та збору у вигляді цільової надбавки на умовах даного Договору. Факт постачання природного газу на протязі грудня місяця 2010 року та січня, лютого, березня місяців 2011 року підтвержується актами подачі - прийому природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками.

Позивач зазначає, що посилання скаржника на ст. 221 ГК України, внаслідок якої кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором, теж безпідставні, зважаючи на наступне.

Скаржник погодився з правомірним виставленням боргу за спожитий природний газ в сумі 40943,72 грн. та не наголошував на тому, що затримка оплати за спожитий природний газ сталася з вини постачальника, внаслідок не виставлення рахунків на оплату.

Рахунки на оплату надаються споживачеві разом з актами подачі - прийому газу. Але так як, свої зобов'язання по Договору споживач не виконував, 04.02.2011р. Вінницьким управлінням газового господарства на адресу КП «Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку»було направлено лист вих. № 22, до якого додавався рахунок на оплату, з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 15816,55 грн., яка рахувалась на той час за підприємством.

Позивач звертає увагу на те, що пеня, інфляційні витрати, три відсотки річних та пеня нараховувались, починаючи з наступного числа місяця після п'ятого. Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, оскільки п. 3. укладених Договорів передбачено, що остаточний розрахунок за спожитий природний газ здійснюється до 5 числа місяця наступного за звітним.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення господарського зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій.

Нормами права ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. Пунктами 6.1. укладених договорів передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг з газопостачання. Споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідно до норми ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов 'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яку КП «Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку»не отримано. Але, як вбачається з матеріалів справи та й апеляційної скарги, вимог щодо надання податкової накладної скаржником не висувалось.

Стосовно вказаних в апеляційній скарзі звинувачень з приводу невиконання постачальником умов договору в частині зобов'язання припинити газопостачання підприємству в разі відсутності оплати, позивач пояснює, що КП «Об'єднана дирекціяміських парків культури та відпочинку" неодноразово зверталась до Вінницького управління газового господарства з проханням  відстрочки платежу.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення є цілком законним, з огляду на що останнє слід залишити без змін.

Третя особа письмових пояснень з приводу визнання чи заперечення апеляційної скарги не подала.  

10 жовтня 2011 року в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін та третьої особи не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені позивачу та третій особі, та реєстр Рівненського апеляційного господарського суду на відправку рекомендованої кореспонденції від 22.09.2011р. (а.с. 141-143), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 1 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та Комунальним підприємством "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку" було укладено договір №Вк-10-1647 на постачання та транспортування природного газу (а.с. 12-15).

Окрім того, 01.01.2011 року між сторонами був підписаний договір №Вк-11-1647 на постачання та транспортування природного газу (а.с. 16-19).

Умовами даних договорів (п.1.1) сторони визначили, що постачальник зобов'язується поставити споживачу в 2010 та 2011 роках (відповідно) природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу, послуги по постачанню, транспортуванню та збору у вигляді цільової надбавки на умовах даного договору.

Згідно пункту 2.2.1.1. договору №Вк-10-1647 від 01.12.2010 року, пункту 2.3. договору №Вк-11-1647 від 01.01.2011 року приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

При цьому сторони визначили, що сторона, яка не згодна з визначеною кількістю газу, письмово заявляє про це іншій стороні в 3-денний термін з моменту оформлення акту (п.2.2.1.3. договору №Вк-10-1647 від 01.12.2010 року, пункті 2.6. договору №Вк-11-1647 від 01.01.2011 року).

Поряд з тим, умовами договорів (пунктами 5.3.) передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним.  

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання договірних зобов'язань протягом грудня 2010 року - березня 2011 року позивачем передано відповідачу природний газ в обсязі 14841 куб. м. на загальну суму 45457,72 грн. Даний факт підтверджується актами подачі-прийому та реалізації газу №УГГ-005759 від 16.12.2010 року, №УГГ-001572 від 31.01.2011 року, №УГГ-002282 від 22.02.2011 року та №УГГ-004377 від 28.03.2011 року (а.с. 46-49).

Окрім того, слід враховувати, що станом на 01.12.2010 року за споживачем рахувалась раніше сплачена сума в розмірі 4514,00 грн., що перевищувала вартість фактично спожитого газу за попередній період. Постачальником в порядку п.5.4 договору №Вк-10-1647 від 01.12.2010 року зараховано вказану суму як попередню оплату на наступний період (за груднень 2010 року). Таким чином, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції основна заборгованість відповідача за поставлений природний газ склала 40943,72 грн.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було подано жодних доказів, які спростовували б факт наявності заборгованості в останнього перед позивачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 ЦК України.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений строк (строки) товар у власність покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 40943,72 грн., як таким, що відповідає встановленим обставинам справи та не суперечить нормам закону.

Щодо задоволення місцевим судом позовних вимог в частині стягнення 514,53 грн. інфляційних витрат апеляційний суд враховує наступне.

Згідно розрахунку суми збитків, від інфляції гривні  в Україні (а.с. 57) позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 720,10 грн.. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних витрат".

Отже, правомірним є нарахування суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, на прострочену суму заборгованості за грудень 2010 року в розмірі 15816,55 з лютого 2011 року по березень 2011 року, та за січень 2011 року в розмірі 10625,45 грн. за березень 2011 року.

Інші прострочені суми (за лютий та березень 2011 року) судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки протягом визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних витрат (з січня 2011 року по березень 2011 року) періоди прострочення оплат за лютий та березень 2011 року становлять менші за місяць терміни. Даний висновок не суперечить умовам укладених договорів, а саме пунктам  п. 5.3.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 514,53 грн.

Також суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду в частині стягнення 3 % річних в розмірі 305,33 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, враховуючи що відповідно до пунктів 5.3. договорів №Вк-10-1647 від 01.12.2010 року та №Вк-11-1647 від 01.01.2011 року остаточний розрахунок згідно даних угод має бути здійснено споживачем до 5 числа місяця, наступного за звітним, - простроченою заборгованістю за січень 2011 року є період починаючи з 08.02.2011 року (а не з 06.02.2011 року, як визначив позивач у розрахунку до позовної заяви, оскільки 05.02.2011 року - це субота), а за лютий 2011 року - з 08.03.2011 року (а не з 06.03.2011 року, оскільки 05.03.2011 року також є суботою).

Окрім цього, позивачем при розрахунку 3% річних від простроченої суми 5789,47 грн. за період з 06.04.2011 року по 10.05.2011 року було допущено арифметичну помилку.   

У зв'язку із зазначеним, до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 305,33 грн.

Разом з тим, в частині стягнення пені, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України визначені такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 6.1. укладених договорів сторони визначили, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг з газопостачання, у строки, зазначені у п.5.1., споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вищевказане, апеляціцйний господарський суд погоджується із висновком місцевого суду, що позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 1577,53 грн. за період з 06.01.2011 року по 10.05.2011 року.

Твердження апелянта, що стягнення неустойки у даному спорі є необгрунтованими, так як Договором передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату (пункти 6.1, 5.1, 5.3 договору).

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" є цілком обгрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.08.2011р. у справі №16/44/2011/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку"  - без задоволення.

2. Справу №16/44/2011/5003  направити в господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                              Гулова А.Г.

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.

01-12/13688/11