Постанова

від 10.08.2011 по справі 15/32/5022-623/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/32/5022-623/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.11                                                                                           Справа  № 15/32/5022-623/2011

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                           Бонк Т.Б.,

                                                      Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) –   не з”явився,

позивача –    з”явився,

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Ірна-Агро», м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 15.06.2011 року, суддя Бучинська Г.Б., у справі №15/32/5022-623/2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Селена», м.Пустомити Львівської області

до відповідача: приватного підприємства «Ірна-Агро», м.Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 577500 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Тернопільської області від 15.06.2011 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Селена»про стягнення з приватного підприємства «Ірна-Агро»525000 грн. та  52500 грн. штрафу, сплачених за непоставлений товар згідно договору купівлі-продажу товару №02/06-ІА від 02.06.2010  року.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач свої зобов»язання у визначені договором строки належним чином не виконав, а тому позивач має право на повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, а також штрафних санкцій за невиконання умов договору, що передбачено п.6.4 договору.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити в зв”язку з неповним з»ясуванням  місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що у відповідача не виникло обов»язку перед позивачем щодо поставки товару за договором, оскільки позивач не здійснив  проплати виставлених йому відповідачем згідно умов договору купівлі-продажу рахунків-фактур та не узгодив місце завантаження товару, що передбачено умовами договору.

Скаржник також не погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача штрафу на суму 52500 грн., оскільки вважає, що такі належить стягувати з позивача, як сторони договору, яка неналежним чином виконала його умови.

Скаржник також покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору по суті.

В судове засідання представники скаржника не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, а також, що скаржник без поважних причин не з»явився, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2010 року між приватним підприємством "Ірна-Агро" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Селена" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №02/06-ІА, відповідно до умов якого постачальник, згідно ст.655 ЦК України, а також умов цього договору зобов'язується згідно видаткових накладних передати у власність покупця цукор-пісок (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку в формі 100 % оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Товар відвантажується покупцю на умовах EXW в редакції Інкотермс-2000 (пункт завантаження узгоджується усно) (п. 3.1. договору).

У відповідності до п.3.3. договору відвантаження товару покупцю відбувається не пізніше 2-х календарних днів, починаючи з дня оплати, чи частково відвантажується при умові часткової оплати на суму перерахованих коштів, якщо інше не обумовлено письмово сторонами.

При передачі товару покупцю повинні бути надані наступні документи: розхідна накладна, що підтверджує кількість відвантаженого товару; податкова накладна; сертифікат відповідності на товар заводу виробника; якісне  посвідчення заводу –виробника товару (п.3.5. договору).

Згідно п.4.1. вказаного договору договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє в частині постачання товару до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення.

На виконання умов вищевказаного договору приватне підприємство "Ірна-Агро" виставило на оплату товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Селена" рахунок-фактуру №СФ-0000071 від 02.03.20011р. на суму 807 000 грн., яка останнім оплачена частково на суму 350 000 грн., та 13.04.2011р. рахунок –фактура СФ-0000102 на суму 350 000 грн. яка позивачем оплачена на суму 175 000 грн.(а.с.17-23).

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору купівлі-продажу товару №02/06-ІА від 02.06.2010р. не виконав, а саме протягом строку, визначеного у п.3.3. договору, не поставив товар, згідно накладних на суму часткової сплати, в зв»язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 525 000 грн.

Відповідно до  ст.173  ГК України  господарським  визнається   зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом   господарювання  та іншим  учасником  (учасниками) відносин у сфері  господарювання з підстав,  передбачених  законами України, в силу  якого  один суб‘єкт  (зобов‘язана сторона, у тому числі боржник) зобов‘язаний  вчинити певну дію  господарського  чи управлінсько-господарського  характеру  на користь  іншого  суб‘єкта  (виконати роботу, передати майно, сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматись  від певних дій, а інший суб‘єкт  (управнена сторона, у тому числі кредитор)  має право вимагати   від зобов‘язаної  сторони  виконання  її обов‘язку.  Однією з підстав  виникнення  господарського  зобов‘язання, згідно ст.174  ГК України, є господарський договір.

Відповідно  до ч.1   ст.175 ГК України майново - господарські  зобов‘язання, які є одним із  видів господарських зобов‘язань, - це  цивільно-правові  зобов‘язання, що виникають  між учасниками  господарських відносин  при здійсненні  господарської діяльності, в силу   яких  зобов‘язана сторона  повинна вчинити  певну господарську  дію на користь  другої сторони  або утриматись від певної дії, а управнена сторона  має право  вимагати  від  зобов‘язаної  сторони виконання  її обов‘язку.          

За своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу, відповідно до положень ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу ( ст.663 ЦК України).

За умови ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається, а згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи зі змісту ст.ст.546,548,549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Також, правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст.611 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплату неустойки, розірвання договору.

Відповідач, незважаючи  на виконання позивачем договірних зобов”язань, не вчинив жодних дій по поставці товару, тобто, виходячи з норми ст.610 ЦК України, допустив порушення зобов”язань, передбачених умовами п.3.3 договору.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що у випадку безпідставної відмови постачальника відвантажити замовлений чи/та оплачений покупцем товар, постачальник відшкодовує покупцю понесені ним збитки, в тому числі, не отриманий прибуток, а також сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару.

Відповідач не подав  доказів повернення позивачу сплачених коштів в сумі 525000  грн., не подав доказів поставки товару на виконання укладеного між сторонами договору, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми сплаченого авансу в розмірі 525000  грн. та 52500 грн. штрафу.

Покликання скаржника на відсутність у нього обов»язку поставляти позивачу товар в зв»язку з відсутністю повної оплати виставлених йому рахунків-фактур №СФ-0000071 від 02.03.20011р. на суму 807000 грн. та №СФ-0000102 на суму 350000 грн. є безпідставним, оскільки згідно п.3.3. договору відвантаження товару покупцю відбувається не пізніше 2-х календарних днів, починаючи з дня оплати, чи частково відвантажується при умові часткової оплати на суму перерахованих коштів, якщо інше не обумовлено письмово сторонами. Тобто, умовами договору передбачено обов»язок постачальника відвантажити частково оплачений товар не пізніше 2-х календарних днів, починаючи з дня оплати, що наявне в спірному випадку. Інших умов щодо поставки товару сторонами не передбачено, доказів наявності таких умов скаржником не подано, а судом не встановлено.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду спору по суті є безпідставним, оскільки не є безумовною підставою для скасування рішення суду при відсутності інших передбачених законом підстав, яких скаржником не наведено. Крім цього, матеріалами справи (а.с.2), а саме повідомленням про вручення ухвали суду від 05.05.2011 року про призначення справи до розгляду на 18.05.2011 року, яке отримано представником відповідача Попович І.П. 10.05.2011 року,  підтверджується факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо справу розглянуто господарським судом  за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце  засідання суду, що в спірному випадку апеляційним судом не встановлено.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,   

                                                              постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 15.06.2011 року в справі за номером 15/32/5022-623/2011 - залишити без змін, а апеляційну скаргу  приватного підприємства «Ірна-Агро»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С.М.Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк  

                                                                       Р.І.Марко