Постанова

від 15.07.2008 по справі 1/319-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/319-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2008 р.                                                                                    № 1/319-07  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяПолянський А.Г.

суддіБожок В.С.

Костенко Т.Ф.

розглянувши

касаційну скаргуЧаплинської МДПІ

на  постанову від 20.12.2007 р. Запорізькогоапеляційного господарського суду

у справі№ 1/319-07 господарського суду Херсонської області

за позовомХерсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Чаплинської МДПІ, Чаплинської районної державної адміністрації

ДоСільськогосподарського Закритого акціонерного товариства ім. Кірова

простягнення 16 786,84 грн.

За участю представників сторін:

позивача –не з'явились,

відповідача –не з'явились

прокурора - Рудак О.В. посв. № 72

В С Т А Н О В И В:

         Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.10.2007 р. (суддя –Губіна І.В.) в позові відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.12.2007 р. (судді – Юхименко О.В., Колодій Н.А., Хуторной В.М.) рішення Господарського суду Херсонської області від 30.10.2007 р. залишено без змін.

 Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Чаплинська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

 Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

         У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову апеляційної інстанції.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 14.07.2008 р. у зв'язку з відпусткою суддів Муравйова О.В., Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 1/319-07  призначеної до розгляду на 15.07.2008 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Полянський А.Г., судді –Божок В.С., Костенко Т.Ф.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.  

  Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

  Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

          Як вбачається з матеріалів справи, позов Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора, в інтересах держави в особі Чаплинської міжрайонної Державної податкової інспекції та Чаплинської районної державної адміністрації було подано до Сільськогосподарського ЗАТ імені Кірова про стягнення 48 347,86 грн., як складалась із заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності з 2002 р. по 31.03.2005 р., плату за землю 2005-2006 рр., плату за землю 2007 р.

          Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

           Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підставі розпорядження голови Чаплинської райдержадміністрації від 13.05.2002 року між райдержадміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарського Закритого акціонерного товариства ім. Кірова (орендар) укладений договір оренди землі (без визначення дати укладення). Договір укладений на 5 років починаючи з дати його реєстрації з правом його пролонгації. Відповідно до умов договору, райдержадміністрацією передано, а СЗАТ ім. Кірова прийнято у користування на умовах оренди земельну ділянку площею 142,9 га, яка знаходиться на території Преображенської сільської ради з орендною платою в розмірі 70 грн. за 1 гектар. Строк проведення оплати договору не був встановлений.

           Судом першої інстанції вказано, що позов заявлено по боргу з орендної плати за землю за період і в сумах - з листопада по грудень 2002 року включно -1667,16 грн. за  2003, 2004, 2005 роки по 10 003 грн. за кожний рік, за 8 місяців 2007 року –6 668,70 грн.

Актом перевірки Чаплинської МДПІ від 19.09.2006 р. за період діяльності відповідача з 01.01.2005 р. по 30.06.2006 р. визначена сума несплаченої відповідачем плати за оренду землі за період 2003, 2004 роки та 1 кв. 2005 року на суму 15 004 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2006 р. № 0000482301/0.

 Слід зазначити, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим, за змістом ч. 4 ст. 267 (ст. 80 ЦК УРСР), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення боргу в сумі 18 338,83 грн. по платежам за оренду землі в період з листопада 2002 року по вересень 2004 року, проте, судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про відмову в цій частині позову, з огляду на те, що суди не знайшли підстав для поновлення строку, будучи наділеним таким правом (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що постановою господарського суду Херсонської області від 12.09.2006 року по справі № 15/241-ап-06 за позовом Чаплинської МДПІ з СЗАТ ім. Кирова стягнуто заборгованість по орендній платі за землю за період з 01.04.2005 р. по 30.06.2006 року в сумі 12 503,74 грн.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про те, що позов в цій частині був заявлений безпідставно.

          Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

          Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Судами було встановлено, що відповідачем за період з 23.02.2007 р. по 26.07.2007 р. сплачено до місцевого бюджету 18 226,78 грн. по платежах за 2007 рік з лютого по червень, з визначенням у платіжних документах, що всі здійсненні по них платежі є поточними, за 2007 рік.

Враховуючи викладене, Чаплинською МДПІ не обґрунтовано було віднесено ці платежі до боргу по попередніх періодах.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника прокуратури оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року у справі № 1/319-07 Господарського суду Херсонської області залишити  без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Полянський А.Г.                                                           

Судді                                                                                             Божок В.С.

                                                                                                    Костенко Т.Ф.