Постанова

від 20.03.2008 по справі 44/473-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2008 р.                                                          

Справа № 44/473-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Білоконь Н.Д., суддя Камишева

Л.М. 

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників

сторін:

позивача-ОСОБА_1.,

довіреність № 220 від 06.11.2007 р.

відповідача - не прибув

розглянувши

апеляційну скаргу позивача (вх. № 471 Х/1-14) на рішення господарського

суду Харківської області від 05.02.08 у справі № 44/473-07

за позовом регіонального відділення Фонду державного

майна України по Харківській області, м. Харків

до  суб"єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення

8890,51 грн.

встановила:

      Регіональне відділення Фонду державного

майна України по Харківській області 

подало до господарського суду Харківської області позов про стягнення з

суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2  8890,51 грн., з яких: 4587,83 грн.-

заборгованість по сплаті орендної плати по укладеному  між сторонами договору  оренди від 12.05.2006 р. № 2603-Н за період з

серпня по жовтень 2007 р. та 4302,68 грн. нарахованої на неї пені за цей

період.

     Рішенням господарського суду Харківської

області від 05.02.2008 р. у справі № 44/473-07 (суддя Дюкарєва С.В.) позов

задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 4587,83 грн.

заборгованості та 324,40 грн. пені 102, грн. державного мита  та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.  У

задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3978,28 грн. пені відмовлено.

     Позивач з рішенням господарського суду

першої інстанції не погодився, подав  до

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій,

посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права

просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення

3978,28 грн. пені скасувати та  прийняти

нове рішення, яким позов задовольнити.

   В обгрунтування апеляційної скарги позивач

посилається на те, що місцевий господарський 

суд безпідставно застосував до правовідносин, щодо стягнення  пені 

статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань" та відмовив у зв"язку з цим у

задоволенні позовних вимог про  стягнення

частини пені, оскільки  в преамбулі цього

Закону зазначено, що   його дія  не поширюється на порядок нарахування  та сплати пені за несвоєчасну сплату  платежів до бюджетів усіх рівнів, а відповідно

до  розділу  3 

договору оренди № 2603-Н від 12.05.2006 р.  та відповідно до  п. 17 

Постанови  Кабінету Міністрів

України "Про методику розрахунку і 

порядок використання плати за 

оренду державного майна" орендна плата та нарахована на неї пеня перераховуються  до Державного бюджету  України.Також позивач вказує на те, що

місцевий господарський  суд також

необгрунтовано   в  якості підстави у  стягненні 3978,28 грн. послався на  частину 2

           - 2 -

статті 343

Господарського кодексу України, оскільки зазначена  стаття регулює відповідальність за  порушення 

строків розрахунків  у сфері

фінансової та банківської діяльності.

       Відповідач в судове засідання не прибув

та представника для участі в ньому не направив, до суду повернулася ухвала

суду  про відкладення розгляду даної

справи, яка надіслана на адресу відповідача з відміткою пошти про причину

повернення -за адресою не проживає.

        Оскільки ухвала суду була надіслана на адресу,

яка  зазначена у довідці  з ЄДРПОУ як місцезнаходження

відповідача,  про зміну своєї адреси  останній 

суд не повідомляв, колегія суддів вважає, що відповідача належним

чином  повідомлено  про дату, час та місце судового засідання, тому

справа розглядається за його відсутністю 

за наявними у ній матеріалами 

згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

    Дослідивши матеріали справи,

проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення

представника  позивача та перевіривши

правильність застосування місцевим господарським судом  норм матеріального та процесуального права,

колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню

частково, виходячи з наступного.

     12.05.2006 р. між позивачем та відповідачем

було укладено договір оренди № 2603-Н, згідно з умовами якого  позивач передав, а відповідач прийняв у

строкове платне користування нежитлові приміщення (кім. № 308-1, 308-2, 308-3,

308-4), розміщені на третьому поверсі п'ятиповерхової будівлі головного

адміністративно-виробничого корпусу № 1 загальною площею 64 кв.м. за адресою:

АДРЕСА_1, які знаходяться на балансі Державного науково-дослідного інституту

організації та механізації шахтного будівництва.

Факт передачі

приміщення по договору підтверджується підписаним сторонами актом

приймання-передачі орендованого майна від 

12.05.2006р.

Згідно з

розділом 3 договору орендна плата 

за  базовий місяць розрахунку  (березень 2006 р.) становить 1178,16грн. без

ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди -травень 2006 р. визначається шляхом

коригування орендної плати за базовий місяць на 

індекс інфляції за квітень та травень 2006 р. Орендна плата за кожний

наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на

індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується

відповідачем  щомісяця до 10 числа  місяця, наступного за звітним.

20.04.2007р.

сторонами  було укладено додаткову угоду

№ 1 до договору оренди № 2603-Н, якою  п.

3.1. договору доповнено словами: “Орендна плата за базовий місяць оренди

грудень 2006 р. -1920,58грн. орендна плата за перший місяць оренди з

перерахунком - січень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за

базовий місяць на  індекс інфляції за

січень 2007р. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни

орендної ставки за період з 01.01.2007р. до моменту набрання чинності цієі

додаткової угоди, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця з дня її

підписання.”

Однак,

відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, орендну плату  повністю не сплатив, в результаті у

відповідача за період серпень -жовтень 2007 року утворилась заборгованість

перед позивачем у розмірі 4587,83грн.

Відповідно до

статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього

Кодексу.

Частиною 1

статті 530 Цивільного кодексу України 

передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з

наведеного, місцевий господарський  суд

дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з

відповідача заборгованості

- 3 -

з орендної

плати у сумі 4587,83грн. по договору оренди 

№ 2603-Н від 12.05.2006р за період серпень-жовтень 2007 р.

Стосовно

позовних вимог про стягнення нарахованої позивачем на цю заборгованість   пені в сумі 4302,68 грн., колегія  суддів вважає, що місцевий господарський  суд безпідставно відмовив в задоволенні  частини 

цих вимог, зважаючи на таке.

Правові

наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу

України. Відповідно до частини 1 цієї статті, у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата

неустойки. 

В Пункті  3.5 договору № 2603-Н від 12.05.2006р.  сторонами була встановлена відповідальність

за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5 %   від суми заборгованості  за кожний день прострочення, включаючи день

оплати. За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу

пеню, яка склала 4302,68грн.

Місцевий

господарський суд, посилаючись на  ст. 3

Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань” якою передбачено , що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати

подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за

який сплачується пеня та на  частину 2

статті 343 Господарського кодексу України, якою передбачено, що пеня за

прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але

її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України дійшов висновку, що  позивачем

необґрунтовано нараховано  пеню за

період  з 20.05.2007р. по 20.11.2007р. у

розмірі 4302,68 грн., який перевищує 

подвійну ставку Національного банку України, а тому з урахуванням

розміру облікової ставки НБУ відмовив у стягненні 3978,28 грн., стягнувши лише

324,40 грн. пені.

     Однак 

в преамбулі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань" 

зазначено, що його дія  не

поширюється на порядок нарахування  та

сплати пені за несвоєчасну сплату 

платежів до бюджетів усіх рівнів.

         Оскільки відповідно до  розділу 

3  договору оренди № 2603-Н від

12.05.2006 р.  та відповідно до  п. 17 

Постанови  Кабінету Міністрів

України "Про методику розрахунку і  порядок

використання плати за  оренду державного

майна" орендна плата та нарахована на неї пеня перераховуються  до Державного бюджету  України, місцевий господарський  суд безпідставно застосував до правовідносин,

щодо стягнення  пені  статтю 3 Закону України "Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та

відмовив у зв"язку з цим у задоволенні позовних вимог про  стягнення частини пені.

      Крім цього місцевий господарський  суд також необгрунтовано   в 

якості підстави відмови у 

стягненні 3978,28 грн. пені послався на 

частину 2 статті 343 Господарського кодексу України, оскілька

зазначена  стаття регулює відповідальність

за  порушення  строків розрахунків  у сфері фінансової та банківської діяльності,

тоді  як 

загальні положення застосування 

штрафних санкцій регулюються главою 26 цього Кодексу.

    Частиною 4 статті 231  Господарського кодексу України передбачено,

що у  разі, коли розмір штрафних санкцій

законом не  визначено, санкції

застосовуються  в  розмірі, передбаченому договором. При цьому

розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до

суми невиконаної частини зобов"язання.

   Статтею 

29 Закону України "Про оренду державного та комунального

майна" передбачено, що за невиконання зобов"язань за договором

оренди, сторони несуть відповідальність встановлену законодавчими актами та

договором.

     Зважаючи на наведене колегія суддів

вважає, що рішення місцевого

- 4 -

господарського

суду  в 

частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3978,28 грн.

пені  слід скасувати у зв"язку з

порушенням норм матеріального права та 

прийняти нове рішення у  справі,

яким  позовні  вимоги задовольнити повністю.    

       Керуючись статтями  33, 43, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів 

постановила:

Апеляційну

скаргу задовольнити частково.

Рішення  господарського суду Харківської області

від  05.02.2008 р. у  справі № 

44/473-07 скасувати в  частині відмови

у задоволенні  позовних вимог про

стягнення 3978,28 грн. пені.

Прийняти в цій

частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнути  3978грн. 28 коп.  пені.

В решті рішення

залишити без змін.

Доручити

господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанову

складено в  повному обсязі 25.04.2008 р.

         Головуючий суддя                            (підпис)                          Сіверін В.І. 

                                 Суддя                           (підпис)                          Білоконь Н.Д. 

                                 Суддя                           (підпис)                          Камишева Л.М.